Рішення

від 19.06.2020 по справі 826/11067/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Київ № 826/11067/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс до 1. Управління державної реєстрації Головного управління територіального управління юстиції у Київській області, 2. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області прозобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія - Альянс (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію в Київській області на підставі документів, доданих до заяви позивача №15069212 від 24 грудня 2015 року, поданої до реєстраційної служби Бориспільського МУЮ, зареєструвати право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс на земельну ділянку, кадастровий номер 3220880900:09:006:0071, розташовану в селі Чубинському по вулиці Липнева, 1 на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що восени 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Магнат-М змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс , у зв`язку з чим виникла необхідність внесення змін до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке належить позивачу на праві приватної власності.

У зв`язку з вищевикладеним, як вказано у позовній заяві, Товариство через свого представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, 21 січня 2015 року з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру звернулось до управління Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3220880900:09:006:0057 та 3220880900:09:006:0071, які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та належать позивачу на праві власності.

Проте, як вказує позивач, у задоволенні вказаних заяв державним кадастровим реєстратором відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними відмовами, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду та постановою від 11 серпня 2015 року у справі №810/3127/15 позовні вимоги Товариства задоволені та, в подальшому, позивачем отримано витяги з Державного земельного кадастру з метою внесення змін до Єдиного державного реєстру речових прав.

24 грудня 2015 року Товариство через свого представника звернулось до реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області з двома ідентичними заявами щодо перереєстрації права власності на дві земельні ділянки по вулиці Липневій 1 в селі Чубинському Бориспільського району Київської області у зв`язку зі зміною назви товариства на Магнат-М на Наталія-Альянс .

До кожної заяви, як вказує позивач, було додано необхідний пакет документів. Вказані заяви разом з документами були прийняті та зареєстровані в базі даних про реєстрацію заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 15069212 (картка прийому заяви №27450710) та 15070026 (картка прийому заяви №27451966).

Як вказано у позовній заяві, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Горовий М.М. рішенням від 14 січня 2016 року заяву задовольнив та державним реєстратором видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 січня 2016 року (індексний номер 51712898).

Щодо іншої заяви за №15069212 рішенням №27812593 від 14 січня 2016 року державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації речового права на таку ж саму земельну ділянку, у зв`язку з тим, що в довіреності, виданій представнику товариства, не зазначено строк її дії.

З вказаним рішенням державного реєстратора позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Відповідачі заперечень проти позову та відзивів на позовну заяву не надали з невідомих суду причин.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2017 року судом вирішено здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року №4453 адміністративна справа №826/11067/16 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/11067/16 визначено суддю Добрівську Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року адміністративну справу №826/11067/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини 6 цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, суд здійснює розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 21 березня 2018 року представники сторін не з`явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи наявні письмові заяви представника позивача та представника Головного територіального управління юстиції у Київській області про розгляд справи за їх відсутністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, судом встановлені такі обставини справи.

12 травня 2004 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області як юридичну особу приватного права зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Магнат-М , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 в„–090454 .

У відповідності до наданої суду копії протоколу №25 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Магнат-М від 20 жовтня 2014 року, загальними зборами учасників товариства вирішено змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю Магнат-М на Товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс .

30 жовтня 2014 року проведено реєстрацію статуту товариства (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства від 20 жовтня 2014 року.

Крім того, відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №315539 та копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД №317969 до реєстру внесені відомості щодо зміни назви товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс .

Також, з матеріалів справи вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю Магнат-М на праві власності належать земельні ділянки кадастрові номери 322080900:09:006:0071 та 3220880900:09:006:0057, які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується наданими суду копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №159425 та ЯА №412372.

На підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі №810/3127/15 до Державного земельного кадастру про земельну ділянку внесені відповідні зміни, що стосуються зміни назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Магнат-М на Товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3205191992015 та №НВ-3205192212015 від 01 жовтня 2015 року.

24 грудня 2015 року представник Товариства ОСОБА_4 звернулась до реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області з заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), які відповідно до карток прийому заяви №27451966 та №27450710 зареєстровані в базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 грудня 2015 року за реєстраційними номерами №15070026 та №15069212.

До вказаних заяв, як свідчать картки прийому заяв, подано у тому числі паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер (копія), довіреність, серія та номер 22/15, видану 21 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс .

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) №15070026 розглянута державним реєстратором та за наслідками її розгляду прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14 січня 2016 року.

Проте, рішенням від 14 січня 2016 року №27812593 державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хріпкова І.Д. відмовила у задоволенні заяви №15069212 від 24 грудня 2015 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:09:006:0071, у зв`язку зі встановленням державним реєстратором не відповідності поданих документів, зокрема, в дорученні, виданому Товариством з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс , не встановлений термії її дії.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Вказані правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини 7 статті 16 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Абзацом 3 пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державний реєстратор відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №868).

Так, пунктом 15 Порядку №868 передбачалось, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 20 Порядку №868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення (пункт 28 Порядку №868).

Частиною 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об`єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев`ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п`ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Тобто, законодавцем регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України державний реєстратор не наділений повноваженнями щодо здійснення власного тлумачення вимог Цивільного кодексу України, оскільки це не входить до повноважень державного реєстратора, визначених Законом України від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Так, статтею 246 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до частини 1 статті 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Тобто, Цивільним кодексом України не встановлено обов`язковості зазначення у довіреності строку її дії, навпаки, врегульовано питання щодо того, що чинність довіреності зберігається до моменту припинення її дії у разі не встановлення строку її дії в ній самій.

Так, судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку стало незазначення у довіреності, виданій позивачем ОСОБА_4 , строку її дії, що, на переконання суду, не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27812593 від 14 січня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене та надані суду докази, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою найбільш повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним й скасувати вказане вище рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27812593 від 14 січня 2016 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області на підставі документів, доданих до заяви позивача №15069212 від 24 грудня 2015 року, поданої до реєстраційної служби Бориспільського МУЮ, зареєструвати право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс на земельну ділянку, кадастровий номер 3220880900:09:006:0071, розташовану в селі Чубинському по вулиці Липнева, 1 на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

У відповідності до статті 11 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV в редакції, чинній на момент розгляду даної адміністративної справи, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Тобто, державний реєстратор є самостійним суб`єктом під час здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, втручання у його діяльність заборонено законом.

Враховуючи підстави та предмет даного позову, суд дійшов висновку, що вказана адміністративна справа не підпадає під дію частини 2 статті 11 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV, відповідно, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області саме зареєструвати право приватної власності позивача.

Більш того, в межах розгляду цієї адміністративної справи судом не надавалась правова оцінка поданим позивачем разом з заявою документам, що також виключає наявність правових підстав для висновку щодо зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс №15069212 від 24 грудня 2015 року разом з доданими до неї документами відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог із застосуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, а також з урахуванням того, що судом встановлено, що Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області не порушено прав позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1378,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хріпкової Ірини Дмитрівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №27812593 від 14 січня 2016 року.

3. Зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрації Київської області (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 74, код ЄДРПОУ 24209740) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія- Альянс (08321, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Липнева, будинок 1) №15069212 від 24 грудня 2015 року разом з доданими до неї документами відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс (08321, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Липнева, будинок 1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Київській області (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, код ЄДРПОУ 34481907) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська