Ухвала

від 11.06.2020 по справі 910/2272/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2272/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Бращенка І. В. (адвоката),

відповідача 1 -Нежурбіди М. Г.,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - Філімончук І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (судді: Скрипка І. М., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум"

до 1) Київської міської ради, 2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, 3) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору припиненим та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітум" (далі - ТОВ "Фітум") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

- визнання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2007 № 91-6-00726, таким, що припинено у зв`язку із закінченням терміну дії договору (далі - договір оренди від 12.11.2007);

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві зняти з реєстрації та виключити із бази даних Державного земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007, у зв`язку із закінченням терміну його дії;

- зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити із бази даних міського земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007, у зв`язку із закінченням терміну його дії.

1.2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що між ТОВ "Фітум" і Київською міською радою укладено договір оренди від 12.11.2007 земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Льва Толстого, 6а у Шевченківському районі, площею 569 м 2 , строком на 5 (п`ять) років, який припинив свою дію 12.11.2012. Проте станом на час подання позову у Державному земельному кадастрі наведено інформацію, що ТОВ "Фітум" є орендарем цієї земельної ділянки, що не відповідає дійсності.

Позивач також зазначив, що орендодавець земельної ділянки відповідного рішення про продовження договору не приймав, а позивач не є фактичним користувачем земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Верховного Суду від 04.12.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

2.3. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення, зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог із посиланням на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з огляду на розташування ТОВ "Фітум" на земельній ділянці та за відсутності заперечень орендодавця, суди залишили поза увагою наявність або відсутність підстав для поновлення договору оренди землі з урахуванням вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2.4. Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.02.2019 (суддя Чинчин О. В.) у справі №910/2272/18 позов задоволено частково. Визнано договір оренди від 12.11.2007, таким, що припинено у зв`язку із закінченням терміну дії договору. Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації та виключити із бази даних міського земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007 у зв`язку із закінченням терміну його дії. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Фітум" 1 762,00 грн судового збору, 6 167,00 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг. Стягнуто з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ТОВ "Фітум" 1 762,00 грн судового збору, 6 167,00 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

У частині позовних вимог ТОВ "Фітум" про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві зняти з реєстрації та виключити з бази даних Державного земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007, у зв`язку із закінченням терміну його дії відмовлено у повному обсязі.

2.5. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив із того, що сторони не надали доказів на підтвердження звернення жодної зі сторін із пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди від 12.11.2007, тому суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 12.11.2007 припинено із закінченням терміну його дії.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 910/2272/18 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ТОВ "Фітум" на користь Київської міської ради 7 929, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, зазначених позивачем у позовній заяві, для визнання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007 таким, що припинено у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, ТОВ "Фітум" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2019.

3.2. На думку скаржника, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 11.04.2019 у справі № 903/847/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у м. Києві просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 - без змін.

3.3. Головне управління Держгеокадастру у м. Києві зазначає, що не є органом уповноваженим здійснювати зняття з реєстрації та виключення з бази даних Державного земельного кадастру договори оренди, а отже, вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві зняти з реєстрації та виключити із бази даних Державного земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007 у зв`язку із закінченням терміну його дії не можуть бути задоволені. Крім того, зазначає, що скаржник не надав жодного документа на підтвердження факту звернення ТОВ "Фітум" до органів державної реєстрації речових прав з метою внесення змін до записів Державного реєстру прав у частині скасування права оренди ТОВ "Фітум" на земельну ділянку.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені обставині справи

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/2272/18 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.06.2020 № 29.3-02/982 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2272/18 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Зуєва В. А.

4.3. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.06.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.

4.4. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

4.5. Оскільки касаційну скаргу подано 30.04.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 (тут і далі за текстом посилання на положення цього Кодексу у редакції, чинній з 08.02.2020).

4.6. Як установлено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 59/1893 "Про передачу ТОВ "Фітум" земельної ділянки для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва" (далі - рішення від 26.07.2007 № 59/1893) вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Фітум" земельної ділянки для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 2 рішення від 26.07.2007 № 59/1893 передано ТОВ "Фітум", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,06 га для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом на вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі м. Києва у зв`язку з переходом права власності на нежитлові приміщення (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.03.2005 N 1263, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.03.2005) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

4.7. 12.11.2007 між ТОВ "Фітум" (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М, зареєстрований в реєстрі № 3212 (далі - договір оренди від 12.11.2007), умовами якого передбачено, що орендодавець, на підставі рішення від 26.07.2007 № 59/1893, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди, земельна ділянка), визначену цим договором. Цей договір оренди від 12.11.2007 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 91-6-00726 від 14.11.2007.

4.8. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди від 12.11.2007 об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва;

- розмір - 569 кв 2 ;

- цільове призначення - для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом;

- кадастровий номер - 8000000000:76:051:0004.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди від 12.11.2007 цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років.

Пунктом 6.1 договору оренди від 12.11.2007 передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди у день державної реєстрації цього договору.

Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (пункт 6.2 договору оренди від 12.11.2007).

Відповідно до пункту 7.1 договору оренди від 12.11.2007 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 11.3 договору оренди від 12.11.2007).

У пункті 11.4 договору оренди від 12.11.2007 сторони передбачили, що договір може бути припинений шляхом розірвання. При цьому розірвання договору можливе або за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду, у порядку встановленому законом.

