Рішення

від 12.06.2020 по справі 520/13020/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 червня 2020 р. № 520/13020/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Бикової О.Ю.

представника відповідача Гундар Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС" (просп. Тракторобудівників, буд. 77,м. Харків,61029, код ЄДРПОУ21193658) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль-РЗС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: -визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій: №0001923201 від 21.11.2019 р., №0001933201 від 21.11.2019 р., №0001943201 від 21.11.2019., №0001953201 від 21.11.2019 р.; визнати протиправними дії ДПС в Харківській області з проведення фактичних перевірок на підставі наказів ГУДПС у Харківській області № 1071,1072,1073,1074 від 08.10.2019 з виходом за межі строків та мети перевірок , зазначених в наказах ; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 06.12.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 05.03.2020 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 23.03.2020

27.03.2020 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 03-05/24 від 27.03.2020 року та відповідно до статті 31 та п.15.4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснено повторний автоматизований розподіл даної адміністративної справи, головуючим суддею по справі №520/13020/19 призначено суддю Зоркіну Ю.В.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що під час проведення перевірки відповідач діяв поза межами наданих повноважень, тоді як оскаржувані рішення прийняті без урахування усіх обставин у справі, а отже, є такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення, зазначивши, що під час проведення перевірки відповідач діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства , у межах та у спосіб, встановлені законом; ліцензія на торгівлю пальним у перевіряємому періоді була відсутня, роздрібна торгівля пальним без наявності на це правовстановлюючих документів відбувалася, відтак рішення, щодо накладення на позивача штрафу є правомірним та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач, перебував на обліку в Київській об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС в Харківській області.

07.08.2019 позивачем отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а.с.17-24)

Головним управлінням ДПС у Харківській області видано накази 08.10.2019 про проведення фактичних перевірок за фактичним місцем здійснення діяльності за період з 01.07.2019 по дату закінчення перевірки: наказ № 1071 (за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 147А), наказ № 1072 (за адресою: Харківська область, Вовчанський район, смт Старий Салтів, вул. Харківська, 4А), наказ № 1073 (за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 6А), № 1074 (за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 77).

За результатом проведення перевірок складено акти про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів від 16.10.2019 № 374/20-40-32-01-08/21193658, №373/20-40-32-01-08/21193658, №376/20-40-32-01-08/21193658, № 372/20-40-32-01-08/21193658.

Вказаними актами встановлено порушення вимог ч.20 ст.15 закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю.

Порушення, встановлені під час проведення перевірки стали підставою для винесення рішень про застосування фінансових санкцій від 21.11.2019 №0001923201, № 0001933201, №0001943201, №0001953201, якими до підприємства на підставі абз.9 ч.2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосований штраф у розмірі 250000 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає насутпне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (з наступними змінами та доповненнями, Закон №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (роздрібна торгівля пальним). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99- 12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, держава створила для платників перешкоди в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.

При вирішенні вказаного спору суд бере до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п.56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що до 01.07.2019 Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач вживав заходи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме подавав відповідну заяву з доданим платіжним дорученням про сплату вартості ліцензій (а.с.174-178)

У пункті 74 рішення по справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 Гаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), пункту 67 Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також виходить із принципу справедливості покарання та співвідношення його із ступенем тяжкості порушення норм чинного законодавства. Так, держава при прийнятті нових правил адміністрування податків, чи встановленні дозволів на реалізацію акцизних товарів має розробляти механізми за рівності та реальності виконання платниками податків нових змін. При цьому штрафні санкції, які накладаються на платників податків контролюючим органом повинні мати мету не отримання коштів до бюджету а дисциплінування платників податків за для дотримання законів.

Як свідчать матеріали справи позивач не мав умислу не отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним та на дату проведення перевірки усі документи щодо отримання ліцензії до податкового органу наданні, що підтверджено отриманими ліцензіями.

Долучені до матеріалів справи дані інформаційної бази даних ДПС на сервери якої надходять електронні копії розрахункових документів РРО дають суду підстави вважати про добросовісність дій позивача, оскільки усвідомлюючи про відсутність станом на 01.07.2019 року ліцензії на право роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами ним самостійно зупинена робота підприємства в частині реалізації пального.

Також вирішуючи вказану справу, суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Принцип пропорційності , закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Таким чином, спірні рішення не відповідають критеріям пропорційності, а саме штраф у сумі 250000 грн. є занадто великим відносно доходів позивача та відсутності системності порушення вимог законодавства у сфері ліцензування діяльності з продажу ПММ та легітимної мети Держави.

Крім того, судова практика ЄСПЛ розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

За таких обставин, суд вважає, за необхідне застосувати рішення ЄСПЛ у справі "Ukraine-Tyumen v. Ukraine від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, визначено, що відповідаючи інтересам суспільства, певна дія, вчинювана органами влади, все одно може порушувати права особи через її непропорційність.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПС у Харківській області з проведення фактичних перевірок на підставі наказів від 08.10.2019 №№ 1071-1074 з виходом за межі строків та мети перевірок, то суд вважає їх такими , що не підлягають задоволенню, оскільки вказані дії вчинені на підставі наказів, які в судовому порядку визнані такими, що винесені у межах та спосіб визначені податковим законодавством (справа 520/11142/19).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем в даній справі доведено правомірність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та аргументам сторін, які впливають на результат вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині скасування рішень контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, в іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 21.11.2019 № 0001923201, № 0001933201, № 0001943201, № 0001953201

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Строки, визначені в рішенні суду, обчислюються з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України

У повному обсязі рішення виготовлено 22.06.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.