Постанова

від 24.06.2020 по справі 320/6098/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6098/19 Суддяпершої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю Тертранс про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року Офіс великих платників податків ДПС (далі - Позивач, Офіс ВПП) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тертранс (далі - Відповідач, ТОВ Тертранс ) про зобов`язання ліквідаційної комісії ТОВ Тертранс прийняти кредиторські вимоги Офісу ВПП у розмірі 15 299 780,17 грн. в реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. При цьому суд зауважив, що в основу даного спору покладені відносини з питань прийняття кредиторських вимог, що вказує на належність розгляду даної справи у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що Офіс ВПП звернувся до суду із вказаним позовом на виконання своїх повноважень відповідно до вимог законодавства, пов`язаного з припиненням юридичної особи. Крім того, просить врахувати при розгляді апеляційної скарги постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 року справі №320/2252/19.

Після усунення визначених в ухвалі від 18.02.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.04.2020 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року задоволено клопотання Офісу ВПП про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

У подальшому розгляд справи призначено на 24.06.2020 року.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що в обґрунтування позовних вимог Офіс ВПП зазначив, що останній звернувся до голови ліквідаційної комісії ТОВ Тертранс із заявами про прийняття кредиторських вимог на суму податкового боргу, однак голова ліквідаційної комісії всупереч ст. ст. 105, 112 ЦК України від прийняття таких вимог ухиляється. Викладене, на думку Київського окружного адміністративного суду, свідчить, що в основу спірних правовідносин покладено, насамперед, спір щодо припинення діяльності юридичної особи, що виключає можливість його розгляду і вирішення у порядку адміністративного судочинства, адже він повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Пунктом 5 частини 5 статті 46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Положеннями пп. 19-1.1.22, 19-1.1.45 п. 19-1.1 ст. 19 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що за правилами ст. 87 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду із позовом до платника податків про стягнення податкового боргу і в такому випадку такий позов повинен розглядатися адміністративним судом.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що за правилами ч. ч. 4 - 6 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 9 ст. 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

При цьому, за правилами ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що правовідносини щодо відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду перебувають у цивільно-правовій площині незалежно від публічно-правового статусу кредитора та характеру грошових вимог, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у відкритті провадженні у даній справі з підстав неналежності її розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, за правилами ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Таким чином, Київський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку про непоширення на даний спір юрисдикції адміністративних судів та вірно зазначив, що останній повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі № 826/7208/15, в якій, у свою чергу, зазначено, що з аналогічних міркувань виходила і Велика Палата Верховного Суду при винесенні постанови від 12.12.2018 року у справі № 501/463/15-а.

Щодо посилання Апелянта на необхідність врахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 року у справі №320/2252/19, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 170, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 24 червня 2020 року.