Рішення

від 23.04.2020 по справі 521/2681/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/2681/20

Провадження №2/521/1941/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна ,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна .

У обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач вказувала, що вона є єдиним спадкоємцем покійного племінника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 стало відомо, що Першим Малиновським відділом Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 24 грудня 2014 року було ухвалено постанову про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 .

Позивач свідчить, що при підготовці документів для вчинення нотаріальних дій вона зверталася до відповідача із заявою про зняття арешту із вказаного нерухомого майна, однак, листом Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області позивачу було повідомлено про неможливість вирішення питання щодо зняття арешту з нерухомого майна через те, що матеріали виконавчого провадження були знищені за строками зберігання.

Представник Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області правом подачі відзиву на позов не скористався, відзив на позов не надходив.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилася, але від представника особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Представник Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області у відкрите судове засідання не з`явився, відділ повідомлявся судом про розгляд цивільної справи належним чином, причини неявки представника відділу суду не відомі.

Згідно із частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що відповідно до листа №645/02-14 від 14 грудня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., станом на 14 грудня 2019 року ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 . При підготовці документів для видачі свідоцтва про право на спадщину та перевірці заборон відчуження (арештів) на ім`я ОСОБА_2 було виявлено арешт нерухомого майна, накладений постановою Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24 грудня 2014 року у рамках виконавчого провадження №43544049.

Згідно із інформаційною довідкою №193683516 від 18 грудня 2019 року відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме усе нерухоме майно, усе нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 обтяжено арештом Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області згідно із постановою від 24 грудня 2014 року у виконавчому провадженні №43544049.

Як вбачається із листа Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області №27209 від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість вирішення питання щодо зняття арешту з нерухомого майна через те, що матеріали виконавчого провадження були знищені за строками зберігання. Із даного листа вбачається, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходилось виконавче провадження №43544049 з примусового виконання судового наказу №521/16807/13-ц від 01 квітня 2014 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП Теплопостачання м. Одеси заборгованості за теплову енергію, судових витрат по сплаті ІТЗ та судового збору у сумі 2 524,22 гривень.

Згідно із листом №М-206-10 від 13 лютого 2020 року, виданим представнику Метаксі ОСОБА_3 . Південним міжрегіональним відділенням Міністерства юстиції (м. Одеса) Міністерства юстиції України, неможливо видати належним чином засвідчену копію постанови про арешт боржника через те, що матеріали виконавчого провадження №43544049 з примусового виконання судового наказу №521/16807/13-ц від 01 квітня 2014 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП Теплопостачання м. Одеси заборгованості за теплову енергію, судових витрат по сплаті ІТЗ та судового збору у сумі 2 524,22 гривень, - були знищені за строками зберігання.

Як убачається із довідки, сформованої із автоматизованої системи виконавчого провадження 13 лютого 2020 року за виконавчим провадженням №43544049, указане виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Проте, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 липня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві приватної власності у рівних частках квартира АДРЕСА_1 .

Згідно із ст. 317 ч. 1, 2 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У силу ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачає ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відтак, згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому в силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 26 жовтня 2014 року), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу №1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Усилу ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено в п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі Кечко проти України (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Судом роз`яснено, що поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. Broniowski v. Poland, № 31443/96, пар. 98).

Згідно з параграфом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України ( Ukraine-Tyumen v. Ukraine , заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справі Ян та інші проти Німеччини ( Jahn and Others v. Germany , заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Відповідно до параграфу 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України ( Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine , заяви №68385/10, 71378/10), першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним стосовно переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній король Греції та інші проти Греції ( Former King of Greece and others v. Greece , заява №25701/94, п. 79, 82).

Обтяження відповідного майна ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

З аналізу матеріалів суд робить висновок, що для обтяження нерухомого майна ОСОБА_2 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , на теперішній час відсутні законні підставі, та таке обтяження становить неправомірне втручання держави у право власності особи.

Ураховуючи викладене суд погоджується із правовою позицією позивача, вбачає обґрунтованим задовольнити позов та скасувати накладений арешт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282 , пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_2 , накладений постановою Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24 грудня 2014 року у виконавчому провадженні №43544049.

Стягнути з Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору - в розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4:

Позивач: ОСОБА_1 - місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - місцезнаходження: 65076, місто Одеса, вул. Генерала Петрова, 42, код ЄДРПОУ 39907502 .

Суддя: Плавич І.В. /під