Постанова

від 17.06.2020 по справі 280/2840/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2840/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участі представника відповідача - Куранової С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року (суддя у 1 інстанції Кисель Р.В.) в адміністративній справі №280/2840/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фероекс" до Головного Управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фероекс" звернулося з позовом до Головного Управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2019 року №0003921407 за формою «В4» на суму податкового зобов`язання 522630 грн.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що висновки акта перевірки від 05.02.2019 року №122/08-01-14-07/41679895 щодо порушення позивачем чинного законодавства є безпідставними, а відтак винесене на підставі цього акта перевірки спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Так, на спростування висновку перевірки про відсутність реальних господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТД Заводу «Запоріжспецсталь» вказує на наявність всіх первинних документів по проведеним операціям, в тому числі і документів про подальшу реалізацію придбаного у постачальника товару.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року №0003921407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фероекс» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2018 року на 522630 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фероекс» судові витрати у сумі сплаченого судового збору - 7839,45 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем до перевірки не надано паспорти якості, сертифікати відповідності, або інші документи, які б надали можливість встановити походження товару. Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що розрахунки між позивачем та його контрагентом постачальником не було проведено в повному обсязі. При цьому, в наданих ТТН відсутня інформація про переадресування вантажу та контролюючим органом встановлено, що зазначені в ТТН перевізники, які повинні були надавати відповідні послуги позивачу, не укладали з останнім договорів на придбання транспортних послуг, а отже фактично не було руху товару. Крім того, не можливо встановити ланцюг придбаного контрагентом позивача товару, який в подальшому був переданий самому позивачу. Таким чином, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «ТД Заводу «Запоріжспецсталь» .

Представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання про заміну Головного Управління ДФС у Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до постанови КМУ №537 від 19.06.2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , територіальні органи ДФС України реорганізовані шляхом приєднання до територіальних органів ДПС України, правонаступником ГУ ДФС у Запорізькій області є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

Відповідно до наказу № 10 від 29.08.2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області розпочато виконання функцій та повноважень ГУ ДФС у Запорізькій області, що припиняється.

Згідно з ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку слід замінити Головного Управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, як правонаступника відповідача, а не як належного відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Фероекс» , (код ЄДРПОУ 41679895) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "ТД Заводу "Запоріжспецсталь" (код за ЄДРПОУ 25481928), за лютий-серпень 2018 року, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість з лютого по серпень 2018 року, у т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2019 року №122/08-01-14-07/41679895, яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість), у розмірі 522630 грн., у т.ч. за: лютий 2018 року на суму 59668 грн.; березень 2018 року на суму 95398 грн.; квітень 2018 року на суму 109940 грн.; травень 2018 року на суму 206983 грн.; червень 2018 року на суму 318650 грн.; липень 2018 року на суму 447366 грн.; серпень 2018 року на суму 522630 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані наступним:

- відсутність паспортів якості, сертифікатів відповідностей, або інших документів, які б надали можливість встановити походження придбаного товару;

- недоліки в оформленні документів, які підтверджують транспортування товару;

- відсутність у ТОВ «ТД Завод «Запоріжспецсталь» достатньої кількості трудових ресурсів, а також сировиної бази (сировина, матеріали, вода електроенергія), що свідчить про уявність виробничого процесу, отже вбачається, що підприємство є псевдовиробником та створене для формування схемного податкового кредиту у схемі ухилення від оподаткування та її ланцюгах за рахунок оформлення нереальних операцій постачання (продажу) товарів, відмінних від придбаних (вигодоформуючий суб`єкт);

- «розриви» у ланцюгах постачання контрагентів ТОВ «ТД Завод «Запоріжспецсталь» , а саме: відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, що в подальшому реалізовані позивачу.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган розцінив наданні позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, що призвело до висновку про заниження ТОВ «Фероекс» податку на додану вартість та завищення від`ємного значення податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року №0003921407, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 522630 грн.

В адміністративному порядку спірне рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, 01.02.2018 року між ТОВ «ТД Заводу «Запоріжспецсталь» (постачальником) та ТОВ «Фероекс» (покупець) укладено договір поставки №01/02/18, відповідно до умов специфікацій якого сторонами погоджено постачання товарів, зокрема, феромарганцю, феросицилію, чавуну переробного, ферронікелю, чавуну ливарного, тощо.

Відповідно до зазначеного договору на адресу ТОВ «Фероекс» було поставлено товар, що підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Транспортування товару оформлено частково за рахунок та на замовлення TOB «Фероекс» перевізниками, а також власним транспортом.

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж, подороджніми листами.

Також, до матеріалів справи долучено реєстри платіжних документів, виписки по рахункам, банківські виписки, з яких, зокрема, вбачається часткова сплата поставленого товару; сплата заборгованості у розмірі 244709,60 грн. підтверджена даними з банківських виписок.

Рух товарів отриманих від ТОВ «ТД Заводу «Запоріжспецсталь» відстежується за картками складського обліку при прийнятті та відвантаженні товарів.

Подальша реалізація товарів, що придбавалася у ТОВ «ТД «Заводу «Запоріжспецсталь» підтверджена наявними в матеріалах справи договорами поставками з специфікаціями, журналами ордерами по рахунку 361 за період з лютого 2018 року по серпень 2018 року включно, а також листами-відповідями контрагентів на запити ТОВ «Фероекс» та контролюючого органу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт транспортування товару, суд зазначає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов`язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 12.06.2018р. у справі №826/11879/13-а, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Також колегія суддів зазначає, що наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства актів виконаних робіт та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, відповідного звітного періоду вартості отриманого товару (робіт, послуг).

Щодо не надання до перевірки сертифікатів відповідності та/або походження, суд зазначає, що відповідачем до перевірки надані усі необхідні первині документи для фактичного встановлення реальності господарської операції, а тому відсутність сертифікатів за наявності належним чином оформлених первинних документів не може бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «ТД «Заводу «Запоріжспецсталь» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Доводи відповідача щодо посилання в акті перевірки на технічну неможливість перевезення автомобілем RENAULT KENGOO вантажу з вагою, зазначеною в товарно-транспортних накладних № 07/02/18 від 07.02.2018 (2,075 т.), №22/02/18 від 22.02.2018 (І т.), №26/02/18 від 26.02.2018 (0,742 т.), №01/03/18 від 01.03.2018 (1,5 т.), №05/03/18 від 05.03.2018 (1,070 т.), №14/03/18 від 14.03.2018 (1 т.), №02/05/18 від 02.05.2018 (1 т.), №02/07/18 від 02.07.2018 (0,750 т.), №26/07/2018 від 26.07.2018 (0,685 т.), №27/07/18 від 27.07.2018 (0,720 т.), №21/08/18 від 21.08.2018 (0,680 т.) є безпідставними, оскільки за поясненнями позивача, придбаний товар не був цілісним вантажем, відтак перевозився частинами протягом дня, коли здійснювалось постачання.

З цих самих наведених підстав суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача про неможливість перевезення автомобілем ГАЗ 3302, НОМЕР_1 (вантажний, бортовий, повна маса 3500 кг, маса без вантажу - 1970 кг) вантажу з вагою, зазначеною в ТТН №07/02/18-2 від 07.02.2018 (7 т.), №29/05/18 від 29.05.2018 (2 т.), №30/05/18 від 30.05.2018(2 т.).

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.03.2019 року №0003921407 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року в адміністративній справі №280/2840/19 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 червня 2020 року, в повному обсязі постанова складена 22 червня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва