Рішення

від 18.06.2020 по справі 920/385/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.2020 Справа № 920/385/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ХС Груп Суми (вул. Промислова, буд. 2, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 43267890, email: courtrider.info@gmail.com),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укрнафта (пров. Несторівський, буд. 3/5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 00135390, email: office@ukrnafta.com) в особі Нафтогазовидобувного Управління Охтирканафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта (вул. Київська, буд. 119, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 05398533, email: vasilchenko@ongvu.ukrnafta.com),

про стягнення 33089,35 грн на підставі договору купівлі-продажу № 22-мтр від 28.01.2020, укладеного між сторонами.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу № 22-мтр від 28.01.2020 в загальній сумі 33,89,35 грн, з них: 32670,00 грн основного боргу, 157,99 грн 3 % річних, 261,36 грн інфляційних втрат, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.04.2020 у справі № 920/385/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/385/20 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 18.06.2020 об 11:00 без повідомленням (виклику) учасників справи.

08.05.2020 від представника позивача надійшла заява від 05.05.2020 № б/н про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначив, що сума основної заборгованості - 32670,00 грн відповідачем оплачена, на підтвердження вищезазначеного ним додано копію платіжного доручення від 29.04.2020 № 4078 на суму 32670 грн. Проте, як зазначає представник позивача у своїй заяві, суми 3 % річних та інфляційних втрат залишаються несплаченими, а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 157,99 грн 3 % річних та 261,36 грн інфляційних втрат, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

26.05.2020 відповідачем подано відзив від 26.05.2020 № 22/аз, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем зазначено неправильний період нарахування сум 3 % річних та інфляційних втрат, а саме - з 18.02.2020, оскільки відповідно до п. 4.7. Договору, якщо Продавець не повідомив покупця про дату відвантаження товару, відповідно до п. 4.5 цього договору або відвантажив Товар, не отримавши попередньо від покупця повідомлення про готовність до прийняття Товару, строк оплати Товару, встановлений в п. 1.3 цього договору пролонгується на 5 банківських днів. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні з огляду на дотримання принципів розумності та реальності таких витрат.

У судовому засіданні 18.06.2020 (без виклику представників сторін за наявними матеріалами) судом встановлено наступне.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений за допомогою електронної пошти.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений за допомогою електронної пошти.

У відповідності до статті 248 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Судовий процес на виконання ч.3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

28.01.2020 між ТОВ ХС Груп Суми та ПАТ Укрнафта в особі НГВУ Охтирканафтогаз укладено договір купівлі-продажу від 28.01.2020 № 22-мрт (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: лист оцинкований 0,7*1000,00*2000,00 Z140 кл. покр. DX51D.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що загальна вартість Товару за цим Договором складається із cукупної вартості Товару зазначено у п. 1.1 Договору та становить тридцять три тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 24 коп. (33 834,24), у тому числі ПДВ п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 04 коп. (5 639,04).

Пунктом 4.2. Договору передбачено особливі вимоги: 1) допускається відхилення від узгодженої до поставки кількості Товару в сторону зменшення/збільшення в межах 4% з відповідною зміною суми договору; 2) приймання продукції по фактичній масі.

Згідно п. 1.3. Договору, плата вартості товару здійснюється після отримання покупцем примірника належним чином підписаного Сторонами оригіналу Договору у такому випадку: оплата 100% по факту поставки всієї продукції протягом 20 банківських днів.

Відповідно до п. 4.1 Договору, умовами поставки Товару є : DDP- склад вантажоотримувача (м.Охтирка. Сумської обл., вул. Заозерна. 139). Термін поставки : протягом 5 робочих днів від дати підписання договору. Реквізити вантажовідправника: 40007, Сумська обл., місто Суми, Зарічний район, вул.Промислова. 2. Реквізити вантажоотримувача : 42700 Сумська обл. м.Охтирка. вул.Київська. 119.

Відповідно до п. 4.4 Договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплекності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або актом приймання-передачі Товару. Право власності на Товар переходить від продавця до покупця з дати підписання Сторонами без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. 4.5 Договору, продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 робочі дні до запланованої дати відвантаження товару в письмовій формі повідомити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення. Повідомлення за підписом уповноваженої особи Продавця в сканованому вигляді направляється на електронну пошту Покупця.

Відповідно до п. 4.7 Договору, якщо Продавець не повідомив покупця про дату відвантаження товару, відповідно до п. 4.5 цього договору або відвантажив Товар, не отримавши попередньо від покупця повідомлення про готовність до прийняття Товару, строк оплати Товару, встановлений в п. 1.3 цього договору пролонгується на 5 банківських днів.

Позивачем не подано суду доказів на підтвердження повідомлення відповідача про дату відвантаження товару, за який стягується заборгованість в даній справі, та попереднього отримання від останього повідомлення про готовність до прийняття Товару відповідно до вимог п. 4.5. Договору.

На виконання умов договору Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано товар за загальну суму 32 670,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 61 від 28.01.2020 на суму 32 670,00 грн. Датою отримання уповноваженою особою відповідача товару згідно цієї накладної зазначено 29.01.2020.

Відповідач оплату за поставлений товар вчасно не здійснив, таким чином, сума заборгованості відповідача зі сплати поставленого товару за договором № 22-мтр від 28.01.2020 на час відкриття провадження в даній справі складала 32 670,00 грн .

Згідно п. 5.10. Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати Товару, відповідно до 1.3. цього Договору, Покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Щодо стягнення з відповідача основного боргу, суд зазначає наступне.

Факт заборгованості відповідача за отриманий товар на суму 32670 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копією видаткової накладної від 28.01.2020 № 61, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, а також не спростовується відповідачем.

Як зазначалося судом раніше, станом на 27.04.2020 (дата відкриття провадження у даній справі) заборгованість відповідача перед позивачем з оплати отриманого товару за Договором становила 32670 грн.

Проте, 08.05.2020 від представника позивача надійшла заява від 05.05.2020 № б/н про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначив, що сума основної заборгованості - 32670,00 грн відповідачем оплачена 29.04.2020 (після відкриття провадження у справі), на підтвердження вищезазначеного ним додано копію платіжного доручення від 29.04.2020 № 4078 на суму 32670 грн. Проте, як зазначає представник позивача у своїй заяві, суми 3 % річних та інфляційних втрат залишаються несплаченими, а тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 157,99 грн 3 % річних та 261,36 грн інфляційних втрат, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 231, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи подану 08.05.2020 представником позивача заяву від 05.05.2020 № б/н про зменшення позовних вимог та фактичну оплачу відповідачем суми основного боргу, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення основного боргу, а саме - 32670 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору (сплата боргу).

Суд звертає увагу позивача на його право на повернення з бюджету за його письмовим клопотанням пропорційно сплаченому за цю частину (32670 грн) позовних вимог судового збору - 2075 грн 30 коп . відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що суд виносить ухвалу.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, у своїй позовній заяві із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2020, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 157,99 грн та 261,36 грн інфляційних втрат.

Згідно з статей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вказує, що оплату за переданий товар відповідач здійснив несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту п. 1.3. зазначеного Договору.

Із матеріалів справи (накладної) вбачається, що покупцем (відповідачем) 29.01.2020 було отримано продукцію, відповідно до договору купівлі-продажу від 28.01.2020 № 22-мрт, а саме - лист оцинкований 0,7*1000,00*2000,00 Z140 кл. покр. DX51D.

Згідно п. 1.3. зазначеного договору, оплата вартості товару здійснюється після отримання покупцем примірника належним чином підписаного Сторонами оригіналу Договору у такому випадку: оплата 100% по факту поставки всієї продукції протягом 20 банківських днів.

