Ухвала

від 23.06.2020 по справі 904/2993/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

23.06.2020м. ДніпроСправа № 904/2993/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720)

до Житлово-будівельного кооперативу № 75 "Зоря-2" (49000, м. Дніпро, вулиця Орловська, будинок 31-Б; ідентифікаційний код 23362987)

про

Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 75 "Зоря-2" (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 3655/18-ТЕ-4 від 12.10.2018 у загальному розмірі 16 991 грн. 88 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 11 022 грн. 48 коп. - пеня;

- 3 805 грн. 17 коп. - інфляційні втрати;

- 2 164 грн. 23 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором постачання природного газу № 3655/18-ТЕ-4 від 12.10.2018 в частині своєчасної оплати спожитого у період з листопада 2018 року по березень 2019 року природного газу на суму 390 397 грн. 78 коп., який на теперішній час є оплаченим. Однак, за прострочення виконання зобов`язань на підставі пунктів 8.2., 8.3. договору (пунктів 7.2., 7.3. в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 03.11.2019 у сумі 11 022 грн. 48 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по жовтень 2019 року в сумі 3 805 грн. 17 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 03.11.2019 в сумі 2 164 грн. 23 коп.

Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 27443/20 від 22.06.2020), в якій він просить суд вирішити питання щодо остаточного розміру судових витрат та не стягувати судові витрати з відповідача, у зв`язку з повним добровільним погашенням відповідачем заявленої до стягнення заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (що було відображено у додатковій угоді № 7 від 29.03.2019) (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом № 75 "Зоря-2" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 3655/18-ТЕ-4 (далі - договір, а.с.18-28), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ обсягом до 3,000 тис. куб.м. в тому числі по місяцях, згідно з графіком, передбаченим у цьому пункті договору.

У додатковій угоді № 6 від 20.03.2019 сторони дійшли згоди пункт 2.1. договору викласти у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 52,204 тис. куб.м. в тому числі по місяцях, згідно графіку передбаченому у цьому пункті договору." (а.с.44).

У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе свою відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності до пункту 3.7. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

На виконання умов договору позивачем у період з листопада 2018 року по березень 2019 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 390 397 грн. 78 коп. , що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 62 524 грн. 70 коп. (а.с. 46);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 88 743 грн. 78 коп. (а.с. 47);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 92 739 грн. 49 коп. (а.с. 48);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 77 317 грн. 82 коп. (а.с. 49);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 69 071 грн. 99 коп. (а.с. 50).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу (а.с.37-38).

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, за прострочення виконання зобов`язань на підставі пунктів 8.2., 8.3. договору (пунктів 7.2., 7.3. в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 03.11.2019 у сумі 11 022 грн. 48 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по жовтень 2019 року в сумі 3 805 грн. 17 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 03.11.2019 в сумі 2 164 грн. 23 коп. Вказане і є причиною спору.

В той же час, в процесі розгляду справи судом, відповідачем було повідомлено суд, що заявлений до стягнення борг погашено ним у повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено копію меморіального ордеру № 332 від 22.06.2020 на суму 16 991 грн. 88 коп. з призначенням платежу "інфляція, річні, штраф за природний газ згідно позовної заяви № 904/2993/20".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши додані до заяви відповідача від 22.06.2020 документи, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість в загальній сумі 16 991 грн. 88 коп. є погашеною 22.06.2020, тобто після відкриття провадження у справі (09.06.2020) та на теперішній час у відповідача перед позивачем відсутня.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи щодо наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а також підтвердження належними доказами факту її погашення відповідачем після звернення позивача із позовом до суду, господарський суд приходить до висновку, що закриття провадження у справі № 904/2993/20 не суперечить чинному законодавству та не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735 700 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становить 16 991 грн. 88 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 2 102 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями № 0000005457 від 28.05.2020 на суму 2 102 грн. 00 коп.

В той же час, відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп., оскільки провадження у справі закривається з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 123, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/2993/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Житлово-будівельного кооперативу № 75 "Зоря-2" про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 3655/18-ТЕ-4 від 12.10.2018 у загальному розмірі 16 991 грн. 88 коп.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. , сплачений згідно з платіжним дорученням № 0000005457 від 28.05.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 23.06.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений і підписаний - 23.06.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко