Рішення

від 18.06.2020 по справі 387/313/20

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/313/20

Номер провадження по справі 2/387/289/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі : головуючого судді Майстера І. П.

за участю секретаря судового засідання Придатченко О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтресах ОСОБА_2 до Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про встановлення факту прийняття спадщини та визначення права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визначення права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , у місті Раменське Московської області Росія. Після смерті останньої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: на земельну частку ( пай ) площею 5,1 умовних кадастрових гектара із числа земель колективної власності КСП "Нива" села Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, що належало спадкодавцеві на підставі сертифікату серії КР в„–0253191 , виданого 29.01.1998 та на житловий будинок, який знаходиться у селі Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області. За життя ОСОБА_3 14.08.2001, на випадок своєї смерті, склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Однак коли постало питання про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус відмовила у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно. За вказаних обставин позивач не має можливості реалізувати своє право на спадкове майно в позасудовому порядку, а тому вимушена звернутися до суду з цим позовом .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та обґрунтувала обставинами викладеними в позовній заяві. Також зазначила, що інших спадкоємців за законом в тому числі які мають право на обов`язкову частину спадщини, відсутні. Також ОСОБА_2 та його родина у зв`язку із захворюванням ОСОБА_3 на рак забрали до Російської Федерації де вона померла. Після смерті ОСОБА_2 вступив як спадкоємець у користуванням спадковим майном та автоматично набув право на спадщину.

Відповідач - Липнязька сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, явку свого представника в підготовче судове засідання не забезпечила. Подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника. Заявлені вимоги визнає повністю .

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала показання, що після смерті ОСОБА_3 їй продав будинок весною 2002 року ОСОБА_2 по АДРЕСА_1. Їй не відомо чи були у ОСОБА_3 внуки та діти. Також зазначила, що у довідці Липнязької сільської ради від 05.02.2020 №01-23-34 вона підписалася так як спадок успадкував ОСОБА_2 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання, що вона проживала по сусідству із ОСОБА_3 та їй відомо, що її хтось забрав в Росію так як захворіла. Діти її повмирали раніше, а внуків немає. Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 продав майно померлої. Інших спадкоємців у ОСОБА_3 не було. Також зазначила, що у довідці Липнязької сільської ради від 05.02.2020 №01-23-34 вона підписалася так як спадок успадкував ОСОБА_2 .

Із свідоцтва про смерть, виданого повторно серії НОМЕР_2 від 17 травня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Раменське Московської області Росія, про що вчинено актовий запис № 4092 ( а.с. 11 ).

Із сертифікату на право на земельну частку (пай) серія КР №0253191 встановлено, що ОСОБА_3 , яка проживає в с.Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, на підставі рішення Добровеличківської РДА від 29.08.1997 №293-р належить право на земельну частку ( пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Нива ( а.с.8-9).

Зі змісту заповіту від 14.08.2001, посвідченого Липнязькою сільською радою, встановлено, що ОСОБА_3 заповіла все майно, де б воно не було із чого б воно не складалось взагалі все те, на що вона матиме право за Законом, ОСОБА_2 ( а.с.10).

З довідки відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградської області від 19.12.2017 № 730/110-17 встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений та виданий сертифікат серії КР в„– 0253191 на право на земельну частку (пай) площею 5,1 умовних кадастрових одиниць на підставі розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації від 29.08.1997 № 293-р на території Липнязької сільської ради, про що свідчить запис у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 22.01.1998 року №191. Державний акт на право на земельну ділянку на підставі даного сертифікату на право на земельну частку ( пай ) не виготовлявся ( а.с. 12 ).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 07.02.2018 за №01-23-32/2, з`ясовано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 та померла в м.Раменське Московської області перебуваючи в гостях. Від імені померлої у виконкомі Липнязької сільської ради посвідчувався заповіт 14.08.2001 за №103 ( а.с.13).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 05.02.2020 за №01-23-34/1, встановлено, що майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , перейшло у спадок племіннику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якого виконком Липнязької сільської ради посвідчувався заповіт 14 серпня 2001 року за № 103, що підтверджено підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а.с.14).

З оголошення, опублікованого в місцевій газеті Сільське життя №6 від 07.02.2020 встановлено, що сертифікат на право власності на земельну частку серії КР№0253191, виданий на підставі розпорядження голови Добровеличківської РДА від 29.08.1997 на ім`я ОСОБА_3 вважати недійсним ( а.с.15).

ОСОБА_6 нотаріуса по обслуговуванню населення Добровеличківського району завідувача Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори від 16.03.2020 ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.16-17).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( заповіти/спадкові договори) №60597676 від 18.06.2020 встановлено, що в розділі заповіт номер у спадковому реєстрі 62123651 стан чинний.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60597683 від 18.06.2020 встановлено, що відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі поданого заповіту від 14.08.2001.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01.01.2004 не допускається застосування норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають лише норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Згідно з положеннями ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живі на момент смерті спадкодавця.

За правилами ст.ст. 529-530 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Тому, особи, які мали право на обов`язкову частку в спадщині на підставі ст.535 ЦК УРСР, у тому числі й утриманці померлого, проте не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР), можуть звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (ст.550 ЦК УРСР).

Стаття 551 ЦК УРСР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Статтею 549 ЦК УРСР (1963 р.) передбачалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив управління або володіння спадковим майном чи подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 561 ЦК 1963 року було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N18/5 (далі по тексту - Інструкція), яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113 Інструкції).

Згідно зі ст.561 ЦК УРСР та п.112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Отже в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а також довідка Липнязької сільської ради від 19.12.2017 № 730/110-17, від 05.02.2020 №01-23-34 підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно забрав до себе в Росію померлу ОСОБА_3 , а також після її смерті вступив в управління та володіння спадковим майном в подальшому продавши домоволодіння померлої. Також судом з`ясовано, що відповідно до Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60597683 від 18.06.2020 та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.03.2020 встановлено, що відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі поданого заповіту ОСОБА_2 від 14.08.2001. Інших спадкоємців судом не встановлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 життя належала на праві особистої приватної власності земельну частку (пай), на підставі сертифікату серія КР №0253191 розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Іншого порядку встановлення даного факту законом не визначено.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. г ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Суд зазначає, що право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок у власність, яке належало померлій ОСОБА_3 , на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті.

Отже враховуючи, що позивач належить до кола спадкоємців за заповітом, інших спадкоємців немає, у видачі свідоцтва на земельну частку (пай) відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, тобто порушено його цивільне право на отримання спадщини, яке згідно до ст.16 ЦК України підлягає судовому захисту шляхом визнання права позивача на спадкове майно.

Аналізуючи зібрані у справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково .

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково .

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на все її майно, де б воно не знаходилось, із чого б воно не складалося, взагалі все те, на що вона мала право за Законом.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на земельну частку ( пай ), розміром 5,1 в умовних кадастрових гектарах, яка за життя належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія КР №0253191.

В іншій частині позову відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м.Шверин ГДР, житель АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній.

відповідач Липнязька сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області вул.Сергія Дяченка,23 ( код ЄДРПОУ 04365968).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Кропивницького апеляційного суду.

Учасники справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складений протягом 22.06.2020.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.