Рішення

від 24.06.2020 по справі 160/4983/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Справа № 160/4983/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити пенні дії, -

ВСТАНОВИВ :

06 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною дію ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.2/126/20-с від 06.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту, передбаченого ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII та із зазначенням доплати за вислугу років 60 %;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Апеляційного суду Дніпропетровської області, відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII, видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначити: посадовий оклад, який складає 50 прожиткових мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,2 та із зазначенням суми доплати за вислугу років із розрахунку 70 %.

Мотивуючи означені позовні вимоги позивач зазначив, що ліквідаційною комісією Апеляційного суду Дніпропетровської області останньому видано довідку №04.2/126/20-с від 06.03.2020, виходячи з зазначених в ній сум, без урахування регіонального коефіцієнту, оскільки посадовий оклад у довідці зазначено у розмірі 105100,00 грн., що виходячи із суми, є лише 50 прожиткових мінімумів доходів громадян (50*2102), а також без урахування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року, доплата за вислугу років зазначено 60 %. Таким чином позивач вважає, що дії відповідача щодо не застосування при видачі довідки про суддівську винагороду регіонального коефіцієнту та із зазначенням в зазначеній довідці доплати за вислугу років 60%, а не 70%, порушує його право на подальше отримання за зазначеною довідкою довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

22.05.2020 року від ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказаного посилається на те, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, частиною четвертою цієї статті зазначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно штатного розпису Апеляційного суду Дніпропетровської області посадовий оклад працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду Дніпропетровської області складає 105100 гривень без урахування регіонального коефіцієнта. При видачі позивачу довідки ліквідаційна комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Оскільки працюючий на відповідній посаді суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області отримує суддівську винагороду згідно штатного розпису без урахування регіонального коефіцієнта, ліквідаційна комісія правомірно внесла в довідку №04.2/126/20-с від 06.03.2020 про розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в апеляційному суді Дніпропетровської області посадовий оклад без урахування регіонального коефіцієнту, тому позов у цій частині має бути залишеним без задоволення. Щодо зазначення суми доплати за вислугу років із розрахунку 70% до посадового окладу, позивач припускається помилки, оскільки посилається на рішення Дніпропетровського районного суду від 29 березня 2018 року, яким встановлено загальний стаж роботи судді 30 років 07 місяців 25 днів, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання та який включає періоди: строкова служба - 01 рік 10 місяців 13 днів; 1/2 строку навчання в Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців; служба в органах внутрішніх справ - 06 років 06 місяців 26 днів; суддя Ясинуватського міського суду Донецької області - 04 роки 09 місяців 15 днів; суддя апеляційного суду Донецької області - 13 років 03 місяці; суддя апеляційного суду Дніпропетровської області - 02 роки 03 місяці 01 день. Зазначений стаж дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але не може бути застосований для встановлення надбавки за вислугу років, оскільки він включає у тому числі 1/2 строку навчання в Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців Підстав для перерахунку позивачу стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років , з урахуванням періоду 1/2 строку навчання в Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців відсутні, оскільки Закон №1402-VIII від 02.06.2016, який прийнято та діяв на час роботи позивача суддею, містить бланкетну норму стосовно визначення стажу роботи на посаді судді.

Відповідач стверджує, що відповідно до пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII від 02.06.2016 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення обрання). Позивач призначений на посаду судді Ясинуватського міського суду Донецької області Указом Президента України №342/97 від 18.04.1997 під час дії Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 року. Тому, при обчисленні стажу роботи на посаді судді, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, слід керуватися положеннями частини шостої статті 44 Закону України "Про статус суддів". Згідно частини шостої ст.44 Закону "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII, який діяв на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, крім часу роботи на посадах суддів зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Щодо категорії "інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги", слід розуміти державних службовців і службовців, які працювали в державних органах та розрахунок стажу роботи яких здійснювався відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року і Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року. Водночас, пунктом З вказаного Порядку до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. В свою чергу, половина строку навчання за денною формою на юридичних факультетах у вищих навчальних закладах зараховується під час обчислення стажу судді, призначеного чи обраного до набрання чинності Законом, виключно для обчислення стажу, який дає право судді на відставку у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", положеннями підп.3-1 п. 3 якої визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, зазначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Ліквідаційна комісія Апеляційного суду Дніпропетровської області стверджує, що зазначена норма Закону дає право на зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах лише до стажу, що дає право на відставку. Підстави для зарахування цього стажу на встановлення надбавки за вислугу років відсутні. Рішенням Дніпропетровського районного суду від 29 березня 2018 року підтверджено розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 13 вересня 2017 року, тому позивач припустився хибної думки, що стаж який дає право на відставку має бути застосованим для встановлення надбавки за вислугу років. Стаж, що дає право на відставку не є тотожним стажу, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року позивачу до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років були зараховані періоди роботи: строкова служба - 01 рік 10 місяців 13 днів; служба в органах внутрішніх справ - 06 років 06 місяців 26 днів; суддя Ясинуватського міського суду Донецької області - 04 роки 09 місяців 15 днів; суддя апеляційного суду Донецької області - 13 років 03 місяці; суддя апеляційного суду Дніпропетровської області - 02 роки 03 місяці 01 день. Стаж роботи позивача, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років станом на 13 вересня 2017 року (день відрахування зі штату суду) становив 28 років 08 місяців 25 днів. Тобто, позивач має право на встановлення надбавки за вислугу років у розмірі 60% до посадового окладу.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020 року зазначена вище справа розподілена та 07.05.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працював суддею Ясинуватського міського суду Донецької області в період з 22 травня 1997 року по 07 березня 2002 року (04 роки 09 місяців 15 днів), з 11 березня 2002 року по 11 червня 2015 року працював суддею апеляційного суду Донецької області (13 років 03 місяці), та в період з 12 червня 2015 року по 13 вересня 2017 року працював суддею апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі рішення Вищої ради юстиції України № 2431/0/15-17 від 15 серпня 2017 року позивач був звільнений зі штату апеляційного суду Дніпропетровської області з 13 вересня 2017 року у зв`язку з виходом у відставку на підставі ст. 116 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, кваліфікаційне оцінювання, передбачене ЗУ Про судоустрій і статус судців № 1402-VIII від 02 червня 2016 року не проходив, а тому отримував довічне грошове утримання у розмірі передбаченому пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ. 18 лютого 2020 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №1-15/2018 (4086/16), яким, зокрема, пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-УІІІ визнано неконституційним. Враховуючи вищезазначене рішення та виходячи з положень Закону № 1402-VІІІ, розмір довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється у відсотковому співвідношенні від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У зв`язку із цим, позивач 20 лютого 2020 року звернувся до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До зазначненої заяви позивачем додано копію рішення Дніпропетровського районного суду від 29 березня 2018 року по справі №175/4395/17-а, яким встановлено, що загальний стаж роботи судді складає 30 років 07 місяців 25 днів, тобто доплата за вислугу років повинна складатись із розрахунку 70 %.

Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 видано довідку №04.2/126/20-с від 06.03.2020, виходячи з зазначених в ній сум, без урахування регіонального коефіцієнту, оскільки посадовий оклад у довідці зазначено у розмірі 105100,00 грн., що виходячи із суми, є лише 50 прожиткових мінімумів доходів громадян (50*2102), а також без урахування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року, доплата за вислугу років зазначено 60 %.

Вважаючи дії відповідача протиправними щодо незастосування при видачі довідки про суддівську винагороду регіонального коефіцієнту та із зазначенням в зазначеній довідці доплати за вислугу років 60%, а не 70%, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Слід зазначити, що стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

За приписами статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, законодавець пов`язує розмір суддівської винагороди судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді, а не із суддівською винагородою яку отримував суддя до його звільнення у відставку.

При цьому визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада з якої звільнено суддю у відставку.

Відповідно до частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно із частиною сьомою статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Як убачається із матеріалів справи стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячних доплат за вислугу років становить 30 років 07 місяців 25 днів.

Слід зазначити, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 року по справі №175/4395/17-а зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 01.07.1984 року по 14.05.1986 року /01 рік 10 місяців 13 днів/, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 року по 30.06.1990 року /01 рік 11 місяців/, роботу на посадах слідчого та заступника начальника відділу начальника слідчого відділення Ясинуватського РВ УМВС України в Донецькій області з 01.08.1990 року по 01.04.1993 року та 09.07.1993 року по 05.06.1997 року /06 років 06 місяців 3 дні/, роботу суддею Ясинуватського міського суду Донецької області з 22.05.1997 року по 07.03.2002 року /04 роки 09 місяців 15 днів/, роботу суддею апеляційного суду Донецької області з 11.03.2002 року по 11.06.2015 року /13 років 03 місяці/, роботу суддею апеляційного суду Дніпропетровської області з 12.06.2015 року по 13.09.2017 року і загальний стаж роботи судді, що складає 30 років 07 місяців 25 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату на користь ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 14 вересня 2017 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 640 гривень.

Так, під час розгляду вище згаданої справи, Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було встановлено, що позивач ОСОБА_1 :

-з 01.07.1984 року по 14.05.1986 року проходив строкову військову службу /01 рік 10 місяців 13 днів/,

-з 01.09.1986 року по 30.06.1990 року навчався за денною формою у Харківському юридичному інституті /01 рік 11 місяців/,

-з 01.08.1990 року по 01.04.1993 року та з 09.07.1993 року по 05.06.1997 року працював на посадах слідчого та заступника начальника відділу начальника слідчого відділення Ясинуватського РВ УМВС України в Донецькій області /06 років 06 місяців 3 дні/,

-з 22.05.1997 року по 07.03.2002 року працював суддею Ясинуватського міського суду Донецької області /04 роки 09 місяців 15 днів/,

-з 11.03.2002 року по 11.06.2015 року працював суддею апеляційного суду Донецької області /13 років 03 місяці/,

-з 12.06.2015 року по 13.09.2017 року працював суддею апеляційного суду Дніпропетровської області /02 роки 03 місяці 01 день/.

Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 30 років 07 місяців 25 днів.

Отже, беручи до уваги положення пункту четвертого статті 78 КАС України, обставина підтвердження стажу роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 30 років 07 місяців 25 днів не підлягає доказуванню.

Тим паче, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином дії ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.2/126/20-с від 06.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту, передбаченого ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII та із зазначенням доплати за вислугу років 60 % є протиправними.

З вищевикладеного випливає, що ОСОБА_1 має право на виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді зі збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 30 років.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року №3рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

В абзаці 2 пункту 7 рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам частини першої статті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

Констатуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту та доплати за вислугу років обмежив ОСОБА_1 у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №16800 від 05.05.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити пенні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.2/126/20-с від 06.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту, передбаченого ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII та із зазначенням доплати за вислугу років 60 %.

Зобов`язати ліквідаційну комісію Апеляційного суду Дніпропетровської області, відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII, видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначити: посадовий оклад, який складає 50 прожиткових мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,2 та із зазначенням суми доплати за вислугу років із розрахунку 70 %.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ліквідаційної комісії Апеляційного суду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02891291) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник