Рішення

від 22.06.2020 по справі 520/13909/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 р. справа № 520/13909/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Синюшка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування (відрядження) в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 - протиправними;

- зобов`язати ГУНП в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 та прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35 834 грн. 06 коп.;

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 призначеного наказом №898 від 31.05.2019 та наказу №993 від 19.06.2019 року грошового забезпечення у вигляді додаткового преміювання у розмірі до 2000 гривень за час перебування на стажуванні в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 встановлене наказом начальника ГУНП в Харківській області від 31.05.2019 №898 та наказом від 19.06.2019 №993 щомісячне преміювання на час проходження стажування(відрядження) в період з 20.06.2019 по 20.09.2019 року у сумі 6000 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами понесеними за час проходження стажування (відрядження) в період з 20.06.2019 по 20.09.2019 року у сумі 35 834 грн. 06 коп. та щомісячного преміювання на час проходження стажування (відрядження) у загальній сумі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підполковника ОСОБА_1 направлено до ГУНП в Луганській області на стажування в порядку відрядження до іншого населеного пункту поза його місцем проживання, однак ГУНП в Харківській області протиправно та всупереч вимог чинного законодавства не проведено фінансування такого такого відрядження за рахунок бюджетних асигнувань, не прийнято звіт про використання коштів та не оформлено посвідчення про відрядження, щодо чого позивач неодноразово звертався до керівництва ГУНП в Харківській області.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що підстави для проведення розрахунку та відшкодування витрат, які ОСОБА_1 поніс під час проходження стажування відсутні через відсутність наказу саме про службове відрядження, відсутності посвідчення про відрядження та неповністю заповнений звіт про використання коштів. Так, представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 направлено до ГУНП в Луганській області саме на стажування, а не у відрядження, а тому підстави для застосування норм чинного законодавства, які регулюють питання відрядження поліцейських до спірних правовідносин відсутні.

У судовому засіданні 15.06.2020 року протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 22.06.2020 року.

У судовому засіданні 22.06.2020 року позивач та представник відповідача підтримали свої правові позиції по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2019 року начальником ГУНП в Харківській області начальникам підрозділів Головного управління скеровано службову телефонограму Про організацію стажування на базі ГУНП в Донецькій та Луганській областях , відповідно до якої на виконання розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників національної поліції та службового листа Національної поліції України від 26.01.2018 року № 1053/01/12-2018 Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України , вимагалось забезпечення прибуття працівників за списками для проходження стажування (на період з 05.06.2019 року по 05.09.2019 року) на базі ГУНП в Донецькій (Луганській) областях, у тому числі і підполковника поліції ОСОБА_1 (а.с. 21).

30.0.2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області оформив рапорт з проханням надати пояснення щодо підстав та причин його включення до спискку на проходження стажування (а.с. 23).

Вказаний рапорт скерований засобами поштового зв`язку 31.05.2019 року, що підтверджується інформацією про відправлення (а.с. 22).

31.05.2019 року ГУНП в Харківській області прийнято наказ № 898 Про направлення на стажування працівників ГУНП в Харківській області , яким на виконання розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників національної поліції та службового листа Національної поліції України від 26.01.2018 року № 1053/01/12-2018 Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України , підполковника поліції ОСОБА_1 направлено на проходження стажування з 05 червня 2019 рок по 05 вересня 2019 року до ГУНП в Луганській області.

Також доручено: провести додаткове преміювання у розмірі 2000 грн. понад установлені рекомендовані граничні розміри грошового забезпечення за відповідною посадою (п. 5.1. наказу); у встановленому порядку забезпечити працівників ЦЗ коштами на відрядження (п. 5.2. наказу) (а.с. 28).

03.06.2019 року ОСОБА_1 на адресу Начальника ГУНП в Харківській області скерував рапорт, відповідно до якого ОСОБА_1 просив забезпечити його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження у відповідності до приписів Постанови КМУ № 98 та Інструкції № 59 Про службові відрядження в межах України .

Також, ОСОБА_1 у відповідності до Інструкції про службові відрядження поліцейських в межах України № 672 просив надати відповідні вказівки щодо оформлення та видачі посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження для відповідних відміток щодо реального перебування на стажування на території Луганської області (а.с. 24).

У період з 04.06.2019 року по 13.06.2019 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в Поліклініці ДУ ТМО МВС України по Харківській області , що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського військовослужбовця Національної гвардії України № 2450 (а.с. 30.)

13.06.2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області склав рапорт, в якому повідомив про обставини перебування на лікарняному у період з 04.06.2019 року по 13.06.2019 року, та, з метою виконання наказу ГУНП в Харківській області № 898, ОСОБА_1 просив надати дозвіл на виїзд для проходження стажування до ГУНП в Луганській області (а.с. 29).

19.06.2019 року ГУНП в Харківській області прийнято наказ № 993 Про внесення змін до наказу ГУНП в Харківській області від 31.05.2019 року № 898 , в п. 2 якого зазначено про направлення підполковника ОСОБА_1 для проходження стажування з 20.06.2019 року по 20.09.2019 року до ГУНП в Луганській області (а.с. 31).

19.06.2019 року підполковнику ОСОБА_1 оформлено направлення на стажування в ГУНП в Луганській області з 20.06.2019 року по 20.09.2019 року (а.с. 32).

29.06.2019 року ГУНП в Луганській області прийнято наказ № 1643 Про організацію та проведення стажування ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.2. якого наказано вжити невідкладні заходи щодо належної організації стажування прикомандированого працівника (а.с. 33).

05.07.2019 року ГУНП в Луганській області (Сєвєродонецький відділ поліції прийнято наказ № 402 Про організацію та проведення стажування ОСОБА_1 (а.с. 34).

По закінченні стажування керівництвом ГУНП в Луганській області складено та затверджено відгук - характеристику на підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.09.2019 року та звіт за підсумкам стажування відрядженого підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.09.2019 року (а.с. 36-40).

24.09.2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області оформив рапорт, в якому просив прийняти його авансовий звіт щодо компенсації вартості проїзду до місця відрядження (стажування) та у зворотному напрямку, добових на час перебування у відрядженні та компенсації вартості житла у розмірі 35834, 06 грн. та оформити посвідчення про відрядження (а.с. 41).

Листом від 11.10.2019 року № 3719/119/05/29-2019 ГУНП в Харківській області повідомлено ОСОБА_4 , що через відсутність наказу про службове відрядження, відсутності посвідчення про відрядження та неповністю заповнений звіт про використання коштів, УФЗБО ГУНП в Харківській області не має підстав для проведення розрахунку та відшкодування витрат, які ОСОБА_1 поніс під час проходження стажування та документи повернуто без виконання (а.с. 43).

04.11.2019 року, адвокат Мазюк О.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до ГУНП в Харківській області з клопотанням про відшкодування ОСОБА_1 витрат на відрядження під час перебування підполковника поліції ОСОБА_1 на стажуванні (відрядженні) в ГУНП в Луганській області згідно доданого авансового звіту; повідомити недовірки заповнення вказаного звіту (а.с. 44-46).

Листом від 12.11.2019 року № 45аз/119/05/29-2019, ГУНП в Харківській області надано відповідь на вказане звернення представника позивача, в якому повідомлено, що через відсутність наказу про службове відрядження, відсутності посвідчення про відрядження та неповністю заповнений звіт про використання коштів, УФЗБО ГУНП в Харківській області не має підстав для проведення розрахунку та відшкодування витрат, які ОСОБА_1 поніс під час проходження стажування.

Також, повідомлено, що звіт про використання коштів не містить: на лицьовій стороні - даних поліцейського щодо посади, прізвища, ім`я та по-батькові та про загальну суму отриманих під звіт коштів у графі Усього отримано ; на зворотній стороні - не зазначено дані про контрагента та номери фіскальних чеків, відповідно до яких було оплачено проживання у готелі Центральний , невірно вказано перевізника у проїздних документах.

Також, зазначено, що проїзд ОСОБА_1 за 01.07.2019 року, 14.07.2019 року, 24.07.2019 року, 29.07.2019 року, 27.08.2019 року, 29.09.2019 року не може бути відшкодована, адже в цей час ОСОБА_1 мав знаходитись у місті Сєвєродонецьк (а.с. 47-48).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог в частині визнання дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплатити на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування(відрядження) в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 - протиправними та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35 834 грн. 06 коп., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України Про Національну поліцію післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: спеціалізації; перепідготовки; підвищення кваліфікації; стажування.

За приписами п. 7 розділу 1, п. п. 1, 4 розділу ІІІ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції , затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015 року № 1625 (далі - Положення № 1625), одним із видів післядипломної освіти є стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Тривалість навчання в системі післядипломної освіти визначається відповідно до навчальних планів та програм і встановлюється навчальним закладом, органом поліції, підприємством, установою, організацією, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься навчання, відповідно до законодавства за погодженням із замовником.

Фінансування післядипломної освіти працівників поліції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з п. п. 2, 3 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України , затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року № 672 (далі - Інструкція № 672), службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби. Основними завданнями службових відряджень є, зокрема, участь у проведенні нарад, конференцій, семінарів та інших заходів; навчання працівників органів (підрозділів) поліції.

Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції № 672 строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, але з дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов`язки строк відрядження може бути продовжено, при цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів. Строк відрядження поліцейських, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати строку такого навчання.

За приписами п. п. 1, 3, 4, 8 розділу ІІІ Інструкції № 672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи Відрядження (далі - картка АІС Відрядження ) (додаток 1), які оформлюються відрядженою особою. Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження. На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер. Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється. Посвідчення про відрядження підписується керівником органу поліції або його першим заступником, заступниками відповідно до їх компетенції та скріплюються гербовою печаткою. Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов`язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу. Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.

З огляду на зазначене вище, Інструкцією № 672 чітко передбачено, що поліцейські направляються у відрядження, зокрема, на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів.

В свою чергу, перепідготовка, підвищення кваліфікації, стажування відповідно до норм Закону України Про Національну поліцію і Положення № 1625 є видами післядипломної освіти поліцейських.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що накази ГУНП в Харківській області № 898 від 26.02.2018 року та № 993 від 19.06.2019 року за своєю правовою природою не є наказами про відрядження, з огляду на відсутність у текстах зазначених наказів вказівок про виплату коштів на добові витрати та оренду житла поліцейським, оскільки направлення на стажування не змінює основних завдань, цілей та мети такого відрядження та не звільняє державний орган від обов`язку забезпечити його фінансування.

Щодо посилань відповідача стосовно того, що розділом 9 Положення № 1625 направлення на стажування до органів Національної поліції не передбачає видачу документа про відрядження та коштів на відрядження, то суд зазначає наступне.

Так, п. 1 Розділу III Положення № 1625 визначає стажування як один із видів навчання в системі післядипломної освіти.

Пунктом 5 розділу 9 Положення № 1625 передбачено, що стажування проводиться за місцем служби (роботи) або в інших органах і підрозділах поліції, науково-дослідних установах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління поліції, НЗ НП, на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном, на займаних посадах або на посадах, на які працівників поліції передбачається згодом призначити.

Загальні засади організації направлення працівників поліції на навчання передбачені розділом V Положення № 1625, де зазначено, що працівники поліції, направлені на навчання, зобов`язані прибути до НЗ НП напередодні дня занять в однострої за сезоном, без зброї і мати при собі: направлення (додаток 1); службове посвідчення; довідку про допуск до державної таємниці (якщо це передбачено номенклатурою посад); документ про відрядження та кошти на відрядження (у разі направлення на навчання поза межі гарнізону).

При цьому, позивач, перебуваючи на стажуванні в порядку відрядження, виконував накази ГУ НП в Харківській області № 898 від 26.02.2018 року та № 993 від 19.06.2019 року, мав прямий обов`язок виконувати рішення керівництва та, відповідно, не міг уникнути витрат під час відрядження.

Доводи відповідача про те, що позивач був направлений не у навчальний заклад, а у підрозділ Національної поліції (а.с. 91), не спростовують зазначених вище висновків суду, оскільки місце та форма проходження стажування поліцейським не має визначального значення для встановлення факту відрядження.

Таким чином, з наведеного вбачається, що направлення ОСОБА_1 на стажування до іншого населеного пункту поза його постійним місцем роботи є відрядженням та має фінансуватися за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з п. 9 розділу III Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017 року витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови КМУ № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року №362) (із змінами).

Постановою КМ України № 98 визначено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Відповідно до додатку 1 постанови сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 60 грн. та гранична сума витрат на найм житлового примішення за добу 600 грн.

Згідно з п. 8 розділу III Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року № 672 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Таким чином, підставою для відшкодування витрат, понесених працівником під час відрядження є наявність документів, що засвідчують їх вартість

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат за період з 20.06.2019 року по 20.09.2020 року позивачем було наступні документи, а саме:

1) проживання за липень-вересень 2019 року (82 доби): квитанцією до прибуткового касового ордера № 655; рахунком - фактурою № 655 від 20.09.2017 року; актом № НП-0000069 від 30.09.2017 здачі - приймання робіт (надання послуг); копії реєстраційних документів ФОП ОСОБА_6 , ІПН№ НОМЕР_1 , якою надавалися послуги з оренди приміщення для проживання - виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з реєстру платників єдиного податку;

2) проживання за червень 2019 року (11 діб): фіскальні касові чеки №№ 0000008247, 000008253, 000008264, 000008281, 000008313, 000008330;рахунок - фактура №123285 від 22.06.2019 року, ; рахунок - фактура №123284 від 23.06.2019 року, рахунок - фактура №123298 від 24.06.2019 року, рахунок - фактура №123315 від 24.06.2019 року, рахунок - фактура №123337 від 26.06.2019 року, рахунок - фактура №123354 від 27.06.2019 року, копії реєстраційних документів ТОВ Сітітель , код ЄДРПОУ:35487721, яким надавалися послуги з оренди приміщення для проживання - виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1512144500156;

3) вартість проїзду на громадському транспорті до місця стажування та назад: проїзний квиток АТ Укрзалізниця від 29.08.2019 року серії ЗС №597763, проїзний квиток АТ Укрзалізниця від 01.07.2019 року серії ЗС №287416, проїзний квиток АТ Укрзалізниця від 29.07.2019 року серії ББ №101771, проїзний квиток АТ Укрзалізниця від 27.08.2019 року серії ББ №598386; проїзний квиток автоперевізника ТОВ Ковельське АТП №736938, проїзний квиток автоперевізника СПД-ФО ОСОБА_7 №227673, проїзний квиток автоперевізника ТОВ Север Авто №234323.

Щодо доводів відповідача, стосовно неподання ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області копії договору про оренду житла з ФОП ОСОБА_6 , як на підставу для правомірності відмови у проведенні розрахунку, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 8 розділу III Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 року № 672 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Таким чином підставою для відшкодування витрат, понесених працівником під час відрядження є виключно наявність розрахункових документів, що засвідчують їх вартість. Вимог щодо необхідності подання додатково примірника договору оренди житла діюче законодавство не висуває.

Відповідно до ч. 1 статті 811 Цивільного кодексу України, договір найму житла укладається у письмовій формі.

Так, договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦКУ передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через: ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, шо вчинені у письмовій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами по договору найму житла були дотримані вимоги щодо форми даного правочинну спрощеній (усній) формі, оскільки його зміст та істотні умови були відображені у рахунках - фактурах та фіскальних чеках (а.с. 57, 59-60

Отже, суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено понесення позивачем витрат у розмірі 28925,00 грн. за найм житлового приміщення у місті Сєвєродонецьк.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_1 перебував на стажуванні лише 26 днів, то представник позивача в письмових поясненнях зазначив, що 28.06.2019 за письмовим дозволом керівництва Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 виїхав до міста Харкова з метою укладення угоди про правову допомогу зі своїм захисником Кучмой Ю.В. по справі № 520/8550/18 та підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Другим апеляційним адміністративним судом ОСОБА_1 було викликано для участі в судовому засіданні по справі №520/8550/18, яке було призначено на 16.07.2019 і в якому приймав участь представник Маслош С.М.

14.07.2019 року за письмовим клопотанням начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього рангу Сокуренко В.В., начальник ГУНП в Луганській області полковника поліції Колесник С.П. надав ОСОБА_1 дозвіл виїхати до міста Харкова для участі у призначеному на 16.07.2019 судовому засіданні, по справі №520/8550/18.

Чергове засідання по справі №520/8550/18 було призначено на 23.07.2019 року, яке за письмовою заявою ОСОБА_1 перенеслось на 26.07.2019. оскільки ОСОБА_1 був задіяний по охороні громадського порядку на виборчій дільниці №441185 одномандатного виборчого округу №106 у м. Сєвєродонецьк, Луганській області під час позачергових виборів народних депутатів України.

26.07.2019року, за письмовим клопотанням начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього рангу Сокуренко В.В., начальник ГУНП в Луганській області полковника поліції Колесник С.П. надав дозвіл на виїзд до міста Харкова для участі у судовому засіданні по справі №520/8550/18 , в якому приймав участь представник відповідача Маслош С.М.

Представник позивача вказав, що оскільки з міста Сєвєродонецьк до міста Харкова курсує лише два автобусних рейси за добу (враховуючи складність ситуації з АТО), то на судові засідання по справі №520/8550/18 ОСОБА_1 був змушений добиратися різними шляхами та способами, у тому числі шляхом стикування декілька автобусних маршрутів та використанням попутних автомашин, на підтвердження чого представником позивача залучено до матеріалів справи квитки через місто Славянськ Донецької області.

Твердження відповідача, що у серпні ОСОБА_1 теж не перебував за місцем проходження стажування (відрядження) спростовується відзивом відповідача на позов, в якому зазначено, що повернувся підполковник поліції ОСОБА_1 до м. Сєвєродонецьк Луганської області тільки 29.07.2019, що підтверджується білетом на поїзд серії ББ в„– 101771 .

З 26.08 по27.08.2019 року ОСОБА_1 за вказівками керівництва Сєвєродонецького ВИ ГУНП в Луганській області перебував у місті Харкові, оскільки здавав призначені експертизи з речовими доказами по кримінальному провадженню внесеному до СРДР№ за № 12019130370001250 від 21.07.2019 та забирав речові докази та висновки судових експертів в Харківському НДЕКЦ МВС України по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР№ за № 120019130370001270 від 25.07.2019 та по іншим кримінальним провадженням, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Факт перебування ОСОБА_1 на стажуванні (відрядженні) в ГУНП в Луганській області у вересні 2019 року підтверджує неодноразові добові чергування в СОГ, складання процесуальних документів по кримінальним провадженням, за якими ОСОБА_1 був включений до групи слідчих, а також складені, підписані та затверджені відгук-характеристика за результатом мого проходження стажування(відрядження).

Доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невихід на роботу чи прогули або самовільне з боку керівництва структурних підрозділів ГУНП в Луганській області матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Таким чином, підполковник ОСОБА_1 , перебуваючи на стажуванні (відрядженні) 93 доби, має право на відшкодування добових у розмірі 5580 грн. (60 грн. за добу * 93 доби).

Окрім того, відповідно до п. 10. Розділу III Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, фактичний час перебування в службовому відрядженні визначається за наявними відмітками в посвідченні про відрядження, засвідченими підписами керівників та печаткою органів (підрозділів) поліції, куди відряджений поліцейський, а також за місцем проходження служби.

Відмітки в посвідченні про відрядження засвідчуються печаткою.

В пункті 15 Розділу III Інструкції вказано, що якщо поліцейський під час службового відрядження (за відсутності можливості або за умови конфіденційності) не може зробити в посвідченні про відрядження відмітки про перебування в пункті призначення, час його перебування у відрядженні письмово підтверджується керівником структурного підрозділу органу поліції, де працює відряджений.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що фіксація часу перебування у відрядженні проводиться саме керівником структурного підрозділу органу поліції, де працює відряджений із проставленням відповідної відмітки у посвідченні про відрядження або письмово підтверджується керівником структурного підрозділу органу поліції, де працює відряджений.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем виконано обов`язок щодо документування позивача відповідним посвідченням про відрядження, а тому позивач був позбавлений фактичної можливості зробити відповідні відмітки у посвідченні про відрядження.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів звернення до керівника структурного підрозділу органу поліції, де працював позивач з метою отримання письмового підтвердження часу роботи позивача, що, в свою чергу вказує на необґрунтованість визначення ГУНП в Харківській області часу перебування ОСОБА_1 на стажуванні (відрядженні) в самостійному порядку без достатніх доказів, які визначені приписами чинного законодавства.

Позивачем надано звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24.09.2019 року (а.с. 49), в якому зазначено, що ОСОБА_1 понесено витрати за час проходження стажування у загальному розмірі 35834,06 грн, а саме добові - 5580,00 грн.; вартість проїзду на громадському транспорті до місця призначення та назад у розмірі 1329,06 грн.; витрати на найм житлового приміщення - 28925,00 грн..

Отже, враховуючи, що факт проходження ОСОБА_1 стажування в порядку відрядження та понесення ним витрат в період стажування підтверджено документально, фінансування післядипломної освіти працівників поліції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, то суд приходить до висновку, що сума понесених позивачем витрат у розмірі 35834,06 грн. повинна бути відшкодована Головним управлінням Національної поліції України.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплатити на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування (відрядження) в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 - протиправними та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35 834 грн. 06 коп.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та не виплатити на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковнику поліції ОСОБА_1 призначеного наказом №898 від 31.05.2019 та наказу №993 від 19.06.2019 року грошового забезпечення у вигляді додаткового преміювання у розмірі до 2000 гривень за час перебування на стажуванні в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 встановлене наказом начальника ГУНП в Харківській області від 31.05.2019 №898 та наказом від 19.06.2019 №993 щомісячне преміювання на час проходження стажування (відрядження) в період з 20.06.2019 по 20.09.2019 року у сумі 6000 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідачем на виконання вимог суду надано документи на підтвердження виплати ОСОБА_1 додаткового преміювання за час проходження стажування (відрядження), а саме: лист Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 18.06.2020 року № 2285/119-29/01-2020, витяг з даних про рекомендовані граничні розміри витрат для виплати грошового забезпечення поліцейським, розрахунковий лист ОСОБА_1 за вересень 2019 року.

Представник відповідача пояснив, що ОСОБА_1 , згідно вищезазначених документів, зроблено перерахунок та виплачено додаткову премію у розмірі 6922, 03 грн., зокрема, за рахунок перерахунку додаткової премії у вищому розмірі, ніж встановлено, з червня 2019 року по вересень 2019 року включно.

Зокрема, у червні 2019 року ОСОБА_1 нараховано премію у розмірі 8918,92, грн, а після перерахунку - 9603,51 грн.; у липні 2019 року - 8880,88 грн, а після перерахунку - 11162,93 грн.; у серпні 2019 року - 5856,92 грн., а після перерахунку - 8138,87 грн.; у вересні 2019 року - 5856,92 грн., а після перерахунку - 7530,36 грн.

Отже, різниця між нарахованими, та перерахованими ОСОБА_1 преміями за період червень - вересень 2019 року становить 6922,03 грн., що, як зазначив відповідача, перевищує граничні норми додаткового преміювання у розмірі 6000,00 грн. (за три місяці з червня 2019 року по вересень 2019 року).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в самостійному порядку (хоча із затримкою у вересні 2019 року) проведено виплату додаткового преміювання за час проходження ОСОБА_1 стажування (відрядження) за період червень - вересень 2019 року, то підстави для задоволення вказаної частини позовних вимог відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Харківській області прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019, то суд задовольняє вказані позовні вимоги, враховуючи встановлення судом факту заходження ОСОБА_1 в період з 20.06.2019 року по 20.09.2019 року на стажуванні в порядку відрядження в ГУНП в Луганській області, а підставою для стягнення грошової компенсації за витратами під час стажування (відрядження) є звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1, то суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 направлявся на стажування в ГУНП в Луганській області в порядку відрядження, то відповідач, враховуючи приписи пункту 2, 3 розділу І Інструкції № 672, в самостійному порядку повинен був оформити та видати підполковнику ОСОБА_1 посвідчення про відрядження, що, однак, дотримано не було.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не звертався до ГУНП в Харківській області з метою отримання посвідчення про відрядження, оскільки, по-перше, приписами Інструкції № 672 не передбачено такого звернення, а вказані дії мають виконуватись суб`єктом владних повноважень в самостійному порядку, у разі направлення працівника на відрядження.

По-друге, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 рапортом від 03.06.2019 року просив оформити і дати йому посвідчення про відрядження, однак лише листом № 4030/119-12/02-2019 від 21.06.2019 року (тобто, уже під час знаходження ОСОБА_1 на стажуванні в ГУНП в Луганській області), ГУНП в Харківській області повідомив позивача про підсутність підстав для оформлення такого посвідчення.

Таким чином, враховуючи знаходження позивача на стажуванні у формі відрядження в період з 20.06.2019 року по 20.09.2019 року, та не дотримання відповідачем Інструкції № 672 щодо необхідності оформлення та видачі посвідчення про відрядження, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1

Щодо позовних вимог в частині допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами понесеними за час проходження стажування (відрядження) в період з 20.06.2019 по 20.09.2019 року у сумі 35 834 грн. 06 коп. та щомісячного преміювання на час проходження стажування (відрядження) у загальній сумі 6000 грн., то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Отже, негайне виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів стосується, зокрема, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, оскільки грошова компенсація за витратами понесеними під час проходження стажування (відрядження) та щомісячне преміювання під час проходження стажування не відноситься до вказаних категорій виплат згідно п.п. 1,2 ст. 371 КАС України, то підстави для негайного виконання рішення в цій частині відсутні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Северянін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення у справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . Таким чином, за Конвенцією майном визнається й право грошової вимоги до держави про виплату коштів соціального забезпечення.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Серков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Таким чином, особа не повинна нести індивідуальний і надмірний тягар за ситуацію, що склалася внаслідок суперечності норм національного законодавства.

Отже, втручання держави, в даному випадку, у право власності позивача на відшкодування витрат понесених у відряджені не свідчить про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави, пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності не нарахування та виплати грошової компенсацію за витратами під час стажування (відрядження).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та не виплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування в порядку відрядження в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 та прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35 834 ( тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 40108599) суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 (одна тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2020 року.

Суддя О.О. Горшкова