Ухвала

від 23.06.2020 по справі 2-329/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

23 червня 2020року

м. Київ

справа № 2-329/11

провадження № 61-9067ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шестопаловим Олександром Олександровичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в справі за заявою публічного акціонерного товариства МТБ Марфін Банк про роз`яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства Марфін Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Марфін Банк (далі - ПАТ Марфін Банк ) про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ Марфін Банк звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з останніх на свою користь заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року № 01518/R6у розмірі 27 002,66 дол. США, а також заборгованість у розмірі 17 558 грн 99 коп., яка складається з заборгованості за пенею за несплату основного боргу у розмірі 382 грн 45 коп., заборгованості за пенею за несплату процентів у розмірі 15 488 грн 55 коп, заборгованості по несплаті штрафу у розмірі 1 687 грн 99 коп.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ Марфін Банк , в якому просили визнати недійсними кредитний договір від 26 березня 2008 року № 01518/R6у, договір поруки від 26 березня 2008 року № №001246r6 та договір іпотеки від 26 березня 2008 року.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 березня 2012 року позов ПАТ Марфін Банк задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 232 438 грн 06 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 28 березня 2012 року в частині задоволення позову ПАТ Марфін Банк скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 002,66 дол. США, що еквівалентно 214 879 грн 07 коп., пеню за несплату основного боргу і процентів в сумі 2 тис. грн, а всього стягнуто 216 879 грн 07 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ Марфін Банк відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У грудні 2018 року ПАТ МТБ Марфін Банк звернулось до апеляційного суду з заявою про роз`яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що є незрозумілим в якій валюті має бути проведене стягнення, і якщо в рішенні суду визначено еквівалент стягнення в національній валюті на дату подання позову, то на яку дату необхідно здійснити перерахунок по курсу НБУ в зв`язку з постійним коливанням цього курсу.

Заявник звертав увагу на те, що правомірність стягнення заборгованості за кредитом та відсотками в доларах США обґрунтовані тим, що кредит позичальнику ОСОБА_2 наданий в доларах США, тобто зобов`язання виражені в валюті - доларах США; Банк має Ліцензію на право здійснення банківський операцій в іноземній валюті № 66 від 08 травня 2003 року, Дозвіл № 66-2 від 15 вересня 2003 року, Додатку до Дозволу № 66-2 від 15 вересня 2003 року, виданих НБУ.

Вказував на те, що позовні вимоги викладені саме в доларах США.

Зазначав, що на час звернення із заявою рішення суду не виконано повністю та строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання, не закінчився. Крім того, вказував на те, що зобов`язання за судовим рішенням в національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив`язки до офіційного курсу валют НБУ на час здійснення платежу зумовило невиконання судового рішення в повному обсязі.

На підставі викладеного, ПАТ МТБ Марфін Банк просило роз`яснити резолютивну частину апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року заяву ПАТ МТБ Марфін Банк задоволено частково.

Роз`яснено, що заборгованість за кредитним договором № 01518/R6 від 26 березня 2008 року, зазначена в резолютивній частині рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року, підлягає стягненню на користь МТБ Марфін Банк в розмірі 27 002,66 дол. США та пеня в сумі 2 тис. грн.

Оскільки предметом спірного кредитного договору, щодо якого на користь позивача стягнута заборгованість, стали грошові кошти в іноземній валюті, а апеляційний суд Одеської області в резолютивній частині рішення від 23 листопада 2012 року вказав грошові суми, які підлягають стягненню, в доларах, та зазначив поряд еквівалент в гривнях, зважаючи на роз`яснення вищих судів, апеляційний суд, враховуючи висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц роз`яснив, що сума стягнутої заборгованості, зазначена в резолютивній частині рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року, підлягає стягненню в іноземній валюті. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

17 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шестопалов О. О. звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, посилаючись на те, що про існування судового рішення дізнався 05 червня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень після отримання інформації про продаж 04 червня 2020 року на прилюдних торгах належного ОСОБА_2 автомобіля.

Статтею 390 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.

Заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ПАТ МТБ Марфін Банк про роз`яснення судового рішення відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що в рішенні апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року загальна сума, яка підлягає стягненню із відповідачів за первісним позовом, зазначена в гривні, а не в доларах США, тому стягнення має відбуватися в гривнях. Зазначає, що оскаржувана ухвала змінює порядок виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шестопаловим О. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

За частиною другою вказаної статті подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Згідно з частиною третьою статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 28 березня 2012 року в частині задоволеного позову - скасовано. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 002,66 дол. США, що еквівалентно 214 879 грн 07 коп., пеню за несплату основного боргу і процентів в сумі 2 тис. грн, а всього стягнути 216 879 грн 07 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ Марфін Банк відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що відповідно до кредитного договору № 01518/R6 від 26 березня 2008 року ПАТ Марфін Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 40 тис. дол. США на споживчі потреби. Отже, предметом вказаних договорів стали грошові кошти в іноземній валюті.

За частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або Законом України Про виконавче провадження ; нормативно-правовий акт № 606-XIV від 21 квітня 1999 законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України). У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц.

Таким чином, оскільки предметом спірного кредитного договору, щодо якого на користь позивача стягнута заборгованість, стали грошові кошти в іноземній валюті, апеляційний суд Одеської області в резолютивній частині рішення від 23 листопада 2012 року вказав грошові суми, які підлягають стягненню, в доларах, та зазначив поряд еквівалент в гривнях, зважаючи на роз`яснення вищих судів, апеляційний суд, врахувавши висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц обґрунтовано роз`яснив, що сума стягнутої заборгованості, зазначена в резолютивній частині рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року, підлягає стягненню в іноземній валюті. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шестопаловим О. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року .

Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 , подане представником - адвокатом Шестопаловим Олександром Олександровичем, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шестопаловим Олександром Олександровичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в справі за заявою публічного акціонерного товариства МТБ Марфін Банк про роз`яснення рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства Марфін Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Марфін Банк про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотеки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов