Ухвала

від 17.06.2020 по справі 372/1022/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1022/20

Провадження № 1-кп-185/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України,

В С Т А Н О В И В :

19.03.2020 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 32020110000000037 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Ухвалою судді від 23.03.2020 року призначено підготовче судове засідання по вищевказаному кримінальному провадженню.

Прокурор в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості, яка була укладена між прокурором та обвинуваченим 16.03.2020 року, відповідно до якої сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 272 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

В підготовчому судовому засіданні захисник щодо затвердження угоди заперечив, просив відмовити у її затвердженні. Пояснив, що він не був присутнім під час підписання угоди про визнання винуватості.

Обвинувачена позицію захисника підтримала в повному обсязі та просила не затверджувати угоду про визнання винуватості.

Суд вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 березня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_7 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_6 з іншого боку, за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472КПКУкраїни укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст.272 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Відповідно до вимог ст.ст. 468, 469КПКУкраїни у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, зокрема, умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Оскільки ОСОБА_6 та його захисник заявили про бажання обвинуваченого реалізувати передбачене законом право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, затвердження угоди про визнання винуватості порушить право обвинуваченого на судовий розгляд.

Крім того, обвинувачений заявив, що підписав угоду під психологічним тиском слідчого, який примусив його підписати якійсь документи про визнання винуватості у злочині, до якого він не має ніякого відношення, оскільки на той час взагалі у фірмі не працював, у разі не підписання документів слідчий погрожував припинити господарську діяльність підприємства. Суть документів йому була не відома, будь-яких роз`яснень йому не було надано, документи він підписував у слідчого в кабінеті, а не в прокуратурі, без присутності прокурора та захисника. Будь-яких копій документів йому не надавалось.

Захисник у судовому засіданні заявив, що він не був присутній при укладенні угоди, не підписував даної угоди про визнання винуватості, а підписи від його імені підроблено невідомою особою, що вказує на недостовірність викладених у поданих суду документах та фальсифікації, вчинених стороною обвинувачення, ймовірно слідчим, який у іншому кримінальному провадженні обвинувачується у отримані неправомірної вигоди. Будь-яких копій документів йому не надавалось, із матеріалами справи його не ознайомлено.

В судовому засіданні було перевірено доводи сторони захисту, які знайшли своє об`єктивне підтвердження.

Так, шляхом звірки особистих підписів на ордері, договорі про надання правової допомоги, пам`ятці про права (а.с.33-37,39), виконаний безпосередньо в суді, та опитування адвоката в судовому засіданні, суд переконався, що підписи від імені захисника ОСОБА_4 в угоді про визнання винуватості від 16.03.2020 року (а.с.7-11), розписці про отримання копії обвинувального акту, угоди про визнання винуватості та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.15) виконані не цією особою. Доводи захисника про підписання угоди за відсутності захисника суд вважає переконливими.

Також викликає обґрунтовані сумніви підписання розписки про отримання копії обвинувального акту, угоди про визнання винуватості та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.14) саме ОСОБА_6 .

Узгоджується із посиланнями сторони захисту протирічливість сформульованого обвинувачення в частині часу скоєння злочину та наявності у обвинуваченого ОСОБА_6 спеціального статусу як посадової особи, яка могла вчинити інкримінований злочин. Так, за змістом обвинувачення « ОСОБА_6 , в період з 20.03.2020 по теперішній час обіймає посаду оператора нафтобази ТОВ «Альянс оіл» (код ЄДРПОУ 36948698) (наказ про призначення № 2-ос/20 від 25.02.2020)…». Поряд із тим, далі у обвинувальному акті зазначено: «Так, ОСОБА_6 , будучи особою, яка зобов`язана дотримуватися правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, діючи умисно, з метою отримання прибутку у формі заробітної плати, у період з 20.02.2020 по 25.02.2020…». В підготовчому засіданні ОСОБА_6 вказував на те, що він взагалі не міг навіть скоїти інкримінований злочин, оскільки прийнятий на роботу через місяць після скоєння злочину, у винуватість він не визнає у повному обсязі. Вказане свідчить про те, що обвинуваченому не було доведено зміст пред`явленого обвинувачення, тому викладені в угоді відомості про повне визнання ним винуватості не відповідає дійсності.

Крім того, зазначені вище протиріччя у обвинувальному акті та угоді свідчать про невідповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону в частині забезпечення права на захист та належного формулювання і конкретизованості обвинувачення.

Також про грубе порушення права на захист свідчить укладення угоди за відсутності захисника.

Слід також прийняти до уваги недостовірні відомості про місце укладення угоди, оскільки обвинувачений та захисник заперечили факт їх перебування у місці і у час, які зазначені в угоді.

За змістом представлених суду документів угода укладена із підозрюваним, хоча цього ж дня датовано обвинувальний акт, що вказує на зміну процесуального статусу ОСОБА_6 на обвинуваченого.

Повідомлених стороною захисту відомостей прокурор не спростував, у підготовчому судовому засіданні пояснити вказані обставини не зміг.

У відповідності дост.475 КПК Українисуд не переконався в тому, що угода може бути затвердженою, що відповідно дост.474 ч.7 КПК Україниє підставою для відмови в її затвердженні судом.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень, зокрема, відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбаченихч. 7ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченомурозділом IIIКПК.

Враховуючи викладене вище, умови угоди про визнання винуватості суперечать інтересам обвинуваченого, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, угода укладені із грубими порушеннями права на захист та приписів КПК України, тому в судовому засіданні встановлено підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

За таких обставин, у затвердженні угоди слід відмовити, а кримінальне провадження слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 179, 315, 316, 474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості від 16 березня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 щодо вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 272 Кримінального кодексу України.

Повернути прокурорукримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №32020110000000037від 16.03.2020року,відносно ОСОБА_6 за обвинуваченняму вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.272КК України для продовження досудового розслідування у загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1