4.9. На виконання умов договору оренди від 12.11.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння та користування земельну ділянку за адресою: вул. Льва Толстого, 6-а у Шевченківському районі міста Києва, розміром 569 кв 2 , з цільовим призначенням для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного торговельного комплексу з паркінгом, кадастровий номер 8000000000:76:051:0004, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки від 14.11.2007.

4.10. Позивач направив до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради із лист № 04 від 18.06.2015, у якому просив розірвати договір оренди від 12.11.2007. зазначений лист був отриманий уповноваженою особою 19.06.2015 за вх. № 057/10773.

4.11. ТОВ "Фітум" направило до Київської міської ради лист вих.№ 06 від 02.09.2015, у якому просило підписати акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки. Зазначений лист був отриманий уповноваженою особою 02.09.2015 за вх. № 202-74-25.

4.12. У подальшому позивач направляв до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листи від 28.01.2016 № 3 та від 11.08.2016 № 16, у яких, посилаючись на закінчення строку дії договору оренди від 12.11.2007, вимагав зняти з реєстрації договір оренди від 12.11.2007 та виключити з автоматизованої системи ПК "Кадастр", міського земельного кадастру та державного земельного кадастру запис про облік за ТОВ "Фітум", як орендарем земельної ділянки загальною площею 569 кв 2 за адресою вул. Льва Толстого, 6а у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номером: 8000000000: 76:051:0004.

4.13. Судом апеляційної інстанції установлено, що Головне управління Держгеокадастру у м. Києві у відповіді на зазначені листи 05.02.2016 № 19-26-777712-2219/2-16 та від 02.09.2016 №19-26-0.21-10966/2-16 повідомило про відмову у задоволенні вимог позивача. При цьому посилалось на те, що позивачеві для вирішення зазначеного питання необхідно звернутися до суб`єкта реєстрації прав, оскільки до повноважень відповідача -2 не належить вирішення порушених у листах позивачем питань.

4.14. Спір виник у зв`язку з відмовою відповідача виконати вимоги позивача: визнати договір оренди від 12.11.2007 таким, що припинив свою дію, зняти з реєстрації та виключити із бази даних Державного земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007 та зняти з реєстрації та виключити із бази даних міського земельного кадастру договір оренди від 12.11.2007, у зв`язку із закінченням терміну його дії.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

5.2. Як зазначено, ухвалою Верховного Суду від 19.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фітум" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/2272/18, призначено здійснити перегляд цього судового рішення у відкритому судовому засіданні.

5.3. Зазначену ухвалу мотивована тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема наголосив на неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норми права (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/2272/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 11.04.2019 у справі № 903/847/17 та у постановах Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

5.4. Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/2272/18 з огляду на таке.

5.5. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) акцентував, вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" охоплює не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Слова і словосполучення "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" мають на увазі не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судову практику необхідно застосувати таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може зазнавати обмежень, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція має на меті гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", пункт 24, серія A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" зазначалося, що спосіб, у який положення стаття 6 Конвенції застосовуються до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також необхідно брати до уваги норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, пункт 56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, пункт 31).

5.6. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

5.7. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

5.8. Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", про неоднакове застосування положення якої апеляційним судом зазначає скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, у зазначеній статті встановлено порядок поновлення договору оренди землі у разі продовження користування нею орендарем після закінчення строку договору оренди.

5.9. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17, від 11.04.2019 у справі № 903/847/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, постанові Верховного суду України від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, оскільки предмет і підстави позовів у зазначених справах і у справі № 910/2272/18, а також установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, та їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у таких справах.

Так, у справах № 908/2484/17, № 903/847/17, на відміну від справи № 910/2272/18, яка розглядається, предметом спору є вимога позивача до відповідача про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У справах № 594/376/17-ц, № 6-146цс16 на відміну від справи № 910/3373/18, предметом спору є вимога позивача до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним і визнання договору оренди землі поновленим.

Під час розгляду зазначених справ, суди надавали правову оцінку фактичним обставинам, необхідним для встановлення підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: належності виконання орендарем обов`язків за договором оренди; повідомленню орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк до закінчення строку дії договору; долученню орендарем до листа-повідомлення проєкту додаткової угоди, продовженню користування виділеною земельною ділянкою; відсутністю письмового повідомлення орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Натомість предметом спору у справі № 910/2272/18, яка розглядається, є вимога про визнання договору оренди припиненим і зобов`язання відповідачів вчинити дії. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив про відсутність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2007 таким, що припинено у зв`язку із закінченням терміну дії договору, оскільки установив, що хоча позивач і не вчиняв дій щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, натомість фактично продовжує користуватися земельною ділянкою, а тому право позивача відповідачем не порушене. Крім того, позивач вчиняв дії, спрямовані на отримання земельної ділянки у власність з викупом, і заперечень щодо користування та вилученні у нього земельної ділянки не заявляв. Зміст поданої касаційної скарги свідчить про неспростування скаржником зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

5.10. З огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у справі № 912/1857/16, оскільки підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права лише у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду .

5.11. Крім того, доводи, наведені скаржником в обґрунтування своїх заперечень на постанову Верховного Суду у цій справі, також є безпідставними, оскільки скасовуючи судові рішення у цій справі та направляючи її на новий розгляд, колегія суддів зазначила про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів. Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 316 Господарського процесуального кодексу України врахував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/2272/18.

5.12. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фітум" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/2272/18.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітум" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 910/2272/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко