Рішення

від 23.06.2020 по справі 917/35/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № 917/35/20

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", вул. Лохвицька, 29, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

до Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", вул. Академіка Ющенка, 10, прим. 134, м. Вінниця, Вінницька область, 21037

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанна Анатоліївна, вул. Петрозаводська, 2-А, прим. 109, м. Київ, 03035

2. Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, вул. Сапіго, 6, м. Полтава, 36039

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: відсутні.

Від відповідача: відсутні.

Від третіх осіб: відсутні.

Повне рішення складено та підписано 24.06.2020 року.

Суть справи: 08.01.2020 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" № 528 від 27.12.2019 року (вх. № 36/20 від 08.01.2020 року, а.с. 1-10) до Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, що був вчинений 05.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, та зареєстрований в реєстрі за № 903, яким звернуто стягнення на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 232,0 тон, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (боржник).

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 903 до набрання законної сили рішенням по справі (а.с. 70-73).

Ухвалою суду від 10.01.2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" про забезпечення позову, а саме: вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 903 вчиненого 05.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною до набрання законної сили рішенням у справі № 917/35/20 (а.с. 77-78).

Ухвалою господарського суду Полтавської області суду від 13.01.2020 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків (а.с. 82-83).

24.01.2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 88-89).

Ухвалою від 29.01.2020 року (а.с. 115-118) суд прийняв позовну заяву до розгляду, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну та Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталію Володимирівну; задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанни Анатоліївни належним чином завірені докази а саме: документи та матеріали, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 05.12.2019 року № 903 щодо звернення стягнення на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 232,0 тон, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на суму 852 969,19 грн., з яких 778 672,03 грн. - вартість товару, та 74 297,16 грн. - відсотки за користуванням товарним кредитом. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали, для подання заперечень - 3 дні з дня отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву, третім особам для подання письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог - до 15 днів з дня отримання ухвали, приватному нотаріусу для подання витребуваних доказів - 5 днів з дня отримання ухвали. Учасники спору завчасно отримали ухвалу суду про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 119-122).

10.02.2020 року від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанну Анатоліївну надійшли письмові пояснення щодо предмету спору (а.с. 123-126). В поданих поясненнях приватний нотаріус підтвердила факт вчинення нею спірного виконавчого напису, а також зазначила про те, що 05.12.2019 року Приватне підприємство "Фірма "Бершадь Агроплюс" звернулося до неї із заявою на вчинення виконавчого напису. Діючи відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, нею було вчинено виконавчий напис на договорі застави майбутнього врожаю. Договір застави укладено між Приватному підприємству "Фірма "Бершадь Агроплюс" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (позивачем). Приватний нотаріус Огороднік Ж.А. також в своїх поясненнях вказала на те, що вчинений нею виконавчий напис повністю відповідає вимогам законодавства України щодо вчинення виконавчих написів нотаріусами України, нею було дотримано умови вчинення виконавчих написів, а саме: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Також в поясненнях третя особа просила справу розглядати без її участі.

Ухвалою від 02.03.2020 (а.с. 183-185) суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 31.03.2020 року о 10-00 год. У відповідності до положень ст. 250 ГПК України суд встановив строки: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали, для подання заперечень - 3 дні з дня отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву, третім особам для подання письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог - до 15 днів з дня отримання ухвали. Зазначена ухвала була завчасно вручена учасникам справи про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 187-190).

Учасники справи представництво у судове засідання 31.03.2020 р. не забезпечили. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами. Ухвалою від 31.03.2020 року суд продовжив строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.04.2020 р. на 10:30 год. Учасники справи отримали ухвалу суду від 31.03.2020 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 199-202).

В судове засідання 28.04.2020 року представники учасників справи не з`явились, суд прийняв ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду по суті. При цьому суд зауважив, що про дату і час розгляду справи по суті учасники справи будуть повідомлені додатково (а.с. 204-206). Відповідно до розписок на звороті повідомлень про вручення поштових відправлень ухвала суду від 28.04.2020 року була вручена сторонам та третім особам (а.с. 208-211).

