Постанова

від 23.06.2020 по справі 580/2716/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Справа № 580/2716/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Кузьмишина О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Укрпосуд 2014

до Головного управління Державної фіскальної служби

в Черкаській області

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпосуд 2014 (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 №№ 0003901410, 0003931410.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг є товарними, підтверджуються всіма відповідними первинними документами і відповідачем не доведено зворотного.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що у відношенні посадової особи ТОВ Агрофлексгруп 2015 постановлено вирок суду, яким встановлено створення даного підприємства без мети здійснення господарської діяльності, що такий вирок суду набрав законної сили і його копія з ЄДРСР містилася в матеріалах справи, але безпідставно не була врахована судом.

Крім того, у своїй апеляції податковий орган зазначає, що акти здачі-прийняття робіт по операціям з вказаним контрагентом не містять жодної інформації про вантажовідправника, місця навантаження, номенклатури товару та його кількості, а також, що до перевірки не було надано платіжних та банківських документів, які б підтверджували розрахунки позивача з ТОВ Агрофлексгруп 2015 .

Також у своїй скарзі апелянт посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні матеріально-технічна спроможність для виконання задокументованих операцій з позивачем і що в ході перевірки не було надано всіх необхідних документів для підтвердження їх товарності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк для полання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, 05.05.2020, 10.06.2020 витребувано додаткові докази, продовжено строк розгляду справи та відкладено судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обставини справи, устанволені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Укрпосуд 2014 (код ЄДРПОУ 39473272) (далі - ТОВ Укрпосуд 2014 ) є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - ГУ ДФС в Черкаській області) та зареєстровано як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (основний).

1. Між позивачем та приватним підприємством фірмою Олбі (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 04.01.2017 № 01/01/2017, відповідно до якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати за плату такі рекламні послуги: проведення презентацій посуди з залученням меблів та торгівельного обладнання виконавця за усною заявкою.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що строк надання рекламних послуг: з 05.01.2017 по 30.08.17.

Згідно з актом про надання послуг № 464 від 30.08.2017, приватним підприємство фірма Олбі надавалися умови для проведення промо-акцій (8 місяців).

Також між позивачем та приватним підприємством фірмою Олбі (виконавецем) укладено договір про надання послуг на технічне обслуговування і підтримки сайту від 01.02.2017 № 02/02/2017, згідно з яким замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги з технічного обслуговування і підтримки сайта: ukrposud.com.ua.

Згідно з актом про надання послуг № 391 від 28.07.2017, приватним підприємство фірма Олбі надавалися послуги з технічного підтримки та обслуговування сайту (6 місяців).

Розрахунки за надані послуги проведено в безготівковому порядку на підставі платіжних доручень у відповідності до карток рахунку 631.

2. Також позивачем здійснено облік його операцій з ТОВ Агрофлексгруп 2015 з поставки товарів (посуда в асортименті), на підтвердження товарності яких суду надано видаткові накладні, рахунками на оплату, картки рахунку 631, акти здачі-прийняття робіт.

3. ТОВ Укрпосуд 2014 мало взаємовідносини з ТОВ Гіпертор 75 , на підтвердження яких суду надано видаткові накладні щодо поставки товару (посуда в асортименті), на підтвердження товарності яких суду надано рахунки на оплату, картки рахунку 631, акти здачі-прийняття робіт ТОВ Делівері .

15.03.2019 ГУ ДФС в Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрпосуд 2014 , за результатами якої складено акт № 83/23-00-14-1007/39473272 та зафіксовано наступні порушення:

1) п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 3.10. наказу Міністерства фінансів України від 28.032013 № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п.п. 6, 11 Стандарту № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 39601,00 грн., У тому числі за 2016 рік на суму 22669,00 грн. та за 2017 рік на суму 16932,00 грн.;

2) п.П. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п. 2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, у результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 44000,00 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 7528,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 8912,00 грн., за вересень 2016 року в сумі 8747,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 11090,00 грн. та за грудень 2017 року в сумі 7723,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 15.03.2019 № 83/23-00-14-1007/39473272 ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019:

1)№ 0003901410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 49501,00 грн., у тому числі 39601,00 грн. основного платежу та 9900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0003931410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 55000,00 грн., в тому числі 44000,00 грн. - основного платежу та 11000,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 11.07.2019 № 32074/6/83-33-1104-08-25 податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019 залишено без змін, а скаргу ТОВ Укрпосуд 2014 від 11.05.2019 - без задоволення.

Вважаючи такі податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - ПСБО 16), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - ПСБО 7), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - ПСБО 15).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1 ПСБО 16 передбачено, що таке Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). (п. 2 ПСБО 16).

Пунктом 3 ПСБО 16 визначено, що дія цього положення не поширюється на витрати, пов`язані з первісним визнанням і зміною справедливою вартістю біологічних активів та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 ПСБО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 12 ПСБО 16, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

У п. 15 ПСБО 7 закріплено, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 5 ПСБО 15 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 7 ПСБО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Відповідно до п. 8 ПСБО 15, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Пунктом 3.3. Наказу № 433 передбачено, що у статті Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т. ч. платежі від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Згідно зі ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, наявність оформлених первинних документів є не єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі 826/11377/14, від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17, від 28.11.2019 у справі № 120/4208/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.

Водночас, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що операції позивача з ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг підтверджуються відповідними первинними документами, характер таких операцій відповідає видам економічної діяльності підприємства, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, економічну доцільність їх здійснення і ділому мету.

З огляду на це, висновки податкового органу щодо фіктивності операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цієї справи.

Доводи апелянта у справі про те, що вказані контрагенти позивача не мали трудових та інших ресурсів для вчинення спірних операцій, є необґрунтованими та засновуються на припущеннях, оскільки апелянтом - відповідачем у справі не доведено, зокрема, що такими контрагентами не залучалися треті особи для виконання відповідних зобов`язань перед позивачем.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Надаючи оцінку доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 №№ 0003901410, 0003931410 в частині нарахування позивачу податку на прибуток, ПДВ та штрафних санкцій по операціям з ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг .

Отже, ухвалюючи судове рішення в цій частині суд першої інстанції повно встановив обставини цієї справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України судове рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо операцій позивача з ТОВ Агрофлексгруп 2015 , колегія суддів встановила, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08.08.2018 у справі № 363/261/18, який 10.09.2018 набрав законної сили, засновника та директора ТОВ Агрофлексгруп 2015 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України /т. 2 а.с.53-54/.

При цьому, зазначеним вироком суду, зокрема встановленго факт реєстрації вказаного товариства без наміру здійснення господарської діяльності, за відсутності засобів для її ведення, з метою використання товариства для прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Обставини, установлені вказаним вироком охоплюють періоди, за які позивачем задокументовано операції з вказаним товариством.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт реалізації товарів.

Доводи позивача про те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб і що операції з цим контрагентом підтверджуються всіма необхідними первинними документами та є товарними, апеляціний суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викоадено в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №120/4208/18-а.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності нарахування позивачу оскаржуваних ним по операціям з ТОВ Агрофлексгруп 2015 податкових зобов`язань, які визначені у податкових повідомлення-рішення від 08.04.2019 №№ 0003901410, 0003931410: 1) за ППР № 0003901410 22669,00 грн. - за основним зобов`язанням та 5667,00 грн. - за штрафними санкціями; 2) за ППР № 0003931410 25187,00 грн. - за основним зобов`язанням та 6296,75 грн. - за штрафними санкціями.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні спору в цій частині неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 № № 0003901410 22669,00 грн. - за основним зобов`язанням та 5667,00 грн. - за штрафними санкціями та № 0003931410 25187,00 грн. - за основним зобов`язанням та 6296,75 грн. - за штрафними санкціями - скасуванню, а такі позовні вимоги - залишенню без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що за подання позовної заяві у цій справі позивачем сплачено 1921,00 грн. (квитанція від 02.09.2019 /т. 1 а.с. 2/), ціна позову в цій справі становить 104501,00 грн., а за результатами апеляційного перегляду позов задоволено в частині вимог на суму 44 681,25 грн.

Отже, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог (42,75% від заявлених позовних вимог), на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 821,42 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 № 0003901410 в частині 22669,00 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. - за основним зобов`язанням та 5667,00 (п`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. - за штрафними санкціями та № 0003931410 в частині 25187,00 (двадцять п`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. - за основним зобов`язанням та 6296,75 (шість тисяч двісті дев`яносто шість гривень та сімдесят п`ять копійок) грн. - за штрафними санкціями - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат: стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрпосуд 2014 (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 193/2, кв. 5, код ЄДРПОУ 39473272) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) судові витрати в розмірі 821,42 (вісімсот двадцять одна гривня та сорок дві копійки) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 червня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: