Рішення

від 22.06.2020 по справі 725/6151/19

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/6151/19

Номер провадження 2/725/884/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Скуляк І. А.

при секретарі Ботнар Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп (58000, м. Чернівці, вул. Машинобудівників, 18, код ЄДРПОУ 41422646) про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом до ТзОВ Сітка Захід Груп в обґрунтування якого посилалась на те, що з 01.12.2017 року по 29.10.2018 року він працював на посаді вантажника ТзОВ Сітка Захід Груп та наказом №166 від 29.10.2018 року був звільнений із займаної посади 31.10.2018 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Натомість відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 83,94,116 КЗпП України, не проведено з ним розрахунок при звільненні та не виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1427,05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2301,06 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги не визнає та просив суд в їх задоволенні відмовити.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації

Суд, оголосивши заяви представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією витягу з наказу №30 від 01.12.2017 року яким з 14 год. 00 хв. 01.12.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду вантажника. (а.с.9).

Так, в матеріалах справи містяться наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної ним посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін, зокрема наказом №166 від 29.10.2018 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 31.10.2018 року. (а.с.10).

Як вбачається з обставин встановлених постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.07.2019 року, 06.12.2018 року, будучи відстороненим від виконання обов`язків директора, ОСОБА_2 видав наказ №168, яким звільнив себе з посади директора та судом апеляційної інстанції визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_2 з ТОВ Сітка Захід Груп на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку із звільненням за власним бажанням з 06.12.2018 року (а.с.34-38).

За змістом ст. 47 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що власник або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з унесенням запису про звільнення і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, з копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 вбачається, що запис про його звільнення з ТОВ Сітка Захід Груп був здійснений ОСОБА_2 31.10.2018 року, на підставі наказу від 29.10.2018 року (а.с.7).

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

При цьому згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Обставинами, якими ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги, зазначав не здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп видано ОСОБА_1 трудову книжку.

Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп не сплачено ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1427 грн. 05 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2301 грн. 06 коп. при звільненні.

На підставі частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці ).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Аналогічна норма міститься у статті 24 Закону України Про відпустки , згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Стаття 2 Закону України Про оплату праці у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тягар доведення звільнення, не здійснення сплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку при звільненні, які відповідно до закону мав вчинити роботодавець під час трудових правовідносин з працівником, покладається повною мірою на роботодавця.

Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показанях свідків.

За змістом частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 1статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

До матеріалів справи приєднано копію трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно якої ОСОБА_1 звільнений з посади вантажника за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп від 29 жовтня 2018 року №166. (а.с.7).

З відповіді Пенсійного фонду України вбачається що, за вересень 2018 року нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі - 3900 грн., а сума нарахованого єдиного внеску становить - 858 грн. (а.с.83).

З приєднаної до матеріалів справи довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп без дати, виданої директором ОСОБА_2 , у Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп перед ОСОБА_1 існує заборгованість з заробітної плати в сумі 1427 грн. 05 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 2301 грн. 06 коп. (а.с.8).

У даному випадку позивач ОСОБА_1 обмежений у можливості надати інші докази, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп є власником відповідних документів про нарахування та сплату ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Виходячи з наведеного, що позивач ОСОБА_1 об`єктивно позбавлений вільного доступу до доказів про розмір заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп покладається тягар спростування наданих ОСОБА_1 довідки, яка була видана Товариством з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп .

Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп , заперечуючи наявність заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, відповідних доказів на підтвердження її відсутності чи іншого розміру заборгованості не надав, не спростував, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп при звільненні ОСОБА_1 виплатило всі належні суми, адже це є його процесуальним обов`язком.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 1 Закону України Про оплату праці , ст. 24 Закону України Про відпустки , ст.ст. 22, 36, 47, 49, 74,79, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп (58000, м. Чернівці, вул. Машинобудівників, 18, код ЄДРПОУ 41422646) про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сітка Захід Груп на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1427 грн. 05 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2301 грн. 06 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці І. А. Скуляк