Постанова

від 24.06.2020 по справі 820/6402/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/6402/15

адміністративне провадження № К/9901/28397/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс до Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року (суддя - Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі №820/6402/15,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якої є Південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додатну вартість у розмірі 1086554,00грн, у тому числі 724369,00грн за основним платежем та 362185,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 140100,00грн, у тому числі 93400,00грн за основним платежем та 46700,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 29.01.2015 №0000062200, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3525655,00грн; від 22.04.2015 №0000132200, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5000,00грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Гатіора , Товариства з обмеженою відповідальністю Велар-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ , Товариства з обмеженою відповідальністю Оліс-12 , Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест , Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж товарів та послуг здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх фактичне виконання. Також позивач посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс положень пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оскільки докази, які б свідчили про порушення позивачем касової дисципліни, у відповідача відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, позовні вимоги задоволено.

4. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, мотивовано з протиправністю проведення позивачу донарахувань з податку на додано вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що належними первинними документами, складеними за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю товариства. Суди також дійшли висновку про безпідставність застосування до позивача, за порушення норм з регулювання обігу готівки, суми штрафних санкцій, у зв`язку з недоведеністю контролюючим органом порушення позивачем касової дисципліни.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.10.1013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.4, 138.8, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2013 рік на суму 3525655,00грн та завищення податку на прибуток за 2013 рік в сумі 93400,00грн; підпунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 724369,00грн., в тому числі: за січень 2013 року на суму 23333,00грн, за лютий 2013 року на суму 65161,00грн, за березень 2013 року на суму 150915,00грн, за квітень 2013 року на суму 25130,00грн, за травень 2013 року на суму 8796,00грн, за червень 2013 року на суму 1225,00грн, за липень 2013 року на суму 140000,00грн, за серпень 2013 року на суму 57259,00грн, за вересень 2013 на суму 39378,00грн, за жовтень 2013 року на суму 58308,00грн, за листопад 2013 року на суму 90326,00грн, за грудень 2013 року на суму 64538,00грн; пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що виразилося у неоприбуткуванні готівкових коштів у касу підприємства за 10.10.2013 у сумі 1000,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.01.2015 №1/20-16-22-31/35314646 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 140100,00грн, з яких 93400,00грн за основним платежем та 46700,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 26.01.2015 №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1086554,00грн, з яких 724369,00грн за основним платежем та 362185,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 29.01.2015 №0000062200, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3525655,00грн; від 22.04.2015 №0000132200, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 5000,00грн.

Фактичною підставою для проведення позивачу донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого орану про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Гатіора , Товариства з обмеженою відповідальністю Велар-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ , Товариства з обмеженою відповідальністю Оліс-12 , Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест та Приватного підприємства Полтава-Проект-Монтаж товарів та послуг, з огляду на відсутність фактичного проведення операцій між сторонами, що свідчить про їх безтоварність. Обґрунтовуючи свою позицію щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачам положень податкового законодавства, відповідач послався на узагальнену податкову інформацію отриману відносно вказаних контрагентів-постачальників позивача (акти щодо неможливості проведення зустрічної звірки вказаних суб`єктів господарювання), за результатом аналізу якої контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у останніх необхідних умов та ресурсів для здійснення господарських операцій такого роду. На переконання контролюючого органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій з вказаними контрагентами є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм з регулювання обігу готівки, став висновок контролюючого органу про порушення позивачем касової дисципліни, що виразилося у неоприбуткуванні товариством готівкових коштів у касі підприємства за 10.10.2013 у сумі 1000,00грн.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гатіора (орендодавець) було укладено договори оренди бурильних труб №130913 від 13.09.2013, №8/21/08/1 від 09.09.2013, №12/09-13 від 12.09.2013, №01/10/13 від 01.10.2013, №25/10/13 від 25.10.2013, №05/11/13 від 05.11.2013, згідно умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування бурильні труби ТБПК 73х9, 19, загальна довжина, вага та кількість яких вказується в акті прийому-передачі.

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договори оренди бурильних труб; акти прийому-передачі товару; акти про виконання робіт; податкові накладні; подорожні листи вантажного автомобіля, що свідчить про транспортування орендованих труб. Також судами встановлено, що вищевказані орендовані бурильні труби були використані підприємством позивача під час капітального ремонту свердловини №8 Семенцівського родовища, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт.

Також, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки товару №1708 від 08.07.2013 мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Велар-Д (продавець) на поставку мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Згідно умов названого договору продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти добрива, засоби захисту рослин, тощо, надалі - товар, зазначений у додатках: додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договір поставки товару; податкові накладні; видаткові накладні; подорожні листи вантажного автомобіля, що є свідченням фізичного переміщення товару від продавця до покупця. Використання придбаного у контрагента товару в межах власної господарської діяльності позивача підтверджується актами списання матеріалів, актами використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин, а також матеріальних звітів про рух матеріальних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс за липень, червень, серпень, травень, квітень, березень 2013 року.

Також, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору купівлі-продажу товару №14/1-13 від 14.01.2013 мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ (продавець). Згідно умов названого договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити товар (вагончики для комплектації бурових бригад) в кількостях та за ціною, що наводяться в Додатку №1.

Позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договір купівлі-продажу товару; додаткок до договору; податкові накладні; видаткові накладні. Вказані вагони-будинки та комплектуючі були використані в господарській діяльності позивача при капітальному ремонті свердловини №82 Солохівського родовища та свердловини №26 Свидницького ГКР, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, товарний звіт, договори підряду по капітальному ремонту свердловини №82 Солохівського родовища та свердловини №26 Свидницького ГКР, специфікації (технічні описи і переліки обладнання підрядника), подорожні листи вантажного автомобіля.

У періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки №28/02/13 від 28.02.2013 мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Оліс-12 на поставку товару (двигун ГАЗ 53 першої комплектації; роздавальну коробку КрАЗ 250, плунжер насоса 3ПН-70; двигун ЯМЗ 238; корінь стріли КС 35-785А).

Позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договір поставки товару; видаткову накладну; податкову накладну. Вищевказані запчастини придбані для автотранспортних засобів підприємства позивача, що підтверджується товарним звітом за лютий 2013 року, актами списання, накладними на внутрішнє переміщення товару та комплектуючих до нього.

Також, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки №1009 від 10.09.2013 мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест на поставку товару (теплотехнічне обладнання та комплектуючі до нього).

Позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договір поставки товару; специфікації до договору, за яким позивач отримав теплотехнічне обладнання та комплектуючі до нього; податкові накладні; видаткові накладні; подорожній лист вантажного автомобіля, що свідчить про транспортування придбаного товару за названим договором. Вказаний товар було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується накладною на внутрішнє переміщення товару, актом списання, товарним звітом.

Також, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач на підставі договору про надання послуг №007 від 13.02.2013 мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж , предметом якого були транспортні послуги з перевезення товарів за маршрутом м. Горностаївка - м. Красноград.

Позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом виїзної перевірки, зокрема договір; акти виконаних робіт; податкову накладну.

Судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Наявність на час розгляду справи вказаних первинних документів відповідачем не заперечувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Гатіора , Товариством з обмеженою відповідальністю Велар-Д , Товариством з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ , Товариством з обмеженою відповідальністю Оліс-12 , Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест та Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж , з огляду на відсутність фактичного проведення господарських операцій з реалізації позивачу спірних товарів та послуг, а також порушення позивачам положень пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 , що виразилося у неоприбуткуванні готівкових коштів в касі підприємства за 10.10.2013 у сумі 1000,00грн. Контролюючий орган також зазначає, що судами при постановленні судових рішень безпідставно не надано належної оцінки доводам відповідача щодо актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів-постачальників, а також не враховано посилання на ненадання позивачем до перевірки належного документального підтвердження проведених операцій, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову та визнання операцій безтоварними. Контролюючий орган вважає, що у розглядуваному випадку відбувалося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення.

9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс не подало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

10.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.3. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.4. Пункт 138.1 статті 138.

Витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

10.5. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.6. Пункт 138.4 статті 138.

Витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.7. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.8. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.9. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.10. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.11. Пункт 198.4 статті 198.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені

(нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

10.12. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1.2.

Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

12.2. Пункт 2.2.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

12.3. Пункт 2.6.

Уся готівка, що надходить до кас, мас своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

12.4. Пункти 3.1 та 3.3.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, правові наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально (фактично) вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

18. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

19. При вирішенні спорів суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, що платником податків допущено порушення вимог податкового чи іншого законодавства, контроль за яким здійснює фіскальний орган, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

22. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс до матеріалів справи належними копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано витрати та податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю Гатіора , Товариства з обмеженою відповідальністю Велар-Д , Товариства з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ , Товариства з обмеженою відповідальністю Оліс-12 , Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест та Приватного підприємством Полтава-Проект-Монтаж , та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання товарів та послуг на підставі договорів укладених з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс .

Відповідачем, у свою чергу, не представлено суду жодних доказів та не надано умотивованих пояснень з приводу обґрунтованості висновків викладених у акті перевірки, зокрема таких, які б ставили під сумнів правомірність формування підприємством даних податкового обліку.

23. На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, Товариством з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс до матеріалів справи долучено банківські виписки, що свідчить про понесення позивачем витрат за придбання товарів та послуг.

24. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Гатіора , Товариством з обмеженою відповідальністю Велар-Д , Товариством з обмеженою відповідальністю Украктив ХХІ , Товариством з обмеженою відповідальністю Оліс-12 , Товариством з обмеженою відповідальністю Укртрейдінвест , Приватним підприємством Полтава-Проект-Монтаж відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктами господарювання, які, на момент взаємовідносин з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

25. Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарів та послуг у контрагентів-постачальників. При цьому, суди наголосили, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень не доведено належними доказами недобросовісність позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

26. Також, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

27. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу, як на підставу для відмову в позові, на висновки викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів-постачальників позивача зважаючи на те, що податкова інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність таких актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Висновки відповідача щодо безтоварності проведених операцій ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаних контрагентах позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій між сторонами, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

До того ж, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

28. Також, у ході розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0000132200, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5000,00грн з огляду на відсутність в діях товариства факту порушення касової дисципліни, а також недоведеністю відповідачем в процесі розгляду справи встановлених контролюючим органом в акті перевірки порушень порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується актом перевірки, за перевірений відповідачем період, дані касових книг підприємства щодо прийняття та видачі готівкових коштів, відповідають даним прибуткових та видаткових касових ордерів (типові форми відповідно КО-1 і КО-2 відповідають даним касових документів). У прибуткових і видаткових касових ордерах та платіжних відомостях проставлені дати, номери, суми, зазначені підстави для їх виписки, в наявності підписи службових осіб і одержувачів коштів, печаток, штампів, розписів про отримання готівки.

Також, судами під час розгляду справи було досліджено надані позивачем копії касової книги товариства за 10.10.2013 та прибуткових і видаткових касових ордерів за 10.10.2013, з яких вбачається, що в касовій книзі за 10.10.2013 не обліковується прибуткових ордерів на суму 1000,00грн або видаткових ордерів на суму 1000,00грн, а дані касової книги щодо прийняття та видачі готівкових коштів відповідають даним прибуткових та видаткових касових ордерів.

Таким чином, твердження податкового органу щодо порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що полягає у неоприбутковані готівкових коштів в касі підприємства за 10.10.2013 у сумі 1000,00грн, умотивовано не прийнято судами до уваги, оскільки належних доказів, які б свідчали про виявлений факт правопорушення, на який посилається відповідач в акті перевірки, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

29. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарську діяльність позивача у спірному періоді, надано об`єктивний та обґрунтований аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені податковим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судами обставини щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 №0000032200 та №00000222000; від 29.01.2015 №0000062200; від 22.04.2015 №0000132200.

31. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України та Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, Верховний Суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

33. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №820/6402/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова