Постанова

від 09.06.2020 по справі 522/6042/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2945/20

Номер справи місцевого суду: 522/6042/19

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференція) апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Морський бізнес центр , представника Шухмахера Дмитра у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Морський Бізнес Центр , Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр , Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності на майно та частку у статутному капіталі товариства у порядку спадкування за законом, стягнення вартості майна та витребування майнового права, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування реєстраційних записів, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кічмаренко С.М. 10 квітня 2019 року у м. Одеса, -

встановила:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із вищевказаними позовними вимогами (т. 1 а.с. 2-10).

Одночасно з позовом, позивач надала до суду заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 47-54).

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син позивача, батьком якого ОСОБА_1 вважає ОСОБА_7 . При реєстрації народження дитини відомості про батька були записані в порядку ч.1 ст.135 СК України за вказівкою матері. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа №495/10072/17 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства ОСОБА_7 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2018 року до розгляду справи, як заінтересована особа, залучена дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , яка не заявляла про невизнання нею факту батьківства ОСОБА_7 щодо малолітнього ОСОБА_2 та про наявність спору про право.

На думку заявника, розгляд справи про встановлення факту батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надає останньому право на спадкування за законом після смерті батька, але приватний нотаріус Задорожнюк Вікторія Костянтинівна відмовила у видачі свідоцтва про право малолітнього ОСОБА_8 на спадщину за законом.

Поряд з цим, у 2018 році цей приватний нотаріус вже видала на ім`я відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом, у яких частки цих спадкоємців в спадковому майні зазначені у наступних розмірах: ОСОБА_10 /5, ОСОБА_3 - 3/5, ОСОБА_4 - 1/5. Ці свідоцтва про право власності на спадщину за законом не враховують частку малолітнього ОСОБА_2 у спадковому майні, яка належить йому з дня відкриття спадщини, внаслідок чого він неправомірно усувається від спадкування та позбавляється спадщини після смерті батька. Крім цього, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 вже встигли розпорядитися наданими їм частками спадкового нерухомого майна та відчужили їх на користь третіх осіб шляхом укладення відповідних договорів дарування.

На думку позивача малолітній ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, успадкував від свого померлого батька право на частку у статутному капіталі ТОВ Морській бізнес центр у розмірі 1/120 та має право на вартість частини майна товариства, пропорційну цій частці у статутному капіталі. Але, згідно з рішенням загальних зборів ТОВ Морській бізнес центр від 26 квітня 2018 року, перерозподілено частки учасників у статутному капіталі цього товариства (ТОВ Епіцентр - 97%, ОСОБА_3 - 3%), а спадкоємцю ОСОБА_4 вирішено виплатити 3 244,34 гривень. Таку ж суму передано у створений резервний фонд для виплати її спадкоємцю ОСОБА_5 . Таким чином, ці спадкоємці фактично майже повністю позбавляються вартості частини майна товариства, пропорційної успадкованим ними часткам у статутному капіталі ТОВ Морській бізнес центр . Поряд з цим, спадкодавець був єдиним учасником ТОВ Айко , якому належало майнове право у вигляді права на 95% статутного капіталу ТОВ Морський бізнес центр .

За недійсним договором дарування, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, ОСОБА_3 почала контролювати ТОВ Айко та неправомірно відступила свої корпоративні права у цьому товаристві на користь ТОВ Епіцентр , кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є також ОСОБА_3 . У подальшому ТОВ Айко було ліквідовано.

Малолітній ОСОБА_2 має право на отримання у грошовій або натуральній формі частини майнових прав у статутному капіталі ТОВ Морський бізнес центр , що належали ТОВ Айко на час відкриття спадщини, але внаслідок маніпуляцій зі статутними фондами ТОВ Айко та інших підприємств ОСОБА_3 врешті-решт стала єдиним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ Морський бізнес центр .

На думку представника позивача, вищенаведені обставини свідчать про те, що відбулося порушення прав та законних інтересів малолітнього сина позивача ОСОБА_2 , а певні особи вживають заходи щодо неправомірного зменшення обсягу часток майна, вартість яких має бути сплачена іншим спадкоємцям. Реальна загроза продовження таких дій існує й після подання позову до суду. Також у відповідачів залишається можливість розпорядитися спірним майном після подачі позову, а це також може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У зв`язку із цим, позивач вважала, що можливе відновлення порушених прав її малолітнього сина може стати не тільки утрудненим, але й неможливим.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на наступне нерухоме майно: 1/6 частину нежитлових будівель літ "Ж" та літ."З", загальною площею 455,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності за померлим ОСОБА_7 ; 1/6 частину нежитлової будівлі загальною площею 2021,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності за померлим ОСОБА_7 ; 1/6 частину земельної ділянки площею 0.0189 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110136900:44:001:0040, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину нежитлових будівель літ. «А1» , «Б1» , «В1» , «И1» , «К» , «Л» , «ХVII» ,«ХVIIІ» загальною площею 2875,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину земельної ділянки площею 1,4352 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий 5110136900:44:001:0024, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину земельної ділянки 0.1767 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:44:001:0038, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину земельної ділянки 0.854 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:44:001:0027, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаціи?ного призначення, які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину земельної ділянки АДРЕСА_3 НОМЕР_1 0.0906 АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137500:54:002:0081, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину земельної ділянки АДРЕСА_3 НОМЕР_2 0.0894 АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137500:54:002:0088, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , що складається з житлового будинку літ."А": загальною площею 814.6 кв.м, житловою площею 296.7 кв.м, альтанки літ."Б", альтанки літ."В", що розташовані на земельних ділянках 5110137500:54:002:0081 та 5110137500:54:002:0088, які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5); 1/6 частину нежитлової будівлі загальною площею 586 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 (1/5), ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_11 (3/5).

Накладено арешт на належне спадкодавцю ОСОБА_7 рухоме майно, зокрема предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, які знаходиться у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Заборонено приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. видавати спадкоємцям померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом. Накладено арешт на 1/6 частин статутного капіталу ТОВ Морський бізнес центр (код ЄДРПОУ 24767048). Накладено арешт на 1/6 частини усього майна, що належить ТОВ Морський бізнес центр (код ЄДРПОУ 24767048). Заборонено державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості щодо переходу права власності на частки у статутному капіталі ТОВ Морський бізнес центр (код ЄДРПОУ 24767048) (т. 1 а.с. 55-64).

В апеляційній скарзі представник ТОВ Морський бізнес центр просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, судові витрати стягнути з ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях, що ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_7 ; в обґрунтування наявності родинних зв`язків позивач посилається на цивільну справу № 495/10072/17, яка розглядається Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, та яка станом на момент звернення із позовною заявою не була розглянута, а будь-яких інших доказів на підтвердження родинного зв`язку між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 позивачем не надано; накладаючи арешт на 1/6 частину статутного капіталу та усього майна ТОВ Морський бізнес центр , суд першої інстанції не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову створюють перешкоди для ведення господарської діяльності товариства (а.с. 87-93).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_12 просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, судові витрати стягнути з ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не пересвідчився, чи дійсно існує спір між сторонами та чи існують родинні зв`язки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , оскільки ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства було залишено без розгляду (т. 1 а.с. 209-212).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 повністю тотожні з доводами апеляційної скарги ОСОБА_12 (т.1 а.с.201-204)

Представник позивача у справі ОСОБА_1 - адвокат Дмитрієв Р.Б. подав до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ Морський бізнес центр , у якому адвокат зазначив, що батьківство ОСОБА_7 відносно малолітнього ОСОБА_2 залишається предметом судового розгляду, а не є припущенням ОСОБА_1 , а тому суть заявлених вимог, фактичні дані про права та взаємини сторін беззаперечно та переконливо свідчать про те, що між сторонами дійсно виник спір, зокрема, щодо права власності на спадкове нерухоме майно, а також щодо частки у статутному капіталі ТОВ Морський бізнес центр . Ухвала суду в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/6 частину статутного капіталу та усього майна, що належить ТОВ Морський бізнес центр , на думку адвоката, ніяким чином не перешкоджає господарській діяльності товариства, не заважає йому експлуатувати належне майно, укладати договори тощо (т.1 а.с 134-141).

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Одночасно, колегія суддів враховує, що справа перебуває у провадженні Одеського апеляційного суду протягом тривалого часу - з травня 2019 року.

Сторони у справі у повному обсязі скористались наданими їм процесуальними можливостями щодо надання необхідних доказів, достатніх для вирішення питання про забезпечення позову. Так, як вже вказувалось вище, представник позивача у справі ОСОБА_1 - адвокат Дмитрієв Р.Б. подав до суду змістовний відзив на апеляційну скаргу ТОВ Морський бізнес центр , у якому адвокат висловив правову позицію щодо кожного з доводів апеляційної скарги (т.1 а.с 134-141), а також подав пояснення у справі із додатками (т.1 а.с. 154-163), пояснення у справі із додатками (т.1 а.с. 174-188).

Представник ОСОБА_12 та ОСОБА_3 - адвокат Чепрасов М.І. подав до суду заяви, згідно яких висловив правову позицію своїх довірителів у справі (т.1 а.с. 190-206).

Крім того, представником ОСОБА_3 - адвокатом Чепрасовим М.І. було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про забезпечення права ОСОБА_3 , у якій просив суд здійснити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, призначеному на 09 червня 2020 року, оскільки тривалий розгляд справи порушує права його довірителя.

Також, колегія суддів враховує, що розгляд справи, призначений на: 19 листопада 2019 року, 18 лютого 2020 року, 24 березня 2020 року, 28 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року, відкладався із різних підстав.

Судові засідання, призначені на 28 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року, було відкладене у зв`язку із клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепського І.А.

До початку судового засідання, призначеного на 09 червня 2020 року, представниками позивача ОСОБА_1 - адвокатом Прилепським І.А. та адвокатом Дмитрієвим Р.Б. було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвокатів через їх участь у інших судових засіданнях Київського районного суду м. Одеси та Суворовського районного суду м. Одеси.

Колегія суддів вважає, що зайнятість адвокатів у інших судових засіданнях, призначених у суді першої інстанції, не можуть бути поважною причиною відсутності та черговою підставою для відкладення слухання даної справи, яка перебуває у провадженні суду протягом тривалого часу.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді питання про забезпечення позову, усвідомленість її учасників про розгляд справи, тривалий строк перебування справи на розгляді у суді апеляційної інстанції, достатньої наявності матеріалів у справі для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представників ОСОБА_1

Адвокат Чепрасов М.І., який представляє інтереси ТОВ Морський бізнес центр , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ТОВ Морський бізнес центр , представника ОСОБА_3 та представника ОСОБА_12 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може в майбутньому призвести до відчуження спірного майна (майнових прав), а це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів малолітнього сина позивача, за захистом яких ОСОБА_1 , як законний представник, звернулась до суду. Крім того, на думку суду, заборона приватному нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину померлого ОСОБА_7 , заборона державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості щодо переходу права власності на спірні частки у статутному капіталі ТОВ Морський бізнес центр , та накладення арешту на спірне майно (майнові права) є співмірним заходом із заявленими позивачем позовними вимогами та їх вжиття, зокрема, не перешкоджатиме господарській діяльності ТОВ Морський бізнес центр (код ЄДРПОУ 24767048).

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

В порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю до вимог, для забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків: від вжиття заходів для забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, враховуючи відповідність права чи законного інтересу, про захист яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Таким чином, заявляючи про необхідність застосування судом заходів забезпечення у разі подання позову майнового характеру, заявнику потрібно вказати на наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову; подати докази, що засвідчують наміри відповідача розпорядитися коштами (майном), наміри ухилитися від виконання рішення суду; довести суду розумність, співмірність та адекватність заходу забезпечення; переконати суд, що такі заходи не перешкоджатимуть господарській діяльності відповідача; пред`явити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

При здійсненні судочинства суд апеляційної інстанції застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 , а також заява про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі обґрунтовані наявністю родинних зв`язків між сином позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження вказаного, позивач посилалась на цивільну справу № 495/10072/17, яка розглядалась Білгород-Дністровським міськрайонним Одеської області за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

У межах розгляду вказаної справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2018 про призначення судово-генетичної експертизи було задоволено клопотання заявника та призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 листопада 2018 до суду повернулися матеріали цивільної справи без надання висновку.

У подальшому, від представника заінтересованої особи ОСОБА_13 надійшло клопотання про призначення повторної судово-генетичної експертизи, яке було задоволено, та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2019 призначено повторну судово-генетичну експертизу, на вирішення експертів поставлено наступне питання: чи є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Однак з даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства було залишено без розгляду.

Таким чином, факт наявності родинних зв`язків між ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не підтверджений належними до допустимими доказами, що суперечить положенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу, що з`ясування судом питання порушених прав, свобод чи інтересів заявника, наявності спору між сторонами передує розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Матеріали справи не містять належних доказів існування родинних зв`язків між сином позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_1 не доведено факту існування реального спору, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку для вжиття заходів забезпечення позову.

Вказане у повному обсязі спростовує викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Р.Б. про те, що батьківство ОСОБА_7 відносно малолітнього ОСОБА_2 залишається предметом судового розгляду, а не є припущенням ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що безпідставним є накладення судом першої інстанції арешту на належне спадкодавцю ОСОБА_7 рухоме майно, зокрема, на предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, які знаходиться у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки судом не зазначено, що саме становить це рухоме майно, у матеріалах справи відсутній перелік такого рухомого майна, а також відсутні докази того, що майно, на яке накладений арешт, належало на праві власності померлому ОСОБА_7 .

Що стосується заборони приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. видавати спадкоємцям померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом, то вказаний висновок суду першої інстанції також є помилковим, оскільки спадкоємці померлого ОСОБА_7 вже отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, чим реалізували свої права на оформлення спадкового майна. Дані свідоцтва оскаржуються ОСОБА_1 у межах розгляду даної цивільної справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник ОСОБА_1 не навела підстав необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову та не надала на їх підтвердження належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів.

Крім того, колегія суддів дійшла до висновку, що накладення судом першої інстанції арешту на 1/6 частину статутного капіталу та усього майна, що належить ТОВ Морський бізнес центр , а також щодо заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості щодо переходу права власності на частки у статутному капіталі ТОВ Морський бізнес центр , - є неприпустимим, оскільки вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Так, судом не було враховано, що вжиття таких видів забезпечення позову є надмірним втручанням у господарську діяльність юридичної особи, що є порушенням прав відповідача на користування та розпорядження належним йому майном.

Вказане спростовує викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях представника ОСОБА_1 про те, що ухвала суду в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/6 частину статутного капіталу та усього майна, що належить ТОВ Морський бізнес центр ніяким чином не перешкоджає господарській діяльності товариства, не заважає йому експлуатувати належне майно, укладати договори тощо.

Також, в оскаржуваній ухвалі суду відсутнє визначення, на яке саме майно (грошові кошти, цінні папери тощо), яке становить 1/6 частину статутного капіталу Товариства, має бути накладений арешт. Аналогічно, суд не конкретизував в ухвалі про забезпечення позову, яке саме майно становить 1/6 частину усього майна, що належить ТОВ Морський бізнес центр , на яке був накладений арешт.

При прийнятті заходів забезпечення позову слід враховувати не лише інтереси позивача, але й негативні наслідки для відповідача та інших осіб. Заходи забезпечення позову повинні бути розумними та не порушувати господарську діяльність відповідача. Заходи забезпечення позову можуть застосовуватись лише щодо предмету позову, бути співмірними заявленим вимогам та достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Враховуючи викладене колегія суддів, приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, та не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір.

Звертає увагу той факт, що позивач, на момент звернення до суду із позовом про визнання права власності на майно та частку у статутному капіталі товариства у порядку спадкування за законом, стягнення вартості майна та витребування майнового права, визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування реєстраційних записів, не надала належних доказів наявності родинних зв`язків між сином позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наявність самого по собі позову не може бути правовою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, не перевірив обставини справи, факти, які мають значення для справи, не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову у справі, у зв`язку із чим ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Морський бізнес центр - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_14 - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року про забезпечення позову - скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 19 червня 2020 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе