Рішення

від 23.06.2020 по справі 580/1533/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року справа № 580/1533/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Кам`янської районної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача щодо призначення позивачці пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу позивачки стаж вчителя -логопеда Відділу освіти, молоді, спорту та культури Кам`янської районної державної адміністрації за період з 01.08.2005 до 28.02.2018;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років та зробити відповідний перерахунок з 14.02.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення . Позивачка вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років період роботи на посаді районного вчителя-логопеда логопедичного пункту Відділу освіти, молоді, спорту та культури Кам`янської районної державної адміністрації з 01.08.2005 до 28.02.2018.

Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти позову, відповідачем подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем правомірно не зараховано до спеціального стажу роботи, який дає позивачці право на пенсію вислугу років спірний період роботи, у зв`язку з тим, що заклад, в якому працювала позивачка не передбачений Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка у період з 15.08.1990 по 31.12.2000 працювала вчителем початкових класів Райгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кам`янської районної ради Черкаської області; з 02.01.2001 по 31.07.2005 - соціальним педагогом Кам`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Кам`янської районної ради Черкаської області; з 01.08.2005 по 28.02.2018 - районним вчителем-логопедом логопедичного пункту відділу освіти.

14.02.2020 позивачка звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 13.03.2020 №2300-0302-8/9822 відповідачем повідомлено позивачку про те, що рішенням (протокол № 231250000683 від 18.02.2020) Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Вказане рішення обґрунтоване тим, що згідно з записами трудової книжки та виданої довідки № 51/11-01 від 14.02.2020 виданої Відділом освіти, молоді, спорту та культури Кам`янської районної державної адміністрації позивачка працювала на посаді вчителя початкових класів Райгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з 15.08.1990 по 31.12.2000 та соціальним педагогом Кам`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 з 02.01.2001 по 31.07.2005, що зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Період роботи на посаді районного вчителя-логопеда відділу освіти з 01.08.2005 по 28.02.2018 не зарахований, оскільки даний заклад не передбачений Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. У листі від 13.03.2020 №2300-0302-8/9822 зазначено, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж роботи на момент звернення складає 31 рік 2 місяці 13 днів, спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 01.10.2017 складає 14 років 4 місяці 21 день.

Вважаючи таке рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями ст. 2 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з пунктом е статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх: навчальних закладах, музичних і художніх школах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При вирішенні даної справи судом враховано, що правовідносини, які виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років регулюють, поміж інших, такі нормативно-правові акти як Закон України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту , Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III Про позашкільну освіту , Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, Перелік типів позашкільних навчальних закладів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2011 року № 433.

До спірних правовідносин суд також вважає за необхідне застосувати положення ст.28 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного станом на час перебування позивача на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту районного відділу освіти), відповідно до яких система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, педагоги всіх спеціальностей.

З аналізу наведених норм вбачається, що право особи на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти пов`язується з наявністю необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності.

А тому суд висновує про безпідставність доводів сторони відповідача, що у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджеому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 відсутній такий заклад, як логопедичний пункт відділу освіти.

Водночас суд зауважує, що положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

У свою чергу, ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд вважає, що прийняття рішення по суті поданої позивачем заяви вимагало від владного суб`єкта більш ретельного ставлення до розгляду звернення громадянина, повного та вичерпного з`ясування всіх обставин.

Отже, беручи до уваги ту обставину, що у розумінні Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного станом на час перебування позивача на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту районного відділу освіти) логопедичний пункт відділу освіти Кам`янської районної державної адміністрації, яке є місцевим органом управління освітою та самоврядування в галузі освіти, входить до системи освіти, а також те, що позивач працювала на посаді вчителя-логопеда, тобто на посаді, прямо передбаченій у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, суд доходить до висновку, що спірний стаж роботи позивача має зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, оформлене протоколом № 231250000683 від 18.02.2020 про відмову в призначенні позивачці пенсії за вислугу років, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача спірний період з 01.08.2005 до 28.02.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивачка звернулась до відповідача із відповідною заявою 14.02.2020.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачці пенсії за вислугу років, суд висновує про необхідність зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років з 14.02.2020, та провести її виплату, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивачки.

З урахуванням наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн 80 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Відділ освіти, молоді, спорту та культури Кам`янської районної державної адміністрації (20800, Черкаська область, м. Кам`янка, вул. Героїв Майдану, 37, ідентифікаційний код 04061205) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлене протоколом № 231250000683 від 18.02.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.08.2005 по 28.02.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 14.02.2020 та провести її виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький