Постанова

від 24.06.2020 по справі 500/2522/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 500/2522/19

адміністративне провадження № К/9901/4176/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку попереднього судового засідання

касаційну скаргу члена релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1

на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Мартиць О.І. від 11 листопада 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля Р.Й., Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В. від 05 лютого 2020 року

у справі №500/2522/19

за позовом члена релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1

до Тернопільської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни

про визнання протиправними дій та скасування розпорядження і рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2019 року член релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк М.П., у якому просив:

- визнати протиправними дії Тернопільської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту "Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви" шляхом перереєстрації його в Статут релігійної організації "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України" в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21 травня 2019 року №294-од "Про статут релігійної організації ПЦУ села Мусорівці Збаразького району у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної організації "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України", зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 22 жовтня 1991 року №246;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк М.П. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної церкви", на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 червня 2019 року №16421050006000671;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк М.П. про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах юридичної особи - релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної церкви" стосовно зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 червня 2019 року №16421070007000671.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, відмовлено у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11 лютого 2020 року позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №500/2522/19.

Ухвалою від 20 лютого 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу позивача у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документ про сплату судового збору.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2020 №567/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №500/2522/19 між суддями від 14 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою члена релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №500/2522/19.

11 червня 2020 року та 12 червня 2020 року від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що даний спір не є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки у даному випадку спір виник саме між членом релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, який вирішив змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. Спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

Позивач у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки предметом спору у даній справі є саме порушення відповідачами положень чинного законодавства, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - релігійної організації, на підставі яких прийняте оскаржуване розпорядження та проведено державну реєстрацію внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі обставини належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства. Фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії відповідачів, що полягають у державній реєстрації змін до статуту та проведення державної реєстрації таких змін, чим фактично ліквідовано юридичну особу. Крім того, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/8132/19, не підлягає і не може бути застосованим в межах розгляду даної справи, оскільки предмет та обставини справи є відмінними від обставин даної справи. Також скаржник у касаційній скарзі просить відступити від висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №910/8132/19.

Тернопільська обласна державна адміністрація та Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації надали відзив на касаційну скаргу, в яких зазначили, що така не підлягає задоволенню, оскільки спірні правовідносини у даній справі стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування та не мають публічно-правий характер, а отже не відносяться до адміністративної юрисдикції.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як встановлено судами, позивач оскаржує розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 21 травня 2019 року № 294-од "Про статут релігійної організації ПЦУ села Мусорівці Збаразького району у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної організації "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України". На підставі вказаного розпорядження 21 травня 2019 року державним реєстратором управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк М.П. прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної церкви", на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16421050006000671 від 04 червня 2019 року. Крім того, також було здійснено внесення запису про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної церкви" - запис №16421070007000671 від 04 червня 2019 року.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон № 987-ХІІ).

За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації, може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина 21 статті 14, частина 2 статті 15 Закону № 987-ХІІ).

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини 21 статті 14, частини 2 статті 15 Закону № 987-ХІІ.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Колегія суддів зазначає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Отже, спір, що виник у даній справі, належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо віднесення аналогічних справ до цивільної юрисдикції висловлена у постановах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №120/1163/19-а, від 28 квітня 2020 року у справі №№140/1189/19, від 29 квітня 2020 року у справі №460/1718/19, від 21 травня 2020 у справі №460/2082/19.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 грудня 2019 року у справі № 460/1549/19 за позовом члена релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_3 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука О.Б. про визнання протиправним та скасування розпорядження, рішення, запису, повертаючи справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії зазначила, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію з питань юрисдикції спорів, які виникають щодо проведення реєстрації статуту (положення) релігійної організації, зокрема, у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав для відмови у відкритті провадження у справі № 500/2522/19.

Враховуючи наявність установленої практики щодо предмету даного спору, колегія суддів не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу члена релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суддя Суддя І.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко