Рішення

від 15.06.2020 по справі 904/4981/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020м. ДніпроСправа № 904/4981/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Полевичек Д.А.

за позовом Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "ТЕХІНВЕСТ"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати

Представники:

від позивача: Ільєнко М.Л.

від відповідача: Пересунько Б.Б.

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольською міською радою Дніропетровської області звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Техінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на загальну суму 107353,59 грн. за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 р. та судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати за землю за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 31.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.11.2019 р.

Ухвалою суду від 19.11.2019 р. розгляд судового засідання відкладено до 09.12.2019 р.

Ухвалою суду від 09.12.2019р. відкладено розгляд справи на 19.12.2019р.

24.12.2019 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що позивачем здійснено підміну поняття орендної плати та земельного податку. Так, відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності зі сплати єдиного податку та є платником 3 групи системи оподаткування, а тому не повинен сплачувати земельний податок, оскільки ця сума є включеною до суми єдиного податку, що сплачує підприємство. Щодо договору оренди, то такий договір не укладено та відповідно не зареєстровано. У зв`язку із вищезазначеним просить суд у позові відмовити.

Ухвалою суду від 24.12.2019 р. суд вирішив розглядати справу №904/4981/19 в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28.01.20 р.

15.01.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив в якому позивач зазначає, що відповідачем належним чином не оформлено правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою. Позивач зазначає, що ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Так як Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата. При цьому позивач зазначає, що посилання Відповідача на обов`язок плати за землю виключно на після оформлення договірних відносин - є помилковим. За даних обставин мають місце переддоговірні відносини (спір): - ДП з ІІ Техінвест з 25.11.2014 є власником нерухомості на спірній земельній ділянці і така ділянка фактично переходить у його користування (ст. 120 ЗК України, с ЦК України); - у Відповідача з 25.11.2014 виник прямий обов`язок негайно оформити належним чином правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку (ст. 125 ЗК України);- у Відповідача з 25.11.2014 фактично виник обов`язок сплачувати за земельну ділянку (ст. 206 ЗК України);- у зв`язку з невиконанням Відповідачем вищевказаних обов`язків Позивач поніс та несе збитки у вигляді недоотриманого доходу (безпідставно збережені кошти). Тобто, позиція ДП з II Техінвест про наявність підстав сплачувати плату за землю тільки після укладення договору оренди землі взагалі нівелює імперативні приписи статті 206 ЗК України - використання землі в Україні є платним . У зв`язку із чим позивач просить позов задовольнити.

07.02.20 відповідачем подано до суду заперечення в яких відповідач зазначає, що орендна плата за земельну ділянку виникає після набуття законної сили договору Оренди на земельну ділянку, а саме відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України з моменту його державної реєстрації. Договір оренди з питання, щодо якого звертається Позивач не укладено про що він сам й зазначає та відповідно не зареєстровано як того вимагає діюче законодавство. Платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об`єктами, не повинен сплачувати земельний податок. Відповідно до діючого законодавства, відповідач, зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності зі сплати єдиного податку та є платником 3 групи системи оподаткування, що відображається також в листі податкової. Окрім того, не зрозумілим є факт посилання на лист Мінфіну (№1123-08-21/33793 ві д05.12.2017) як нормативно-правовий акт. Лист не є нормативно правовим документом, а тому розрахунок не містить під собою нормативного обґрунтування. Відповідач просить суд у позові відмовити.

Ухвалою суду від 13.02.20 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 904/4981/19 на 30 днів.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. закрите підготовче проавдження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10.03.2020.

18.03.2020р. відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 07.05.2020.

27.04.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

06.05.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.05.2020 відкладено засідання на 11.06.20р. о 15:00год.

У призначене судове засідання на 11.06.20 з`явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2020р. о 12:30 год.

15.06.20 в судовому засіданні, за участю представників позивача та відповідача проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З метою здійснення контролю за додержанням земельного законодавства при використанні земельних ділянок, відповідно до ст. 189 ЗК України, керуючись ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та постановою КМУ від 19.04.1993 № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 26.06.2019 № 503 затверджено склад комісії з визначення та відшкодування збитків у вигляді недоодержаних доходів, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі ДПІІ ТЕХІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 31271066) на вул. Патріотів України, 169 у м. Нікополі.(а.с.29)

Листом від 11.07.2019 № 3424/19 ДП ІІ ТЕХІНВЕСТ запрошувалось на засідання комісій, але представник підприємства не з`явився.(а.с.30-31)

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 07.08.2019 № 648 Про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків у вигляді недоодержаних доходів, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, ДП ІІ ТЕХІНВЕСТ на вул. Патріотів України, 169 у м. Нікополі було затверджено акт комісії від 07.08.2019 та визначену суму в розмірі 101 360,37 грн., яку необхідно сплатити користувачем земельної ділянки.(а.с.34-35)

Листом від 13.08.2018 № 3907/19 було повідомлено про суму збитків у вигляді недоодержаного доходу в розмірі 101 360,37 грн., які нараховані за період з 01.10.2016 по 31.09.2019 у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів(а.с.36-37)

Приписами статті 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14.1.73. Податкового кодексу України визначено землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України орендна плата виникає після набуття законної сили договору Оренди на земельну ділянку, а саме з моменту його державної реєстрації.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Статтею 14.1.147. Податкового кодексу зазначено плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 27 січня 2020 року у справі 924/653/18, прийшов до висновку, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як встановлено матеріалами справи, згідно з Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ДП №005666 від 1996 року постійним користувачем земельної ділянки було Відкрите акціонерне товариство Нікра Нікопольського кранобудівного заводу, якому надано в постійне користування 43,42 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування згідно рішення Нікопольської міської ради народних депутатів №491 від 11.09.1992 р..

У подальшому, між ВАТ Нікра та ДП ІІ ТЕХІНВЕСТ було укладено договір купівлі-продажу майна №101 від 07.06.2001 року згідно з п.2.4 якого відповідач придбав будівлю заводоуправління, яка складає 24/664 частин від всього нерухомого майна по вул. К.Лібкнехта, 169 (літера Ц , додаток 1 ).

З додатку до акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 27.07.2001 р. вбачається, що земельна ділянка, яка надається у користування ДП ІІ ТЕХІНВЕСТ складає 0,1697 га.

Позивач, звертаючись з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі 107353,59 грн. за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 р., але як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманої на запит суду за інформаційною довідкою 212204115 від 11.06.2020, власником 24/665 частин комплексу заводоуправління, літ.Ц , з 25.11.2014 року є Приватне підприємство ІР-Інвест- Групп , код ЄДРПОУ 36095715. країна реєстрації: Україна. Підставою для державної реєстрації був договір купівлі - продажу, серія та номер 4586, виданий 17.08.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.. Підставою для внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17460284 від 25.11.2014 12:18:17, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М..

Таким чином, суд вважає що заявлені вимоги до відповідача є необґрунтованими, з огляду на те, що матеріалами справи не доведено той факт, що відповідачем безпідставно збережено кошти в розмірі орендної плати за землю у період з 01.10.2016 по 30.09.2019, оскільки з 25.11.2014 власником спірної земельної ділянки є Приватне підприємство ІР-Інвест- Групп .

Водночас, відповідно до ч.1, 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд зазначає, що оскільки позивачем впродовж підготовчого провадження відповідного клопотання про заміну неналежного відповідача на належного не було заявлено, то суд доходить висновку про відмову в позові до неналежного відповідача

Аналогічну правову позицію викладено у п.40-41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року прийнятої під час розгляду справи № 523/9076/16-ц.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясовує чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74 , 76 , 77 , 129 , 233 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцятиденного строку з дня складання повного тексту рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.06.2020

Суддя С.П. Панна