Постанова

від 23.06.2020 по справі 902/62/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Справа № 902/62/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Козятинської міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі №902/62/20 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Козятинської міської ради (вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

до відповідача-1 Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня" (вул. Винниченка, буд.9, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

до відповідача-2 Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" (вул. Бажова, буд 9, офіс 8, м. Київ, 02100)

про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06 березня 2020 року у справі №902/62/20 заяву Козятинської міської ради № 403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог" повернуто заявнику.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Козятинська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 06 березня 2020 року про повернення заяви, скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06 березня 2020 року про повернення заяви і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Козятинська міська рада вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що заява позивача "про уточнення позовних вимог" є по суті новою позовною заявою та подана всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки за своєю правовою процесуальною природою зазначена заява по суті є заявою про зміну предмета позову. При цьому Козятинська міська рада не змінювала підстав позову. Відтак, така заява подана з дотримання вимог ч.3 ст.46 ГПК України.

Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що положення ст.46 ГПК України не містять норму, якою було б передбачено право суду повертати заяву про уточнення позовних вимог заявнику із наведених в оскаржуваній ухвалі підстав.

Листом №902/62/20/2094/20 від 31 березня 2020 року матеріали справи №902/62/20 витребувано з Господарського суду Вінницької області. 15 квітня 2020 року матеріали справи №902/62/20 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 у справі №902/62/20 апеляційну скаргу Козятинської міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі №902/62/20 - залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати суду належні докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) відповідачам (відповідні докази подаються до суду в оригіналі).

На виконання вимог суду 12.05.2020 позивач надіслав до Північно-західного апеляційного господарського суду лист (вих. №719/20 від 05.05.2020) до якого долучив належні докази направлення копії апеляційної скарги (з описом вкладення у лист) відповідачам.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі №902/62/20 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі №902/62/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Козятинської міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі №902/62/20; роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Також, запропоновано відповідачам у строк до 10.06.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзивів та доданих до них документів учасникам у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідачі своїми процесуальними правами на подачу відзивів з приводу поданої апеляційної скарги не скористалися.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №177/20 від 24.01.2020 Козятинської міської ради з вимогою про скасування запису про інше речове право, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Вінницької обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжним Максимом Миколайовичем за номером 26120174, дата державної реєстрації 11.05.2018 року, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, за Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".

Ухвалою суду від 12.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/62/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.03.2020.

05.03.2020 до канцелярії суду подано заяву позивача № 403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог", відповідно до якої позивач, посилаючись на ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" викладає прохальну частину позовної заяви в наступній редакції та просить:

- Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", проведену державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Вінницької обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжним Максимом Миколайовичем (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 26120174, дата державної реєстрації: 11.05.2018).

- Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06 березня 2020 року у справі №902/62/20 заяву Козятинської міської ради № 403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог" повернуто заявнику.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, зміст якої розкривається у ст. 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 2 вказаної статті передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено вимогу про скасування запису про інше речове право, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Вінницької обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжним Максимом Миколайовичем за номером 26120174, дата державної реєстрації 11.05.2018 року, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, за Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".

Водночас у ст. 46 ГПК України, яка передбачає процесуальні права та обов`язки сторін, унормовано, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 46 ГПК України).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Нормами ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про уточнення позовних вимог. У разі надходження такої заяви (клопотання) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18; п.37 постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/54/19). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви ( п. 5.20 постанови Верховного Суду від 23 січня 2020року у справі № 925/186/19).

Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, що відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункти 36, 37 постанови Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №925/185/19).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2020 до канцелярії суду подано заяву позивача №403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог", відповідно до якої позивач, посилаючись на ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" заявив додаткову вимогу, а саме просить: - скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", проведену державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Вінницької обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжним Максимом Миколайовичем (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 26120174, дата державної реєстрації: 11.05.2018); - припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в місті Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9, Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Враховуючи те, що заява №403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог" не містить жодних обгрунтувань як матеріально-правових так і фактичних, які мали би бути підставою додаткової вимоги, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості оцінити дану заяву на предмет того, чи є дана вимога окремим і самостійним способом захисту права позивача, чи є ця вимога похідною від первісної.

З огляду на зазначене, виходячи з аналізу спірних правовідносин, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача №403/20 від 03.03.2020 "про уточнення позовних вимог" є по суті новою позовною заявою, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення її заявнику без розгляду.

Водночас, заявник не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявленою вимогою шляхом подання окремої позовної заяви у загальному порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Козятинської міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 у справі №902/62/20 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №902/62/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" червня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.