Рішення

від 24.06.2020 по справі 451/8/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2020 рокуСправа №451/8/20 Провадження № 2/451/478/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/8/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

08 січня 2020 року адвокат Косендюк Ярослав Анатолійович в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 11 серпня 1995року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Зокрема, мова йде про право на земельну частку у землі, яка перебуває у колективній власності с/г підприємства "Червона Калина" розміром 2,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЛВ № 0111040 від 29 серпня 1996 року. Крім того, до складу спадкового майна належить житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном був ОСОБА_5 , який доводився спадкодавцю рідним сином. Факт прийняття спадщини підтверджується відповідною довідкою Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Однак, ОСОБА_5 не встиг оформити право власності на успадковане ним майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 17.08.2006 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. За життя ОСОБА_5 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору. Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини була ОСОБА_6 , яка доводилася спадкодавцю дружиною. Факт родинних відносин підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. Факт прийняття спадщини підтверджується відповідними доказами, що додаються до позову та за необхідності можуть бути підтверджені показами свідків. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 від 06.08.2008 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Зокрема, мова йде не лише про успадковане ОСОБА_6 майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , а й належна їй квартира АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склала заповіт. Згідно заповіту ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати за законом, заповіла сину ОСОБА_7 . Зауважує, що на даний час вищевказаний заповіт недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним. ОСОБА_7 як єдиний спадкоємець за заповітом прийняв спадщину та набув право власності на успадковане ним майно. Зокрема, ОСОБА_7 за життя набув право власності на квартиру, що належала спадкодавцю та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Щодо іншого майна, що входило до складу спадщини, ОСОБА_7 не встиг оформити право власності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 від 03.03.2009 року. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину стали син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_8 . Ця обставина підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину та інформацією, що наявна в спадковому реєстрі. Однак, позивачі змогли успадкувати лише квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Щодо решти спадкового майна, нотаріус відмовляє позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині відсутності у позивачів відповідних оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно. За таких обставин у них не залишається іншого дієвого виходу з ситуації, що наразі склалася, інакше як звернутися до суду з даним позовом з метою захисту свого невизнаного майнового права. Таким чином, просить визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а саме право на земельну частку (пай) розміром 2,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно сертифікату, серії ЛВ № 0111040 від 29.08.1996 року; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а саме, право на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-12).

Позивачі та їхній представник в підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав суду заяву, відповідно до вимог якої просить розгляд справи здійснити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити (а.с.81).

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився. Скерував в адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає в повному обсязі (а.с.80).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 11 серпня 1995року (а.с.17).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, зокрема, право на земельну частку у землі, яка перебуває у колективній власності с/г підприємства "Червона Калина" розміром 2,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЛВ № 0111040 від 29 серпня 1996 року (а.с.18,19).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-ІV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пункт 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачає, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 була членом КСП "Червона Калина" та була включена до списків осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, це підтверджує ту обставину, що остання набула за життя право на земельну частку (пай), що визначений сертифікатом, серії ЛВ № 0111040.

Крім того, до складу спадкового майна належить житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12, яка згідно зі ст. 417 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків і прийнята відповідно до цього Указу постанова Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.48 Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , визначали умови та правові наслідки будівництва.

Зокрема, за вказаними Указом і постановою підставою виникнення права власності на нерухоме майно був сам факт збудування такого з додержанням вимог зазначених актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-137цс13.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.4 ст.З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-ІV, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна , не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року.

У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них..., який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 13.06.2012 року №304, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року ).

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012 року, № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.

Тобто спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами збудовано до 05 серпня 1992 року на земельній ділянці, яка перебувала у законному користуванні спадкодавця, що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим 30 жовтня 2019 року КП ЛОР Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації (а.с.20-23)

Таким чином, ОСОБА_4 набула права власності на цей житловий будинок у відповідності до законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робила. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору.

Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном був ОСОБА_5 , який доводився спадкодавцю рідним сином, що підтверджується довідкою №88 виконкомом Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.25).

Однак, ОСОБА_5 не встиг оформити право власності на успадковане ним майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 17.08.2006 року (а.с.26).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. За життя ОСОБА_5 розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту не робив. Не було дане майно також і об`єктом спадкового договору.

Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини була ОСОБА_6 , яка доводилася спадкодавцю дружиною.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_5 від 4 липня 1984 року (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 від 06.08.2008 року (а.с.29).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно.

Зокрема, не лише успадковане ОСОБА_6 майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , а й належна їй квартира АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склала заповіт, згідно з яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати за законом, заповіла сину ОСОБА_7 (а.с.30).

На даний час вищевказаний заповіт недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним.

ОСОБА_7 як єдиний спадкоємець за заповітом прийняв спадщину та набув право власності на успадковане ним майно.

Зокрема, ОСОБА_7 за життя набув право власності на квартиру, що належала спадкодавцю та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Щодо іншого майна, що входило до складу спадщини, ОСОБА_7 не встиг оформити право власності, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 від 03.03.2009 року (а.с.31).

Єдиними спадкоємцями, що прийняли спадщину після його смерті є син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_8 .

Ця обставина підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №22270504 від 28.11.2009 року, №22270577 від 28.11.2009 року, №22270551 від 28.11.2009 року (а.с.33-35).

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про шлюб від 27 жовтня 2018 року, свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_6 від 05.10.2006 року, свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_7 від 05 жовтня 2006 року, свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_8 від 17 жовтня 2006 року (а.с.37-39).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,258-259,263-265,279 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а саме право на земельну частку (пай) розміром 2,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно сертифікату, серії ЛВ № 0111040 від 29.08.1996 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , а саме, право на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04370047, місцезнаходження: вул.Центральна,2, с.Куликів, Радехівський район Львівська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , проживаючих в АДРЕСА_3 , судові витрати в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 24 червня 2020 року.