Ухвалою від 10.06.2020 року суд повідомив учасників справи про дату розгляду справи по суті 23.06.2020 року об 11-00 год., визнавши явку представників учасників справи не обов`язковою. Учасники справи завчасно отримали ухвалу суду від 10.06.2020 року, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с. 215-218).

В судове засідання 23.06.2020 року представники учасників справи не з`явились.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався. За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.02.2019 року між Приватним підприємством "Фірма Бершадь Агроплюс" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (покупець, позивач) було укладено договір поставки товару №БА-01778 (а.с. 26-32, далі - Договір поставки), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а саме засоби захисту рослин, а покупець зобов`язався прийняти товар належної якості та сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п.1.1).

Згідно з п.п. 2.1 Договору поставки постачальник зобов`язався поставити виключно якісний товар, дозволений до використання на території України, термін придатності якого становить не менше 2-х років з моменту поставки такого товару покупцю, якщо інше не вказано у відповідній специфікації (додатку) до цього договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору та дублюються у відповідних видаткових накладних на товар, які оформлюються (складаються) в період дії цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки, ціни товарів в національній валюті, залежно від умов придбання товару постачальником за відповідними контрактами, зазначаються у відповідній специфікації (додатку), що є невідємною частиною цього Договору поставки.

Згідно п. 2.4 Договору поставки, загальна ціна цього договору визначається сукупністю вартості прийнятого покупцем товару протягом терміну дії цього договору.

Вартість товару, строк/термін оплати вартості товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається сторонами у відповідній специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору поставки).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов`язань, що виникли протягом строку дії цього договору, до повного їх виконання. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.11.2 Договору поставки).

П. 13.1 Договору поставки передбачено, що в разі поставки товару з відстрочкою платежу в додатках до цього договору сторони можуть передбачити умову про забезпечення зобов`язань покупця товару щодо оплати загальної вартості товару, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором, шляхом передачі в заставу сільськогосподарської техніки, майбутнього врожаю сільськогосподарських культур та/або зерна, що зберігається на елеваторі або іншого ліквідного майна за погодженням сторонами. Передача заставного майна здійснюється шляхом підписання сторонами договору застави, який в обов`язковому порядку підлягає нотаріальному посвідченню за рахунок покупця та буде являтись невід`ємною частиною даного договору. Перехід права власності на заставлене майно буде визначатись договорами застави.

В п. 3 додатку (специфікації) № 1 від 14.02.2019 року до договору поставки №БА-01778 від 14.02.2019 року (а.с. 151) сторони погодили, що товар оплачується покупцем у порядку вказаному в договорі і в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 84 773,57 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 07.05.2019 року;

- другий платіж у сумі 339 094,27 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 30.11.2019 року.

В п. 3 додатку (специфікації) № 2 від 04.03.2019 року до договору поставки № БА-01778 від 14.02.2019 року (а.с. 152) сторони погодили, що товар оплачується покупцем у порядку вказаному в договорі і в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 31 318,08 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 26.04.2019 року;

- другий платіж у сумі 125 272,32 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 30.11.2019 року.

В п. 3 додатку (специфікації) № 5 від 23.04.2019 року до договору поставки № БА-01778 від 14.02.2019 року (а.с. 153) сторони погодили, що товар оплачується покупцем у порядку вказаному в договорі і в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 7 230,60 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 24.04.2019 року;

- другий платіж у сумі 28 922,40 грн. перераховується покупцем постачальнику в строк не пізніше 30.11.2019 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов`язань покупця (заставодавця) за договором поставки № БА-01778 від 14.02.2019 року в частині оплати товару постачальнику (заставодержателю), 25.07.2019 року між сторонами було укладено договір застави майбутнього врожаю (далі по тексту - Договір застави) (а.с. 20-25), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною (надалі - нотаріус), зареєстрований в реєстрі за №580.

Згідно умов даного Договору застави сторони домовились про наступне:

- в силу цього договору заставодавець з метою забезпечення в повному обсязі виконання грошових зобов`язань покупця (боржника) перед заставодержателем по договору поставки товару № БА-01778 від 14.02.2019 року, укладеному між сторонами, з усіма додатками до нього, укладеними на момент підписання договору застави (договір поставки), а саме: зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару на умовах відстрочки платежу, майбутніх витрат і відшкодування збитків, а також штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання боржником зобов`язань за договором поставки передає в заставу заставодержателю, а заставодержатель приймає таке майно: майбутній врожай кукурудзи, який буде вирощено та зібрано заставодавцем у 2019 році у кількості 192,0 тонн, на земельних ділянках площею 24,0 га, з врожайністю 8,0 т/га за ціною 4900,00 грн/т, загальною вартістю 940 800,00 грн. Майбутній врожай кукурудзи, який буде вирощено та зібрано заставодавцем у 2019 році в Полтавській області, Гадяцький район, Сергіївська с/р (п. 1.1);

- сторони оцінюють предмет застави у 940 800,00 грн. (п. 1.2);

- зобов`язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо заставодержателю оплачено усі грошові зобовязання, передбачені вищевказаним Договором поставки, а також відшкодовано інші витрати, пов`язані з його виконанням та передбачені Законом України Про заставу (п. 1.8) ;

- заставодавець зобов`язується не вчиняти будь-які дії щодо зерна, що є предметом застави, в тому числі, але не виключно. щодо збирання такого зерна без згоди заставодержателя. Заставодержателя сповіщають в письмовому порядку, шляхом направлення на його адресу рекомендованого листа за 20 календарних днів до дати збирання врожаю зернових культур, що перебувають в заставі (п. 2.2.9);

- після збирання врожаю зерна, заставодавець укладає договір складського зберігання із сертифікованим товарним складом із оформленням подвійного складського свідоцтва, при цьому обсяг зерна має становити 100 (сто) відсотків від розміру предмета застави вказаного у п.1 цього договору (п. 2.2.10);

- заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, зокрема, у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язань за договором поставки, воно не буде виконано (п. 2.3.5);

- у разі невиконання або порушення виконання зобов`язань боржника за договором поставки та зобов`язань заставодавця за цим договором, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за договором поставки в повному обсязі за рахунок предмета застави, враховуючи суму заборгованості за поставлений товар, відшкодування збитків, штрафних санкцій, витрат, які виникли у зв`язку із примусовим стягненням заборгованості (п. 2.3.7);

- заставодержатель має право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та якщо після спливу 30 (тридцяти) днів після направлення боржнику письмової вимоги заставодержателя про усунення порушень зобов`язань за договором поставки така вимога заставодержателя залишається незадоволеною (п.2.3.10);

- заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави вимоги за Договором поставки в повному обсязі в разі невиконання або порушення виконання боржником умов Договору поставки або порушення заставодавцем умов Договору застави (п. 3.1);

- звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється за вибором заставодержателя: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або іншими способами, не забороненими чинними законодавством України (п. 3.2);

- цей договір діє з моменту його нотаріального посвідчення і до повного виконання боржником зобов`язань за Договором поставки (п. 4.2);

- обтяження заставою предмета застави сторони реєструють в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в день нотаріального посвідчення цього договору (п. 5.3);

- заставодавець цим підтверджує, що йому відомі всі умови Договору поставки та він не має жодних заперечень проти порядку та способу їх виконання (п.5.7).

25.07.2019 року вказане обтяження предмета застави було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 26830975 (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а.с. 33-48).

19.11.2019 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист за вих. № БА-1911-8 (а.с. 49). В даному листі відповідач нагадує позивачу, що між ними укладеного договір поставки №БА-01778 від 14.02.2019 року відповідно до якого відповідачем поставлено товар. Також відповідач вказує на те, що між ним та позивачем укладено договір застави майбутнього врожаю кукурудзи, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов`язань позивач передав в заставу майбутній врожай кукурудзи. Керуючись умовами договору застави позивач, як заставодавець, мав зобов`язання по отриманню згоди від заставодержателя щодо збирання зерна, та послідуючу передачу в заставу зібраного зерна шляхом оформлення подвійного складського свідоцтва. Також в листі відповідач просив позивача в термін до 22.11.2019 року передати зерно в заставу згідно умов договору, або сплатити заборгованість в повному обсязі.