Відповідно до п. 4.7 Договору, якщо Продавець не повідомив покупця про дату відвантаження товару, відповідно до п. 4.5 цього договору або відвантажив Товар, не отримавши попередньо від покупця повідомлення про готовність до прийняття Товару, строк оплати Товару, встановлений в п. 1.3 цього договору пролонгується на 5 банківських днів. Тобто неробочі дні до даного періоду не враховуються.

Відповідно до Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями та Постанови Правління Національного банку України від 29.09.2009 р. № 580, банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції.

Таким чином, покупець (відповідач) був зобов`язаний сплатити позивачу за поставлену продукцію до 04.03.2020 включно (20 б.д.+ 5 б.д.).

Оплату за поставлену продукцію відповідач до 04.03.202 включно не здійснив, а відтак з 05.03.2020 заборгованість за договором купівлі-продажу від 28.01.2020 № 22-мрт вважається простроченою з 05.03.2020.

Тому визначений позивачем період нарахування та здійснений розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає арифметично неправильним.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 32670 грн за загальний період не з 18.02.2020 по 16.04.2020, як зазначено у позовній заяві, а з 05.03.2020 по 16.04.2020 (29.01.2020 - день отримання покупцем товару + 20 банківських (робочих) днів + 5 банківських (робочих) днів).

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом за допомогою програмного забезпечення ЛЗ Підприємство 9.5.3 Ліга Закон 2020 , за прострочене зобов`язання відповідачу підлягають нарахуванню за період з 05.03.2020 по 16.04.2019 - 3 відсотки річних у розмірі 524 грн 81 коп., та інфляційні втрати у розмірі 115 грн 15 коп.

Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А тому, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позивачем вимог, а саме в сумі 261,36 грн інфляційних втрат.

В той же час, розмір 3% річних, враховуючи період нарахування з 05.03.2020 по 16.04.2020 складає 115 грн 15 коп., а не 157 грн 99 коп., як заявлено позивачем, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум 3 відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного розрахунку суду.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 23 грн 92 коп. покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо покладання на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне .

Так, у своїй позовній заяві із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2020, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10000 грн на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до наданих представником позивача на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату правничої допомоги договору про надання правової допомоги від 02.10.2020 № б/н, рахунку-фактури № 16/04 від 16.04.2020 та копії платіжного доручення № 251 від 17.04.2020, вартість наданих адвокатом позивачу юридичних послуг складає 10 000,00 грн.

Представником позивача наведено детальний опис наданих позивачу послуг правового характеру та докази сплати цих витрат позивачем на користь адвоката.

Враховуючи доводи відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, в тому числі призначення справи до розгляду в спрощенному порядку без виклику представників сторін, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час на надання комплексу послуг, пов`язаних з правовим аналізом сітуації, складанням позовної заяви та скеруванням її до суду, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, з огляду на винні дії відповідача щодо несвоєчасної оплати за договором - після звернення позивачем з позовом за захистом своїх прав, суд з урахуванням положень ч.5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, принципів розумності та реальності витрат на правову допомогу, зменшує розмір витрат на професійну допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, пунктом 2 частини першої статті 231 та статтями 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 32670,00 грн провадження у справі - закрити.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрнафта (пров. Несторівський, буд. 3/5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 00135390, email: office@ukrnafta.com) в особі Нафтогазовидобувного Управління Охтирканафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта (вул. Київська, буд. 119, м. Охтирка, Сумська область, 42700, ідентифікаційний код 05398533, email: vasilchenko@ongvu.ukrnafta.com ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХС Груп Суми (вул. Промислова, буд. 2, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 43267890, email: courtrider.info@gmail.com) 115,15 грн - 3 % річних, 261,36 грн інфляційних втрат, 23,92 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3000 грн витрат на правничу допомогу.

4. В частині стягнення 42,84 грн 3 % річних та 7000 грн витрат на правову допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано суддею 23 червня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа