Постанова

від 23.06.2020 по справі 420/1187/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1187/20 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області до Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новобілярський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області, Лиманська районна рада Одеської області, Відділ освіти, молоді та спорту Лиманської райдержадміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

13 лютого 2020 року Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області звернулось до суду з позовом до Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2020 року, винесене державним виконавцем Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Луценко І.І.;

- зобов`язати Лиманський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/2574/18 від 25.03.2019 року та вчинити необхідні виконавчі дії щодо виконання судового рішення

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №815/2574/18 було задоволено в повному обсязі адміністративний позов Головного управління ДСНС України в Одеській області та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області шляхом зобов`язання зупинити роботу зазначено закладу, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, наведених в Акті перевірки № 09 від 20.04.2018 року.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та позивачем було отримано виконавчий лист, який в свою чергу ним було пред`явлено для примусового виконання до Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).

Водночас 22.01.2020 року головним державним виконавцем Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Луценко І.І. було прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття його до виконання, оскільки виконавчий документ не містить заходів примусового виконання рішення, крім того, в резолютивній частині виконавчого документу не зазначено боржника.

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням відповідача та вважаючи його протиправним, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, наголошуючи, що у виконавчому листі, виданому Одеським окружним адміністративним судом 18.12.2019 року по справі №815/2574/18, не зазначено заходів примусового характеру, визначених Законом України Про виконавче провадження , а також не визначено особу, яку необхідно зобов`язувати вчиняти певні дії. У виконавчому документі, за твердженням відповідача, лише зазначено застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області шляхом зобов`язання зупинити роботу .

Крім того, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №809/421/17, відповідно до якої виконання судового рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) покладається на орган, який звернувся до суду з позовом, у цьому випадку - на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень, немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконання судового рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону №1404-VIII.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новобілярський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області, Лиманська районна рада Одеської області, Відділ освіти, молоді та спорту Лиманської райдержадміністрації Одеської області про відкриття провадження в адміністративній справі №420/1187/20 були повідомлені 17.03.2020 року, але заяв по суті справи до суду не надали.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення відмову задоволення позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, суд не надав належної оцінки викладеним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів враховано, що (на період вжитих Урядом України карантинних заходів) П`ятим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Відтак, сторони та учасники справи мали процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №815/2574/18 адміністративний позов Головного управління ДСНС України в Одеській області до Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області, за участю 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору Лиманської районної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Лиманської райдержадміністрації Одеської області було задоволено в повному обсязі. Застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 26506760), розташованого за адресою: 67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Нові Біляри, вулиця Шкільна, 9, шляхом зобов`язання зупинити роботу Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, наведених в Акті перевірки № 09 від 20.04.2018 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року по справі №815/2574/18 набрало законної сили 06.05.2019 року.

18.12.2019 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №815/2574/18 позивачу було видано виконавчий лист.

З огляду на вищезазначене, Головне управління ДСНС України в Одеській області звернулось до Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання рішення суду. До заяви Головне управління ДСНС України в Одеській області додало виконавчий лист по справі №815/2574/18 від 18.12.2019 року.

Разом з тим, 22.01.2020 року головним державним виконавцем Лиманського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Луценко І.І. було прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження . Повідомлення вмотивовано тим, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання рішення, крім того, в резолютивній частині виконавчого документу не зазначено боржника (а.с.14).

Не погоджуючись із зазначеним повідомленням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що у цих правовідносинах управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законами України від 02.06.2016 року №1403- VIII та №1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки. А тому, враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України прийшов до висновку щодо відмову у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; 12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; .

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону України Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту населення України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII. Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування. Між тим, у цих правовідносинах управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом №1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що державний виконавець відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов управління ДСНС щодо застосування до Новобілярського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Лиманської районної ради Одеської області заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). З огляду на наведені мотиви колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.