Рішення

від 16.08.2006 по справі 15/162-2904

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/162-2904

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2006 р.Справа № 15/162-2904

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Бучинської Г.Б.             

Розглянув справу

за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 5       

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль         

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Хорощак І.М. –директор, паспорт № МС 299560 від 28.03.1998р.

Суть справи:

Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль звернувся у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль про стягнення 2450 грн., що становить вартість частини майна, пропорційної частці (25%) у статутному фонді товариства.

Розгляд справи, призначений вперше на 26.07.2006р., відкладався на 09.08.2006р., у зв'язку з необхідністю витребовування додаткових документів, які мають важливе значення для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 09.08.2006р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 10.30 год. 16.08.2006р. з метою надання можливості сторонам врегулювати даний спір в добровільному порядку шляхом укладення мирової угоди.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання представника відповідача технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. У позовній заяві від 31.05.2006р. та поясненні № 17/1-2-1182/Кл від 09.08.2006р. позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішенням загальних зборів 08.04.2005р. (протокол загальних зборів № 4 від 08.04.2006р.) задоволено заяву ВДСО при УМВС України в Тернопільській області про вихід зі складу учасників ТзОВ "Технічна охорона", посилаючись при цьому на ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді; виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства; оцінка вартості майна товариства може бути здійснена тільки по статтях річного балансу, складеного у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», частина (частка) його складає долю учасника в статутному фонді у процентному співвідношенні, зафіксованому в установчих документах товариства, а відтак, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона" балансового звіту за 2005 рік ВДСО при УМВС України в Тернопільській області не надано, для розрахунку частки майна при виході із товариства взято суму 11 800 грн., яку вказано в балансовому звіті за перший квартал 2005 року, частка (25 %) ВДСО при УМВС України в Тернопільській області відповідно становитиме 2 950 грн., водночас зазначено, що в травні 2006 року відповідачем сплачено 500 грн., внаслідок чого частка позивача на даний час складає 2 450 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву № 82 від 26.07.2006р. заперечує позовні вимоги Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, стверджуючи, що днем виходу позивача зі складу учасників товариства є день державної реєстрації відповідного факту; вихід ВДСО при УМВС України в Тернопільській області зі складу учасників ТзОВ "Технічна охорона" зареєстровано 10.05.2006р. державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради; по бухгалтерських документах неможливо оцінити майно товариства станом на 10.05.2005р. (на час виходу ВДСО зі складу учасників ТзОВ «Технічна охорона»), станом на 01.05.2005р. залишкова вартість основних засобів ТОВ «Технічна охорона»становила 11 415,08 грн., відповідно частка ВДСО - 25 % з даної суми становитиме 2853,77 грн.; однак враховуючи, що Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, будучи учасником ТзОВ «Технічна охорона», не виконано своїх зобов'язань, передбачених установчими документами та зроблено внесок у статутний фонд товариства не в повному розмірі, зокрема –1 238 грн., що становить 30 % від повного вкладу (4 125 грн.), частка ВДСО становить 856,13 грн.; платіжним дорученням № 93 від 12.05.2006р. відповідачем перераховано ВДСО при УМВС України в Тернопільській області 500 грн.; крім того, зазначив, що боргові  зобов'язання товариства перевищують доходи, у зв'язку з чим станом на 01.04.2005р. збитки ТзОВ «Технічна охорона»складають більше 5000 грн., а відтак просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Позивач - Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 5 є юридичною особою і включений до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 08597014, загальнодержавної форми власності, що підтверджується довідкою № 7323 від 23.12.2004р. Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом свої прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічна охорона", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 3229549, що підтверджується довідкою № 07-135 від 27.07.2006р. Головного управління статистики у Тернопільській області і діє на підставі Установчого договору, зареєстрованого Управлінням у справах торгівлі, побуту та реєстрації Тернопільської міської ради 03.12.2002р. за № 26197425Ю0020246.

Як стверджує позивач у травні 2002 року за участю ВДСО при УМВС в Тернопільській області було створено сім товариств з обмеженою відповідальністю, в тому числі ТзОВ „Технічна охорона”, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 13 –відповідач у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон), ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до статті 51 Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених вище, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно до п. 12 Установчого договору ТзОВ „Технічна охорона”, зареєстрованого Управлінням у справах торгівлі, побуту та реєстрації Тернопільської міської ради №26197425Ю0020246 від 03.12.2002р. на момент державної реєстрації товариства створюється статутний фонд в розмірі 16 500 грн. Засновники роблять внески до статутного фонду грошовими коштами. Сума внеску і розмір частки ВДСО при УМВС України в Тернопільській області складає 4125 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства. Учасники зобов'язані внести свій вклад не пізніше року з моменту реєстрації даного товариства.

27.11.2002р. ВДСО при УМВС України в Тернопільській області перерахував ТзОВ „Технічна охорона” 1238 грн. (платіжне доручення № 3320) як внесок для формування статутного фонду товариства.

Інших перерахунків позивачем здійснено не було, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні, а відтак слід вважати, що ВДСО при УМВС України в Тернопільській області не сплатило повну суму свого вкладу для формування статутного капіталу товариства.

Порядок створення, діяльності й ліквідації господарських товариств, права та обов'язки їх учасників, порядок виходу з товариства регулюються Законом "Про господарські товариства", установчими документами товариства. Зокрема, ст. 54 цього Закону передбачено, що в разі виходу учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства,  пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Водночас, п. 20 Установчого договору передбачено, що при виході Засновника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік , в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу Засновника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Засновнику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане Засновником Товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

08.04.2005р. позивач звернувся до загальних зборів учасників товариства із заявою про вихід ВДСО при УМВС України в Тернопільській області зі складу учасників ТзОВ „Технічна охорона” з подальшою оплатою вартості частки ВДСО у майні товариства.

Загальними зборами учасників ТзОВ „Технічна охорона” 08.04.2005р. було розглянуто питання щодо виходу позивача з товариства та прийнято рішення про задоволення заяви ВДСО при УМВС України про вихід з товариства (протокол загальних зборів № 4 від 08.04.2005р.). У зв'язку з цим у позивача виникло право на оплату вартості майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді, однак питання щодо виділу частки позивача при виході з товариства загальними зборами учасників не вирішувалося.

Як стверджує позивач, на адресу ТзОВ „Технічна охорона” було надіслано претензію №510 від 12.04.2006р. про сплату 3 079,50 грн. (що становить частку ВДСО при УМВС України в Тернопільській області на час виходу з товариства) та дивідендів, отриманих за 2005 рік, яку залишено без відповіді та задоволення, однак доказів надіслання даної претензії позивачем, всупереч  вимог ухвали суду від 06.07.2006р., не подано.

У відповідності до п. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Стаття 12 Закону визначає поняття майна товариства, зокрема, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Визначення вартості майна товариства можливе шляхом проведення його оцінки. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено випадки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Даним законом передбачено випадки, в яких проведення оцінки майна є обов'язковим, і серед них: виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

У відповідності до довідки ЄДРПОУ № 7323 від 23.12.2004р. Відділ державної служби охорони при УМВС в Тернопільській області є юридичною особою, ідентифікаційний код 08597014, загальнодержавної форми власності.

А відтак, при виході ВДСО з учасників товариства та визначенні частки позивача в майні товариства є обов'язковою оцінка майна товариства, здійснена суб'єктами оціночної діяльності.

Згідно доводів відповідача, днем виходу позивача зі складу учасників товариства є день державної реєстрації відповідного факту; вихід ВДСО при УМВС України в Тернопільській області зі складу учасників ТзОВ "Технічна охорона" зареєстровано 10.05.2006р. державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради; по бухгалтерських документах неможливо оцінити майно товариства станом на 10.05.2005р. (на час виходу ВДСО зі складу учасників ТзОВ «Технічна охорона»); станом на 01.05.2005р. залишкова вартість основних засобів ТОВ «Технічна охорона»становила 11 415,08 грн., відповідно частка ВДСО - 25 % з даної суми становитиме 2 853,77 грн. Однак, ВДСО при УМВС України в Тернопільській області (будучи учасником ТзОВ «Технічна охорона»), не виконано своїх зобов'язань, передбачених установчими документами та зроблено внесок у статутний фонд товариства не в повному розмірі, зокрема –1 238 грн., що становить 30 % від повного вкладу (4 125 грн.), а відтак частка ВДСО при УМВС України в Тернопільській області становить 856,13 грн. Водночас, платіжним дорученням № 93 від 12.05.2006р. відповідач в добровільному порядку перерахував позивачу 500 грн., що також зазначено представником ВДСО при УМВС України в Тернопільській області в судовому засіданні та позовній заяві.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Частинною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, в обґрунтування заявлених вимог позивач у справі повинен надати суду оцінку майна ТзОВ „Технічна охорона”, що здійснена суб'єктом оціночної діяльності, однак зазначеного документа Відділом державної служби охорони при УМВС в Тернопільській області суду не подано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а відтак позивачем належними та допустимими доказами не доведена сума позовних вимог, що складає розмір частки позивача в майні відповідача на момент виходу.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає, оскільки є недоведеним та необґрунтованим.

Судові витрати у справі, згідно вимог ст. ст. 44 - 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 328, 329, 346, 347 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" серпня 2006 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                Г.Б. Бучинська