Рішення

від 22.06.2020 по справі 640/10389/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ № 640/10389/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНМЕД

до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови №55389231 від 29.04.2020

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВІНМЕД звернувся до суду з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця в межах виконавчого провадження №55389231 щодо стягнення з ТОВ "Вінмед" виконавчого збору у розмірі 6 146,25 грн. від 31 березня 2020 року та у розмірі 146 597,35 грн. від 14 квітня 2020 року, всього у розмірі 152 743,60 грн.;

- скасувати постанову від 29.04.2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №55389231 про стягнення виконавчого збору з ТОВ "Вінмед" у розмірі 152 743,60 грн.

- стягнути (повернути) із Державного бюджету /в особі Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Вінмед" неправомірно стягнутої суми виконавчого збору у розмірі 152 743,60 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається безпідставне стягнення відповідачем з рахунків позивача коштів у сумі 152 743,60 грн., як виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 55389231, оскільки ТОВ "Вінмед" та ПАТ ПроКредит Банк врегулювали спір мирним шляхом 10.12.2017, тобто до відкриття виконавчого провадження 19.12.2017 № 55389231 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/7909/17.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження. Зокрема, відповідач зазначає, що довідку про врегулювання заборгованості до канцелярії виконавчої служби було подано лише 12.06.2019, тобто вже в той час, коли виконавче провадження перебувало в стані примусового виконання.

Отже, оскільки боржником не надано державному виконавцю документів - підтверджуючих фактичне виконання виконавчого документу до відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягнуто правомірно, у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Також на виконання вимог ухвали від 14.05.2020р. відповідачем надано суду матеріали виконавчого провадження № 55389231.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) від 3 квітня 2019 року (справа № 370/1034/15-ц) та інших.

Дослідивши матеріали справи Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 14.12.2017 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві на виконання надійшов наказ № 910/7909/17 від 07.08.2017 Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ ВІНМЕД на користь ПАТ ПроКредит Банк основної заборгованості (капітал) у сумі 1 385 943,49 грн., процентів в розмірі 30 099,85 грн., процентів за неправомірне користування кредитом у сумі 58 141,72 грн., пені в розмірі 27 042,50 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 22 518,41 грн.

19.12.2017 державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55389231 про стягнення з ТОВ ВІНМЕД на користь ПАТ ПроКредит Банк 1 523 745,97 грн.

Також 19.12.2017 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 55389231 про арешт майна боржника ТОВ ВІНМЕД в сумі 1 676 371,56 грн. (сума стягнення, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, штраф).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 55389231, 19.04.2018 до виконавчої служби стягувачем (ПАТ ПроКредит Банк ) було подано заяву про повернення виконавчого документу - судового наказу № 910/7909/17 від 07.08.2017, оскільки між боржником (ТОВ ВІНМЕД ) та стягувачем досягнуто домовленості щодо добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7909/17.

11.06.2019 ТОВ ВІНМЕД звернулось до державного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження № 55389231 та зняття арешту, оскільки наказ № 910/7909/17 від 07.08.2017 самостійно виконано. До заяви було додано довідку ПАТ ПроКредит Банк № 8-2/19/124 від 12.06.2019, в якій повідомлялось, що заборгованість в сумі 1 501 227,56 грн. врегульовано.

02.09.2019 ТОВ ВІНМЕД повторно звернулось до державного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження № 55389231, оскільки згідно доданої довідки АТ ПроКредит Банк № 1-2/19/5751 від 20.08.2019, заборгованість в сумі 1 523 745,97 грн. станом на 10.12.2017 погашено.

23.09.2019 листом № 5389231/8 ДВС повідомив позивача, що відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі повного фактичного виконання виконавчого документу, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Позивачу було повідомлено, що йому необхідно сплатити 152 374,60 грн. виконавчого збору та 369,00 грн. витрат виконавчого провадження. Також позивачу було повідомлено про необхідність надати оригінал довідки від 20.08.2019 від АТ ПроКредит Банк .

25.09.2019 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 55389231 про арешт майна боржника ТОВ ВІНМЕД в сумі 152 743,60 грн.

28.10.2019 ТОВ ВІНМЕД втретє звернулось до державного виконавця з заявою про закінчення виконавчого провадження № 55389231.

Проте згідно меморіального ордеру № К0331Y0X6X від 31.03.2020 з банківського рахунку ТОВ ВІНМЕД було стягнуто 6 146,25 грн.

А згідно меморіального ордеру № К0414V74YF від 14.04.2020 з банківського рахунку ТОВ ВІНМЕД було стягнуто ще 146 597,35 грн.

Таким чином, відповідач стягнув з позивача у межах виконавчого провадження №55389231 суму виконавчого збору у розмірі 152 743,60 грн. (146 597,35 грн. + 6 146,25 грн. ).

Судом встановлено, що 29.04.2020 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 55389231 про стягнення виконавчого збору у сумі 152 374,60 грн. Також 29.04.2020 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 55389231 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

Також 29.04.2020 державним виконавцем прийнято постанову ВП № 55389231 про повернення виконавчого документа стягувачу - наказу № 910/7909/17 від 07.08.2017 на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , а також припинено арешт майна боржника.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частинами 1 і 2 статті 27 Закону (в редакції чинній на час винесення спірних рішень) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

При цьому, законодавцем не покладається обов`язок на органи державної виконавчої служби, при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження, з`ясовувати питання щодо можливості боржника самостійно у добровільному порядку виконати рішення, на підставі якого може бути відкрито виконавче провадження.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також і згідно частини 9 статті 27 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спір у цій справі виник у зв`язку з різним тлумаченням сторонами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Судом встановлено, що після відкриття виконавчого провадження № 55389231 згідно постанови державного виконався від 19.12.2017, першим повідомленням від сторін до державного виконавця про погашення заборгованості надійшло 19.04.2018 згідно заяви стягувача (ПАТ ПроКредит Банк ) про повернення виконавчого документу - судового наказу № 910/7909/17 від 07.08.2017.

Судом встановлено, що дана заява стягувача про повернення виконавчого документу була подана на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Згідно п.1 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року (справа № 2540/3203/18) з приводу даної ситуації висловила наступні міркування.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:

- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення .

Як установив суд у цій справі, з матеріалів виконавчого провадження № 55389231 убачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 910/7903/17, виданим 07 серпня 2017 року Господарським судом м. Києва, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виконавчий збір стягнуто неправомірно, всупереч вимог Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в межах виконавчого провадження №55389231 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмед" (код ЄДРПОУ 38537628) виконавчого збору у розмірі 6 146,25 грн. 31 березня 2020 року та у розмірі 146 597,35 грн. 14 квітня 2020 року, всього у розмірі 152 743,60 грн.

3. Скасувати постанову від 29.04.2020 року Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесену в межах виконавчого провадження №55389231, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмед" (код ЄДРПОУ 38537628) виконавчого збору у розмірі 152 743,60 грн.

4. Стягнути (повернути) із Державного бюджету /в особі Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34482497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмед" (код ЄДРПОУ 38537628) неправомірно стягнуту суму виконавчого збору у розмірі 152 743,60 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок три гривні 60 коп.).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмед" (04070, м. Київ, вул. Братська 6, оф. 301; код ЄДРПОУ 38537628) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 34482497) судовий збір в сумі 6 495,15 (шість тисяч чотириста дев`ятсот п`ять) гривень 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій