Рішення

від 22.06.2020 по справі 580/1314/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року справа № 580/1314/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

17 квітня 2020 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890), в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.02.2020 № 23-1584/14-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розміром 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0963, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розміром 2,0 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0963, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проект землеустрою направлений до відповідача на затвердження, однак оскарженим наказом останній відмовив у його затвердженні.

Позивача звернув увагу, що перевірка проекту землеустрою вимогам закону проводиться на етапі його погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також кадастровим реєстратором при реєстрації земельної ділянки. Стверджує, що відповідач позбавлений приймати будь-які альтернативні рішення, окрім затвердження погодженого проекту землеустрою. Також вказує, що вимога про зобов`язання затвердити проект землеустрою направлена на ефективний захист порушених прав. Тому позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

07.05.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні повністю. Вказує, що відповідно до розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р зобов`язано відповідача забезпечити здійснення передачі земельних ділянок за погодженням з об`єднаною територіальною громадою. Однак таке погодження відсутнє. Також зазначає, що кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає вимогам Закону України Про державний земельний кадастр та Інструкції про встановлення меж земельних ділянок натурі та закріплення їх межовими знаками. Затвердження проекту землеустрою вважає виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не може приймати замість нього рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

За дорученням В.В. Волонтира від 01.10.2019 ФОП ОСОБА_2 розробила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 14,0000га, громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Зазначений проект згідно з його Змістом складається із:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальної записки, відповідно до якої передбачена передача у власність 7 (семи) земельних ділянок (серед них позивачу площею 2,0000га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

копій клопотань (заяви) на розроблення проекту землеустрою;

наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;

довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями станом на 01.01.2016 щодо земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

викопіювання з публічної кадастрової карти що земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

довідки від 31.10.2019 №208/19 щодо ґрунтового покриву земельної ділянки, площею 14,0000га;

переліку обмежень у використанні земельної ділянки;

кадастрового плану земельної ділянки (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962);

матеріали погодження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 14,0000га (висновок від 08.11.2019 №16420/82-19, висновок від 06.11.2019 №1066-19).

03.02.2020 відповідачу від імені позивача (вх. від 03.02.2020 №Н-1133/0/94-20) подана заява з проханням затвердити проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0000га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області. У ній вчинений підпис із зазначенням за дорученням без розшифрування особи підписанта, у т.ч. без прізвища та ініціалів.

На вказану заяву відповідач спірним наказом від 10.02.2020 №23-1584/14-20-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність площею 2,0000га (кадастровий номер 7122882000:02:001:0963), посилаючись на:

кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає вимогам ст.34 Закону України Про державний земельний кадастр та п.3.4. Інструкції про встановлення меж земельних ділянок натурі та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376;

відсутність рішення про погодження ОТГ надання у власність земельної ділянки відповідно до розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р;

Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, рішенню про затвердження проекту землеустрою і надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, умовою для виникнення обов`язку у відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку є отримання ним саме погодженого такого проекту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з положеннями ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV Про землеустрій (далі ЗУ №858-IV) включає:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, матеріали погодження проекту землеустрою є обов`язковою його складовою.

Згідно зі ст.30 ЗУ №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Проект землеустрою таких даних не містить.

Пунктом 3 розпорядженням КМУ від 31.01.2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року доручено забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Однак таке погодження органу місцевого самоврядування відсутнє.

Отже, вказані в спірному наказі обставини підтверджені та правомірно ним враховані.

Крім того, суд врахував, що проект землеустрою, який просить затвердити позивач, розроблений на земельну ділянку, площею 14,0000га, хоча його заява про затвердження проекту землеустрою стосувался 2га.

Наданий суду проект землеустрою згідно з даними його змісту, що вказаний вище, не містить:

матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

відомостей про обчислення площі земельної ділянки;

актів приймання-передачі межових знаків на зберігання;

матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Вказані обставини свідчать про порушення зазначеної ст.50 ЗУ №858-IV щодо змісту такого виду документів.

Матеріали погодження проекту землеустрою (висновок від 08.11.2019 №16420/82-19, висновок від 06.11.2019 №1066-19) стосуються спільного розгляду земельної ділянки, площею 14,0000 га. Водночас відсутній розпорядчий акт органу державної влади щодо об`єднання земельних ділянок, на які виготовлено один згаданий вище проект.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою зазначено, що підставою його розроблення є 7 окремих наказів відповідача (від 16.08.2019 №№23-3231/14-19-СГ, 23-3236/14-19-СГ, 23-3238/14-19-СГ, 23-3240/14-19-СГ, 23-3233/14-19-СГ, 23-3235/14-19-СГ, 23-3234/14-19-СГ), якими передбачено передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення ОСОБА_3 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0959), ОСОБА_4 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0960), ОСОБА_5 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0961), ОСОБА_6 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0962), ОСОБА_1 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0963), ОСОБА_7 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0964), ОСОБА_8 (кадастровий номер 7122882000:02:001:0965).

Отже, вказані вище земельні ділянки є сформованими, оскільки мають присвоєні кадастрові номери, та площу 2,0000 га кожна.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. (ч.1 ст.79 ЗК України)

Вимоги для формування земельної ділянки визначені ст.80 ЗК України.

Зокрема, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Згідно з ч.9 ст.80 ЗК земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зважаючи, що проект землеустрою не містить розпорядчого акту щодо наміру створити земельну ділянку шляхом об`єднання земельних ділянок 7 осіб, у тому числі виникнення спільної часткової чи сумісної власності за участю позивача, суд врахував також таке.

Громадяни України згідно з ч.1 ст.81 ЗК України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст.116 ЗК України. Зокрема, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, у разі наявності сформованої земельної ділянки порядок передачі її фізичним особам інший, аніж у ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Вказана норма стосується отримання громадянами України земельної ділянки зі складу земель і не стосується передачі вже сформованих ділянок, як самостійних об`єктів цивільних прав, що у державній власності.

Відповідно до ч.4.ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, проект землеустрою виготовляється для тієї особи та щодо тієї земельної ділянки, як передбачено відповідним отриманим дозволом суб`єкта владних повноважень.

Суду не доведено жодним доказом наявності дозволу на виготовлення проекту землеустрою на 14,000 га. Також не доведено прийняття уповноваженим органом рішення щодо згоди на об`єднання земельних ділянок з тією, яку мав намір отримати позивач.

Оскільки завдання на виготовлення згаданого вище проекту землеустрою затвердив його представник, суд врахував, що відповідно до вимог ст.238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Розроблення єдиного Проекту землеустрою щодо відведення 14,00га земельних ділянок в 1 примірнику для сторони представника замовника, що стосується передачі позивачу та іншим 7 фізичним особам сукупно, не зважаючи на отримання ними окремих дозволів на виготовлення проекту землеустрою кожному по 2, 00га, свідчить, що такі дії вчинені довіреною особою не в інтересах позивача, а передовсім у власних інтересах.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (ст.181 ЗК України).

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом (ст.1 ЗУ №858-IV).

Відповідно до ст.29 ЗУ №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до ст.50 ЗУ №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Тобто єдиний проект землеустрою виготовляється у випадку формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Як зазначено вище, Проект землеустрою розроблено на сформовані земельні ділянки по 2га, хоча розпорядчий акт на їх об`єднання або зміну цільового призначення, заяв і відповідних дозволів на виготовлення проекту на 14,00га він не містить, а наявності доказів його прийняття в спірних правовідносинах не доведено.

Проаналізувавши вказані норми в сукупності суд дійшов висновку, що оскільки позивач та інші 7 фізичних осіб кожен окремо просили дозволу надати їм земельні ділянки, отримали щодо кожної окремі дозволи відповідача у формі відповідних наказів, проекти землеустрою повинні були виготовлятися для кожного з таких заявників. Складання єдиного проекту на загальну сукупність земельних ділянок можливе у разі рішення про об`єднання таких земельних ділянок для створення нового об`єкта цивільних прав зі зміною цільового призначення землі.

Відсутнє будь-яке доручення для ОСОБА_9 замовляти такий проект сукупно та лише для нього, відповідача та виконавця робіт, як і відсутній належний і допустимий доказ формування єдиного об`єкту цивільних прав земельної ділянки, шляхом злиття існуючих, що планувалися для передачі вказаним вище фізичним особам, у тому числі позивача. Вказані дії повіреного вчинені з виходом за межі наданих йому повноважень.

Отже, внаслідок допущеного представником позивача порушення процедури заявлений спосіб судового захисту прав позивача щодо зобов`язання відповідача затвердити Проект землеустрою, що стосується сукупно семи земельних ділянок, і передати земельну ділянку позивачу, не є ефективним, оскільки не забезпечить врахування його законних прав та інтересів у сфері земельних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку, що у заявлених спірних правовідносинах відсутнє порушене право позивача.

Тому позовні вимоги не є обґрунтованими та відсутні підстави для їх задоволення, у т.ч. розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст.2-6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення у повному обсязі складене 23.06.2020.

Суддя В.П. Тимошенко