Рішення

від 18.06.2020 по справі 910/18950/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/18950/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенергомаш (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А; ідентифікаційний код: 36562474)

до Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії Центр забезпечення виробництва

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Пегза К.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенергомаш з вимогами до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва про зобов`язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між сторонами було укладено Договір поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019. Як вбачається з умов Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, позивач (постачальник) має право поставити товар виключно після надання відповідачем (замовником) рознарядки, яка є дозволом на поставку товару.

Однак, оскільки відповідач тривалий час не подавав позивачу рознарядку на поставку товару, позивач направив відповідачу вимогу (в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України), в якій вимагав відповідача протягом 7-ми днів з дня отримання вимоги надати позивачу рознарядку на поставку товару.

З огляду на те, що відповідачем після отримання вказаної вимоги не було надано позивачу рознарядки на поставку товару, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії з надання позивачу письмової рознарядки на поставку продукції, зазначеної у Специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18950/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

17.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Договір поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 було укладено за результатами проведеної закупівлі UA-2019-04-16-000362-b. У Додатку №1 до Тендерної документації було вказано, що для продукції, що підлягає інспекторському контролю, визначеної відповідно до наказу АТ Укрзалізниця від 01.02.2016 №044, учасник повинен надати документи чи їх копії, завірені виробником або учасником, зокрема, копію гарантійного листа учасника щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатись за договором.

Позивачем було надано гарантійний лист щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатись по договору .

З огляду на те, що позивачем не було надано для проведення інспекторського контролю продукцію, яка повинна була постачатись за Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, відсутні були підстави для надання позивачу рознарядки на поставку товару.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 03.03.2020.

13.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що він звертався до відповідача з листом про укладення договору на проведення інспекційного контролю продукції та йому було повідомлено, що причетними департаментами АТ Укрзалізниця проводиться розгляд ТУ 318383-004-60959861-2015 Гидравлические гасители колебаний типа УГ щодо можливості застосування гасників коливань на локомотивах; на підставі прийнятого рішення позивача буде повідомлено про можливість інспекторського контролю гасників коливань.

03.03.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 із змінами, внесеними згідно Постанов КМ, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020р. 9/рс-186/20, у судовому засіданні, призначеному на 08.04.2020, було оголошено перерву без визначення дати та часу наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судове засідання у справі №910/18950/19 призначено на 27.05.2020.

У судовому засіданні 27.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.06.2020.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 03.06.2020.

При цьому, 17.06.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, з якого вбачається, що позивач повідомлений про призначення судом судового засідання на 18.06.2020 та просить суд розглядати справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2020 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 18.06.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 між Акціонерним товариством Українська залізниця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансенергомаш (постачальник) укладено Договір поставки №ЦЗВ-01-05319-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка та кількість якої вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі (а.с. 5-13).

Найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до електровозів серії ЧС) (п. 1.2 Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019).

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 сума договору на момент його підписання складає 1681670,00 грн.

У п. 5.2 Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 зазначено, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник… Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці…Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядки (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Згідно з п. 13.7 Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019, а в частині оплати та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено рознарядкою, і у разі необхідності, відповідним повідомленням, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Специфікаціє №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 сторони погодили найменування продукції, її характеристики, кількість та вартість (а.с. 14-15).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що як вбачається з умов Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, позивач (постачальник) має право поставити товар виключно після надання відповідачем (замовником) рознарядки, яка є дозволом на поставку товару та свідчить про готовність замовника прийняти товар.

Однак, оскільки відповідач тривалий час не подавав позивачу рознарядку на поставку товару, позивач направив відповідачу вимогу (в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України), в якій вимагав відповідача протягом 7-ми днів з дня отримання вимоги надати позивачу рознарядку на поставку товару.

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №352 від 05.12.2019 Вимога стосовно виконання зобов`язання з надання рознарядки за Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 (лист адресований відповідачу), в якому позивач вимагав відповідача протягом 7-ми днів з моменту отримання даної вимоги надати письмову рознарядку на поставку продукції (а.с. 16).

Як вбачається з опису документів, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, фіскальних чеків та інформації щодо відстеження пересилання поштового відправлення (копії долучено позивачем до позовної заяви), вказана вимога про надання письмової рознарядки було отримано відповідачем 09.12.2019 (а.с. 17-20).

З огляду на те, що відповідачем після отримання вказаної вимоги не було надано позивачу рознарядки на поставку товару, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії з надання позивачу письмової рознарядки на поставку продукції, зазначеної у Специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що Договір поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 було укладено за результатами проведеної закупівлі UA-2019-04-16-000362-b. У Додатку №1 до Тендерної документації було вказано, що для продукції, що підлягає інспекторському контролю, визначеної відповідно до наказу АТ Укрзалізниця від 01.02.2016 №044, учасник повинен надати документи чиїх копії, завірені виробником або учасником, зокрема, копію гарантійного листа учасника щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатись за договором.

Позивачем було надано гарантійний лист щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатись по договору .

З огляду на те, що позивачем не було надано для проведення інспекторського контролю продукцію, яка повинна була постачатись за Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, відсутні були підстави для надання позивачу рознарядки на поставку товару.

Оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з умов Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність продукцію на умовах, які викладені у договорі; поставка продукції здійснюється тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції; строк поставки - протягом 30-ти календарних днів з дати письмової рознарядки на поставку.

Таким чином, обов`язок з поставки товару виникає у позивача лише після надання відповідачем письмової рознарядки на поставку продукції, що є дозволом на поставку та свідчить про готовність відповідача прийняти товар.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі ; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок.

Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Так, він може мати місце при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги.

Обов`язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, у ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України вказано, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд звертає увагу позивача на те, що Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 не встановлено обов`язку відповідача подати позивачу письмову рознарядку на поставку товару.

Такого обов`язку також не визначено актами цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України зазначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Таким чином, оскільки ані умовами Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, ані актом цивільного законодавства не встановлено обов`язку відповідача надати позивачу письмову рознарядку, яка є дозволом на поставку товару, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав примушувати відповідача до вчинення вказаних дій (оскільки подання письмової рознарядки за Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 не є обов`язковим для відповідача - ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України).

При цьому, позивач помилково посилається на норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки надіслана претензія встановлює обчислення строку виконання зобов`язання, однак не зумовлює виникнення самого зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що Договір поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 було укладено за результатами проведеної закупівлі UA-2019-04-16-000362-b. У Додатку №1 до Тендерної документації було вказано, що для продукції, що підлягає інспекторському контролю, визначеної відповідно до наказу АТ Укрзалізниця від 01.02.2016 №044, учасник повинен надати документи чи їх копії, завірені виробником або учасником, зокрема, копію гарантійного листа учасника щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатись за договором.

Гарантійним листом вих. №170519/10 від 17.05.2019 ТОВ Трансенергомаш надало гарантію щодо обов`язкового укладення договору з уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка буде постачатися по договору (а.с. 55), що відповідає умовам Тендерної документації предмета закупівлі UA-2019-04-16-000362-b, зокрема п. 2.1 Додатку №1 (а.с. 56-58).

Як вбачається з Протоколу №Ц-з/6619 від 07.08.2019 наради при членах правління АТ Укрзалізниця , з метою забезпечення своєчасності виконання поставлених завдань щодо закупівлі МТР в рамках доведених лімітів фінансових зобов`язань та недопущення поставок МТР з перевищенням встановлених, ЦЗВ та НХ мають на щомісячній основі, до погодження заявки на видачу рознарядки з ЦХ, погоджувати графіки та черговість поставок МТР в рамках лімітів в наступному порядку: - ЦЗВ - з профільними департаментами (завданням яких передбачена закупівля МТР) (а.с. 40-51).

Судом встановлено, що листом вих. 1557 від 05.11.2019 позивач звернувся до відповідача та просив розглянути можливість укладення договору на проведення інспекційного контролю гасників коливань (а.с. 100).

Листом вих. №15/857 від 18.11.2019 позивача було повідомлено, що причетними департаментами АТ Укрзалізниця проводиться розгляд ТУ 318383-004-60959861-2015 Гидравлические гасители колебаний типа УГ щодо можливості застосування гасників коливань на локомотивах; на підставі прийнятого рішення позивача буде повідомлено про можливість інспекторського контролю гасників коливань (а.с. 101).

Листом вих. №ЦЗВ-18/6334 від 20.11.2019 відповідач звернувся до профільного департаменту - Департаменту локомотивного господарства АТ Укрзалізниця та просив розглянути і письмово погодити перелік запасних частин до електровозів серії ЧС, які плануються до відвантаження у грудні 2019 року за Договором поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019 з ТОВ Трансенергомаш (а.с. 52).

Листом вих №ЦТ-09/2961 від 26.11.2019 Департамент локомотивного господарства повідомив відповідача про те, що ТОВ Трансенергомаш станом на 26.11.2019 не виконано надані у тендерній пропозиції зобов`язання щодо проведення інспекційного контролю продукції, у зв`язку з чим не погоджується відвантаження продукції (а.с. 54).

За наведених обставин, беручи до уваги відсутність встановленого у договорі поставки та/або в акті цивільного законодавства обов`язку відповідача надати позивачу письмову рознарядку на поставку продукції, та зважаючи на відсутність укладеного між позивачем та уповноваженою організацією АТ Укрзалізниця договору на предмет проведення інспекторського контролю продукції, яка повинна була постачатися на умовах Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенергомаш до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва про зобов`язання вчинити дії з надання позивачу письмової рознарядки на поставку продукції, зазначеної у Специфікації №1 до Договору поставки №ЦЗВ-01-05319-01 від 12.09.2019.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Трансенергомаш до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 червня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин