Рішення

від 10.06.2020 по справі 201/1544/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1544/20

Провадження 2/201/1641/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 червня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання трудового договору розірваним та звільнення, стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 13 лютого 2020 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання трудового договору розірваним та звільнення, стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій №18/11 від 18 листопада 2009 року його було призначено на посаду директора вказаного товариства. 19 листопада 2009 року на між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір № 1. Призначення та звільнення директора, відповідно до статуту ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. 28 листопада 2019 року року позивачем було написано заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я загальних зборів учасників товариства. Разом із заявою позивачем було ініційовано скликання загальних зборів учасників для вирішення цього питання, про що було створене відповідне повідомлення та надіслане учасникам товариства. Заплановані на 28 грудня 2019 року позачергові загальні збори учасників ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій визнано такими, що не відбулися, через відсутність кворуму для прийняття рішень, про що позивачем було складено акт за №28/12 від 28 грудня 2019 року. У зв`зяку із тим що загальними зборами учасників відповідача не було прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора, позивач був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надало, про дату та час розгляду справи повідомлялося належним чином.

Представник третьої особи Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі з проханням прийняти рішення у даній справі на розсуд суду.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №19-11-09 Про призначення директора та голови товариства та оформлення банківських карток у3 відповідності з рішенням загальних зборів учасників товариства від 18 листопада 2009 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій .

Відповідно до п. 4.1 Статуту ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій , затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій від 18 листопада 2009 року №18/11, вищим органом Товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників, або призначених ними представників.

Згідно ч. 3 п. 4.3 Статуту ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить створення та відкликання виконавчого органу Товариства. Питання віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до ч. 7 п. 4.4 Статуту ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій звільнення директора належить до компетенції голови товариства, який за дорученням загальних зборів видає розпорядження стосовно питань трудових відносин з диреткором товариства.

Пунктом 4.5 Статуту ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій передбачено, що директор обирається на необмежений термін зборами учасників Товариства та може бути відкликаний ними як тимчасово (шляхом відсторонення від роботи), так і остаточно (шляхом розірвання трудового договору).

28 листопада 2019 року позивачем на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засновників (учасників) ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій засобами поштового зв`язку було відправлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій із заявою про звільнення за власним бажанням у порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України з 28 грудня 2019 року.

Відповідно до пп. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 31 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Згідно чч. 1-5 ст. 32 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Вищезазначені заява про звільнення та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів заяви були надіслані поштовим відправленням з описом вкладення на адресу засновників (учасників) ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій , що підтверджується поштовими чеками за 30 днів до початку зборів, як того вимагає положення ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Позивач зазначає, що заплановані на 28 грудня 2019 року позачергові загальні збори учасників ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій визнано такими, що не відбулися, через відсутність кворуму для прийняття рішень, про що позивачем було складено акт за №28/12 від 28 грудня 2019 року.

Отже, позивачем було здійснено всіх заходів щодо проведення процедури звільнення згідно з вимогами чинного законодавства та відповідно до Статуту Товариства.

Згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Така позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 233/2529/18.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірний трудовий договір можливо розірвати лише в судовому порядку, оскільки засновники ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій не розглянули його заяву про звільнення та не прийняли рішення про його звільнення згідно законодавства та статуту.

За встановлених у цій справі обставин відповідач ні після відкриття провадження у цій справі, ні після надіслання заяви позивача про звільнення за власним бажанням не вчинив жодних дій спрямованих на розірвання трудового договору з позивачем.

Згідно із вимогами ч.2 ст. 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ Спеціальний центр аерокосмічних технологій ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку є такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а тому позов в частині визнання трудового договору розірваним та визнання ОСОБА_1 звільненим з посади директора підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничну допомогу, слід зазначити наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги від 01 листопада 2019 року, ордер серії ДП №1361/000047, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) від 01 листопада 2019 року та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа Білуха проти України від 09 листопада 2006 року (Заява №33949/02) відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Всупереч цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень.

Зважаючи на це, судом не встановлено обставин для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 гривень та у зв`язку з цим у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 76, 259, 263, 265, 273 280-282, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання трудового договору розірваним та звільнення, стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Визнати трудовий договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій та ОСОБА_1 розірваним.

Визнати ОСОБА_1 звільненим з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій з ініціативи працівника на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціальний центр аерокосмічних технологій (код ЄДРПОУ 32241188, адреса місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Поля, буд. 2, кв. 98) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений останнім судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев