Рішення

від 24.06.2020 по справі 916/1338/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа № 916/1338/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/1338/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, провул. Хутірський,16) про стягнення 125286,98грн., із яких 104971,52грн. основного боргу, 7225,85грн. пені, 1092,46грн. три проценти річних, 11997,15грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 29.05.2013р. між сторонами спору було укладено договір поставки №290513-4, на виконання умов якого позивач 09.01.2020р. поставив відповідачу металопродукцію на суму 125495грн., за яку відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 104971,52 грн., на яку відповідач нарахував 7225,85грн. пені, 1092,46грн. три проценти річних, 11997,15грн. штрафу.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 14.05.2020р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача: 67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, провулок Хутірський, 16, яка 04.06.2020р. була вручена відповідачу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020р. в Україні введено карантин.

Постановою КМУ №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Згідно листа Ради Суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р. з метою убезпечити населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано, на період з 16.03.2020р. до 03.04.2020р., встановити особливий режим роботи судів України, зокрема: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження. Крім того, Рада суддів України рекомендувала громадянам та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

З врахуванням викладеного, судом розглянуто дану справу без участі сторін.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.3) ч.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» , який набрав законної сили 02.04.2020р., розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено новою частиною 4 такого змісту: "4. Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов?язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).".

Наразі, положення п.3) ч.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» не змінюють строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки про це прямо в Законі не зазначено.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/1338/20 засобами поштового та електронного зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 14.05.2020р. відкрито провадження у справі №916/1338/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

29.05.2013р. між ТОВ «НВФ Дніпропроект» (постачальник) та ТОВ Бусоль (покупець) було укладено договір поставки №290513-4, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - «Товар» а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим договором визначається у накладних або рахунках Постачальника, які є невід`ємними частинами цього Договору. Факт поставки Товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних, або факт оплати рахунка чи накладної означає взаємну згоду Постачальника і Покупця з умовами поставки та умовами оплати Товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках або видаткових накладних. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товаро транспортна накладна підписана уповноваженими на то представниками Сторін, або акт прийому-передачі Товару, підписаний уповноваженими на то представниками Сторін (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.4. договору №290513-4 від 29.05.2013р. орієнтовна сума цього договору складає 20000000грн. Остаточна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена у видаткових накладних, які були видані Постачальником Покупцю по даному Договору. Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі або у рахунках. Товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати (передплати), якщо інше зазначено у додатках (специфікаціях) до цього договору.

Згідно п.4.1. договору №290513-4 від 29.05.2013р. товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки Товару залізничним транспортом - з дати отримання залізничної накладної, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами "Інкотермс" по яких поставляється конкретна партія Товару, з урахуванням особливостей, встановлених у відповідному Договорі.

Як сторони визначили, у п.5.2. договору №290513-4 від 29.05.2013р., за прострочення строків оплати Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів Покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 5 % від суми несплаченої своєчасно.

Згідно п.8.1. договору №290513-4 від 29.05.2013р. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013року. а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього Договору жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Цього Договору він автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше ніж до 31 грудня 2015 року.

У п.8.2. договору №290513-4 від 29.05.2013р. передбачено, що зміна і дострокове розірвання цього Договору можливі тільки за взаємною згодою Сторін, про що Сторони складають додаткову угоду, крім випадків, передбачених у цьому Договорі, або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Також Договір продовжує діяти до повного виконання взаємних зобов`язань та проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

На підтвердження факту поставки на користь відповідача позивач подав до справи видаткову накладну №ОД14 від 09.01.2020р. на суму 125495грн., ТТН №ОД14 від 09.01.2020р. У вказаній накладній підставою поставки зазначено договір №290513-4 від 29.05.2013р.

Наявна у справі виписка Відділення у м. Кривий Ріг Філії АТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Дніпрі вказує на те, що відповідач сплатив на користь позивача загалом 20523,48грн., проплати здійснено 09.01.2020р., 20.02.2020р., 06.03.2020р., 10.03.2020р., із призначенням платежу по рахунку №ОД2770 від 27.12.2019р. , по рахунку №ОД13 від 09.01.2020р. . Власне рахунків до справи не подано.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.631 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.181 ГКУ господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом вище, 29.05.2013р. між ТОВ «НВФ Дніпропроект» (постачальник) та ТОВ Бусоль (покупець) було укладено договір поставки №290513-4. Згідно п.8.1. договору №290513-4 від 29.05.2013р. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну цього Договору жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Цього Договору він автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше ніж до 31 грудня 2015 року. У п.8.2. договору №290513-4 від 29.05.2013р. передбачено, що зміна і дострокове розірвання цього Договору можливі тільки за взаємною згодою Сторін, про що Сторони складають додаткову угоду, крім випадків, передбачених у цьому Договорі, або за рішенням суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Також Договір продовжує діяти до повного виконання взаємних зобов`язань та проведення остаточних розрахунків між Сторонами. Таким чином, враховуючи положення п.п.8.1., 8.2. договору №290513-4, за умови неподання до справи доказів укладення додаткових угод про зміну строку дії договору, вказаний договір припинив свою дію 31.12.2015р.

Таким чином, незважаючи на зазначення у видатковій накладній №ОД14 від 09.01.2020р. договору №290513-4 від 29.05.2013р., поставка за вказаною видатковою накладною відбулась поза межами дії договору, отже, ним не обумовлена. Звідси, суд доходить висновку про те, що шляхом фактичної поставки та підписання сторонами видаткової накладної №ОД14 від 09.01.2020р. сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Наведене вище свідчить про те, що позивачем було поставлено відповідачу 09.01.2020р. за накладною №ОД14 від 09.01.2020р. товар на суму 125495грн.

Наявна у справі виписка Відділення у м. Кривий Ріг Філії АТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Дніпрі вказує на те, що відповідач сплатив на користь позивача загалом 70675,98грн. 09.01.2020р., 20.02.2020р., 06.03.2020р., 10.03.2020р., із призначенням платежу по рахунку №ОД2770 від 27.12.2019р. , по рахунку №ОД13 від 09.01.2020р. . Із вказаних проплат позивач зарахував в оплату за поставкою по накладній №ОД14 лише суму 20523,48грн. Судом таке приймається, оскільки відповідачем суду протилежного не доведено.

Враховуючи викладене, так як відповідач, підписавши видаткову накладну №ОД14 був обізнаний про наявність у нього обов`язку оплатити вартість поставленого товару, зважаючи на часткову його оплату, у нього наявна заборгованість перед позивачем в сумі 104971,52грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 7225,85грн. пені, 11997,15грн. штрафу.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою для нарахування пені та штрафу позивач визначив п.5.2. договору №290513-4 від 29.05.2013р. Оскільки судом встановлено, що договір №290513-4 припинив свою дію 31.12.2015р., а правовідносини з поставки за накладною №ОД14 від 09.01.2020р. відбулись поза межами дії договору №290513-4 від 29.05.2013р., а саме, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, не підлягають судом застосуванню до спірних правовідносин положення п.5.2. вказаного договору, який визначає порядок нарахування пені та штрафу. За викладених обставин, є безпідставним нарахування позивачем до стягнення з відповідача 7225,85грн. пені, 11997,15грн. штрафу, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд відмовляє у повному обсязі.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1092,46грн. три проценти річних на підставі ст.625 ЦК України.

Так, за положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вимоги ч.1 ст.526 ЦК України визначають, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за умови відсутності між сторонами, які 09.01.2020р. уклали договір поставки у спрощений спосіб, домовленості стосовно строків проведення відповідачем оплати за поставлений товар, прострочення виконання відповідачем обов`язку щодо оплати не настало, з огляду на відсутність у справі доказів звернення позивача до відповідача із вимогою у порядку ч.2 ст.530 ЦК України. За таких умов, у позивача відсутні підстави для нарахування до стягнення з відповідача трьох процентів річних, з огляду на що не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1092,46грн.

За попереднім розрахунком позивача він просить суд відшкодувати йому судові витрати на судовий збір в сумі 2102грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн.

Враховуючи часткове задоволення позову позивача, йому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме, в сумі 1761,16грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, провул. Хутірський,16) про стягнення 125286,98грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бусоль» (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, провул. Хутірський,16, код ЄДРПОУ 31609685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69, код ЄДРПОУ 33718185) 104971 (сто чотири тисячі девятсот сімдесят одну) грн. 52грн. заборгованості, 1761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 16коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук