Рішення

від 24.06.2020 по справі 580/1308/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року справа № 580/1308/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.02.2020 № 23-1585/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» , яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- зобов`язати відповідача видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач усупереч вимог Земельного кодексу України відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність позивачу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. має здійснювати передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за погодженням з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Стосовно вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою зазначає, що це є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не може приймати замість нього рішення.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.08.2019 №23-3233/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою» , яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 14,0000 га громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Зазначений проект згідно з його змістом складається із: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальної записки; копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями; довідки про грунтовий покрив земельної ділянки; переліку обмежень у використанні земельних ділянок; кадастрових планів земельних ділянок; матеріалів погодження проекту землеустрою (щодо матеріалів погодження суду надано виключно висновок територіального органу Держгеокадастру від 08.11.2019 №16420/82-19).

За відомостями наявними у вказаному проекті землеустрою земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери, зокрема кадастровий номер 7122882000:02:001:0965.

Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 008.11.2019 №16420/82-19, складеного експертом державної експертизи Коваліцьким Б.М., проект землеустрою погоджений.

Відповідно до п. 11 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №1066-19, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, представлений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 14,0000 га громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області відповідає вимогам земельного законодавства діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно.

На заяву позивача за вх.№А-1135/0/94-20 від 03.02.2020 про затвердження проекту землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області наказом від 10.02.2020 №23-1585/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав:

- кадастровий план земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою, не відповідає статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376;

- відсутнє рішення про погодження об`єднаною територіальною громадою надання у власність земельної ділянки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р.

Вважаючи, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га у власність позивачу є протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ст.14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі ст. 121 ЗК України земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність громадянам у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам визначений ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України визначено повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб віднесені до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 визначено, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр в межах наданих йому повноважень розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Згідно з вказаними приписами відповідач у справі Головне управління Держгеокадастру наділений повноваженнями щодо безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок, які є державною власністю.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже у разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодні інші правові підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №817/586/17, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18.

Судом встановлено, що вказаний вище проект землеустрою погоджений 08.11.2019 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Коваліцьким Б.М. за №16420/82-19. Також в.о. начальника відповідача А. Кисіль затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2019 №1066-19.

При вирішенні даної справи суд зауважує, що статтею 118 ЗК України не передбачена і така підстава відмови, як невідповідність кадастрового плану земельної ділянки, який є складовою проекту землеустрою статті 34 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, або відсутність рішення про погодження об`єднаною територіальною громадою надання у власність земельної ділянки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р.

Отже позивачем виконані всі вимоги, передбачені ст. 186-1 ЗК України, натомість відмова у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність позивача здійснена з інших підстав, ніж зазначені вище, отже є протиправною, тому спірний наказ підлягає скасуванню.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316 нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як вбачається зі змісту ст. 118 ЗК України, при затвердженні проекту землеустрою можуть бути прийняті лише два рішення: про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні. Отже, в даному випадку у відповідача відсутні дискреційні повноваження.

Зважаючи на ту обставину, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат у сумі 3 200 грн 00 коп., у тому числі 3000 грн 00 коп. на правничу допомогу адвоката по представництву інтересів позивача в суді, та 200 грн 00 коп. на відправлення поштової кореспонденції, суд зауважує, що у позовній заяві наведено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи у вказаній сумі. Однак доказів понесення позивачем наведених судових витрат у визначеному розмірі, позивач суду не назвав та не надав. А відтак у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у цій частині.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 39765890) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10.02.2020 № 23-1585/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» , яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Виноградської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 7122882000:02:001:0965, із цільовим призначенням для ведення селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький