Постанова

від 22.06.2020 по справі 320/4588/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4588/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 травня 2019 року форми "Р" №0014331411, яким визначено зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 291 373, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" (ідентифікаційний код 35967552) зареєстроване в якості юридичної особи 23.09.2002, номер запису: 1 338 120 0000 000134, за адресою: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Народна, будинок 7.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 22.23 - Виробництво будівельних виробів із пластмас; Код КВЕД 25.11 - Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (основний); Код КВЕД 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; Код КВЕД 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.;Код КВЕД 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.32 - Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Головним державним ревізором, інспектором відділу аудиту платників податків Богуславського, Білоцерківського, Володарського, Кагарлицького, Миронівського, Обухівського, Рокитянського, Сквирського, Ставищанського, Таращанського, Тетіївського районів міст Біла Церква, Обухів та Ржищів управління аудиту Синьогубом Максимом Васильовичем, в зв`язку з наданням ТОВ "Пантек-Виробництво" не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит від 30.01.2019 № 3285/10/10-36-14-11, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пантек-Виробництво" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АРМОКОН" за період діяльності з 01.09.2018 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною. Перевірка проводилася в період з 08.04.2019 по 12.04.2019.

За результатами проведеної перевірки інспектором складено акт від 18 квітня 2019 року № 304/10-36-14-11/32167106 (далі - акт перевірки) (а.с. 19-32), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Пантек-Виробництво":

1) п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 233 098,00 грн. за вересень 2018 року.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 форми "Р" № 0014331411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Пантек-Виробництво" визначено зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 291 373,00 грн., в тому числі за основним платежем - 233 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 275,00 грн. (а.с.30-31)

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як вбачається з п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як убачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Крім того, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2013 року між ТОВ "АРМОКОН" (продавець) та ТОВ "Пантек-Виробництво" (покупець) укладено договір поставки №3-0113. За умовами якого продавець зобов`язується передати фурнітуру до дверей холодильних, двері холодильні, супутні товари (далі по тексту товар), а покупець зобов`язується прийняти та розрахуватися за товар на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару, кількість, ціна за одинцю виміру, сумарна вартість партії, строки відвантаження, умови оплати зазначаються у кожній окремій Специфікації, або розрахунку-фактурі, які є невід`ємною частиною даного договору. Товар поставляється на умовах: самовивіз зі складу продавця у м. Київ, або пересилка кур`єрською службою на адресу покупця виключно територією України. Приймання товару та перевірка його кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та пакування проводиться на складі продавця, або (при поставці за допомогою кур`єрської служби) у присутності уповноваженого представника кур`єрської служби. Товар у партіях може постачатися як однією, так і декількома окремими частинами. Загальна вартість даного договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості партії, на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту встановлення рахунку-фактури, направленого на адресу покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти, якщо інше не передбачено п. 1.2. строк гарантії на товар складає 12-ть місяців з моменту відвантаження товару. Якість товару повинна відповідати технічній документації та за необхідності, підтверджуватися копією сертифікату відповідності виробника. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а у частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (а.с.34-35).

30 грудня 2013 між ТОВ "АРМОКОН" (продавець) та ТОВ "Пантек-Виробництво" (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 3-0113 від 02.01.2013, якою сторони погодили, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами, і є невід`ємною частиною договору. Дію договору поставки № 3-0113 подовжено до 31.12.2016 включно, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випаду, якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення строку договору не повідомила у письмовій формі другу сторону про розірвання договору, то строк дії договору автоматично подовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (а.с.36).

01 лютого 2018 року між ТОВ "АРМОКОН" (продавець) та ТОВ "Пантек-Виробництво" (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 3-0113 від 02.01.2013, якою пункт 2.1 договору викладено в наступній редакції: "Товар поставляється на умовах: самовивіз зі складу постачальника (вул. Лісова, 36, смт. Ворзель, Київська область) або пересилка кур`єрською службою на адресу покупця виключно територією України. Також допускається й інша, попередньо узгоджена адреса поставки, виключно територією України". Розділ "4 Гарантії" доповнено новим пунктом: "4.3 Гарантія не розповсюджується на випадки, коли несправність товару виникла внаслідок дій покупця, які не відповідають вимогам і положенням технічної документації на даний товар, або бездіяльності покупця для уникнення негативного впливу на товар та попередження негативних наслідків, або у випадку умисного пошкодження товару, або дій третіх сторін. Гарантія не розповсюджується на товар, який покупець самостійно (без письмового узгодження з постачальником) розбирав, ремонтував, здійснював заміну складових частин, або застосовував не за прямим призначенням". Розділ "8 Строки дії договору та інші умови" доповнено новими пунктами: "8.7 Сторони домовилися використовувати факсимільний підпис (факсиміле) уповноважених осіб при підписанні первинних документів, що складаються на виконання цього договору, і які будуть мати таку ж юридичну силу як і підписані власноруч". "8.8. Постачальник має право вказувати фірмове (комерційне) найменування та/або торговельну марку покупця серед переліку клієнтів постачальника у своїх інформаційних або рекламних матеріалах чи під час проведення маркетингових акцій" (а.с.37).

На виконання вищезазначеного правочину сторонами були вчиненні конкретні дії, що складають зміст договору, а саме: поставка товару, його транспортування, прийняття з кількістю і якістю, оприбуткування на складі ТОВ "Пантек-Виробництво" та оплата за нього шляхом безготівкового перерахування коштів.

Прийняття ТОВ "Пантек-Виробництво" товару (фурнітури до дверей холодильних, дверей холодильних, супутніх товарів) за договором поставки №-0113 підтверджується видатковими накладними від 04.09.2018 № 580, від 06.09.2018 № 585, № 586, від 14.09.2018 № 617, від 25.09.2018 № 643 та від 28.09.2018 № 652. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування та кількість товару, а також його вартість. У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця. Крім того, позивачем надано податкові накладні: №8 від 04.09.2018, №9 від 05.09.2018, №11 від 06.09.2018, №26 від 13.09.2018, №73 від 26.09.2018, №75 від 28.09.2018, які зареєстровані в ЄРПН, квитанції про що містяться в матеріалах справи.

Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунки на оплату товарів за договором поставки від 02.01.2013 №3-0113, а саме від 17.08.2018 № 630, від 10.09.2018 № 694, від 05.09.2018 № 680, № 679, від 25.09.2018 № 740, від 28.09.2018 № 750, в яких зазначено, що оплата вказаних рахунків означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника; самовивіз; доставка тільки за попередньою домовленістю.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.09.2018 № 00000243, від 05.09.2018 №00000244, від 14.09.2018 № 00000245, від 25.09.2018 № 00000246 та подорожніми листами від 04.09.2018 № 000331, від 05.09.2018 № 000333, від 14.09.2018 б/н, від 25.09.2018 № 000344.

При цьому, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "Пантек-Виробництво" на придбання товарів у ТОВ "АРМОКОН" та здійсненням ним господарської діяльності.

Водночас, позивачем зазначено, що господарські операції між платником та його контрагентом знайшли належне відображення і у податковій звітності ТОВ "Пантек-Виробництво", про що свідчать декларації з ПДВ за відповідні місяці 2018 року, які наявні у розпорядженні контролюючого органу. Суми зі складу вартості придбання ТМЦ у відповідний звітний період були включені ТОВ "Пантек-Виробництво" до складу податкового кредиту з ПДВ. Крім того, позивач також вказує, що його взаємовідносини з зазначеним вище контрагентом підтверджуються податковими накладними від 04.09.2018 № 8, від 05.09.2018 № 9, від 06.09.2018 № 11, від 13.09.2018 № 26, від 26.09.2018 № 73 та від 28.09.2018 № 75, які були своєчасно зареєстровані в ЄРПН.

Так, в розумінні вимог чинного податкового законодавства, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Дані доводи позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Факт реєстрації податкових накладних у встановленому законом порядку не заперечується контролюючим органом. До вище перелічених документів зауважень з боку відповідача не було.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, контрагент позивача ТОВ "АРМОКОН", на момент укладення та виконання договору поставки, а також складання податкових накладаних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на дефектність товарно-транспортних накладних в частині господарських операцій із ТОВ "АРМОКОН", адже неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "АРМОКОН" за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) свідчать про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКОМОН".

Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності.

Таким чином, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРКОМОН" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року форми "Р" №0014331411.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя Є.В.Чаку