В подальшому, за заявою Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною 05.12.2019 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 903, за змістом якого запропоновано звернути стягнення на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 232,0 тон, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (боржник). Кукурудза передана в заставу Приватному підприємству "Фірма "Бершадь Агроплюс" за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим Огороднік Жанною Анатоліївною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25.07.2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 580 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару № БА-01778 від 14.02.2019 року, укладеним між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року. У разі відсутності кукурудзи у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (повністю або частково), приватним нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", та перерахувати суму згідно договору поставки товару № БА-01778 від 14.02. 2019 року у розмірі 852 969,19 грн., з яких 778 672,03 грн. - вартість товару, та 74 297,16 грн. - відсотки за користуванням товарним кредитом. Додатково стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 8600,00 грн. Строк за який провадиться стягнення з 14.02.2019 року по 02.12.2019 року. Цей виконавчий напис набирає чинності 05.12.2019 року та підлягає пред`явленню до виконання у відповідний орган державної виконавчої служби або приватному виконавцю протягом року з моменту вчинення виконавчого напису до 05.12.2020 року (а.с. 18-19).

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 60903066 від 17.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 903, виданого 05.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною (а.с. 54-56).

Також приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. в рамках виконавчого провадження ВП № 60903066 винесено наступні постанови: про арешт майна боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про повернення виконавчого документа, що вбачається з інформації про виконавче провадження ВП № 60903066 (а.с. 214).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з грубим порушенням Закону України "Про нотаріат" (ст.ст.5, 7, 39, 88 вказаного Закону), наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". В обґрунтування позову позивачем також зазначено, що при оформленні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус перевищив повноваження, що визначені Законом України "Про нотаріат", оскільки за вчиненим ним виконавчим написом передбачено можливість стягнення заборгованості як за рахунок предмету застави, так і грошовими коштами, та, додатково, порушив положення зазначених Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості в провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, за відсутності документального підтвердження безспірності заборгованості; відповідачем, як стягувачем за оспорюваним виконавчим написом, порушено вимоги Законів України "Про заставу" та Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , оскільки до Державного реєстру обтяжень рухомого майна до вчинення оспорюваного виконавчого напису не було внесено відомості про звернення стягнення на предмет застави, а також відповідач перед вчиненням оспорюваного виконавчого напису, всупереч умов укладеного між сторонами договору застави, не надсилав позивачу за тридцять днів до вчинення оспорюваного виконавчого напису вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

На підставі вищевикладеного, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України Про заставу встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

У частині першій статті 23 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України Про нотаріат , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса передбачена як загальним Законом України Про нотаріат , так і спеціальним - Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

При цьому, частинами першою, третьою статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Вказаною вище нормою також передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави обтяжувач має попередньо письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги є імперативними і не можуть виконуватися на розсуд стягувача.

У статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830.

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

В пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Відповідачем та третьою особою - приватним нотаріусом Огороднік Ж.А. не надано суду доказів, які б свідчили про реєстрацію в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в установленому порядку.

Посилання приватного нотаріуса Огороднік Ж.А. в письмових поясненнях (а.с.124-125) на те, що положення ст.27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень не застосовуються при вчиненні виконавчого напису нотаріуса, визнаються судом необґрунтованими, оскільки, за змістом частини першої зазначенної статті, одночасне надсилання обтяжувачем письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є необхідними діми, які має вчинити обтяжувач при зверненні стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

П.5 частини першої ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , реалізацію заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса віднесено до позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Таким чином, вказаною нормою Закону зверення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса не є окремим способом звернення стягнення на предмет застави, як помилково зазначає третя особа у своїх письмових поясненнях.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України Про нотаріат , підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України Про нотаріат та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень . Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України Про нотаріат , а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

Факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 320/8269/-15-ц від 16.05.2018.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.3.10 Договору застави відповідач мав право розпочати процедуру звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо після спливу 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави та після спливу 30 днів після направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень зобов`язань за Договором поставки, така вимога залишилася не задоволеною боржником.

Лист відповідача вих. № БА-1911-8 від 19.11.2019 року не може бути доказом направлення позивачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, оскільки він не відповідає вимогам ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Крім того, суд звертає увагу, що вказаний лист був датований та направлявся боржнику 19.11.2019р., тобто тоді, коли строк виконання боржником основного зобов`язання, визначений в п. 3 додатку (специфікації) № 1 від 14.02.2019 року до договору поставки №БА-01778 від 14.02.2019 року (тобто, до 30.11.2019р.) ще не настав.

Інших доказів направлення позивачу повідомлень про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, відповідно до ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , відповідач суду не надав.

Крім того, як вбачається з витребуваних судом від приватного нотаріуса належним чином засвідчених копій матеріалів по вчиненому 05.12.2019 року виконавчому напису, зареєстрованому за № 903, на час вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.12.2019, відповідно до якого вбачається відсутність запису про реєстрацію звернення стягнення відповідачем застави рухомого майна по нотаріального посвідченому договору застави майбутнього врожаю, зареєстрованого 25.07.2019 року в реєстрі під номером 580 Огороднік Ж.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Край , обтяжувачем - Приватне підприємство Фірма Бершадь Агроплюс (а.с. 168-175).

Отже, нотаріусом на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави та направлення письмової вимоги боржнику отримано від відповідача не було, що є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України Про нотаріат . В свою чергу, невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів, вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

Наведене свідчить про порушення як відповідачем, так й приватним нотаріусом встановленої законом процедури вчинення виконавчого напису, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом за рахунок предмета застави, чим порушив норми ст.88 Закону України „Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та підпункту Б ч.2 п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Також суд зазначає, що за оспорюваним написом нотаріуса передбачено можливість задоволення вимог відповідача до позивача, які виникли з договору поставки, що забезпечений заставою, двома альтернативними способами: 1) шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет застави за договором застави та 2) шляхом стягнення відповідної суми грошових коштів з рахунків позивача, за відсутності предмета застави.

Проте, можливості задоволення вимог відповідача до позивача про стягнення заборгованості за договором поставки двома альтернативними способами, на підставі вчиненого нотаріусом виконавчого напису не передбачено, й, відповідно, не узгоджено між сторонами згідно положень укладеного між ними договору застави майбутнього врожаю від 25.07.2019 року.

Вчинення виконавчого напису нотаріуса такого змісту не узгоджується й з положеннями п. 4 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 , за яким виконавчий напис має містити суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, тобто, один безальтернативний спосіб задоволення вимог кредитора.

Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також спеціальними законами для кредитора (заставодержателя) не передбачено право кредитора на задоволення своїх вимог до боржника (заставодавця) про стягнення заборгованості за господарським договором, виконання за яким забезпечено заставою, на підставі вчиненого нотаріусом на договорі застави виконавчого напису, що передбачає два альтернативні способи задоволення вимог кредитора (один з яких на випадок відсутності предмета застави на момент стягнення заборгованості).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05.12.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Жанною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 903, за змістом якого запропоновано: "звернути стягнення на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (стягувач) на кукурудзу врожаю 2019 року у кількості 232,0 тон, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (боржник). Кукурудза передана в заставу Приватному підприємству "Фірма "Бершадь Агроплюс" за договором застави майбутнього врожаю, посвідченим Огороднік Жанною Анатоліївною, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 25.07.2019 року, зареєстровано в реєстрі № 580 в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки товару № БА-01778 від 14.02.2019 року, укладеним між Приватним підприємством "Фірма "Бершадь Агроплюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", строк оплати за яким настав 30 листопада 2019 року. У разі відсутності кукурудзи у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (повністю або частково), пропоную задовольнити вимоги Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс", шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край", та перерахувати суму згідно договору поставки товару № БА-01778 від 14.02. 2019 року у розмірі 852 969,19 грн., з яких 778 672,03 грн. - вартість товару, та 74 297,16 грн. - відсотки за користуванням товарним кредитом. Додатково стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" витрати на вчинення виконавчого напису у сумі 8600,00 грн.".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Бершадь Агроплюс" (вул. Академіка Ющенка, 10, прим. 134, м. Вінниця, Вінницька область, 21037, код ЄДРПОУ 13339958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" (вул. Лохвицька, 29, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 41103827) судовий збір у сумі 1921,00 грн.

4 . Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко