Ухвала

від 10.02.2020 по справі 910/12727/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/12727/16

За заявою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкар поін плюс" (02225, м. Київ, вул. Братиславська,52, оф.401)

треті особи: Державне підприємство "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1-Б);

Товарна біржа "Міжрегіональна Українська Біржа" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1-Б)

про визнання протоколу недійсним та витребування майна із незаконного володіння

в межах справи №910/12727/16

За заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"

до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (ідентифікаційний код 1369700)

про банкрутство

суддя Яковенко А.В.

секретар судового засідання Саницька Б.В.

Представники сторін:

Від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: Коваленко О. М.,

Арбітражний керуючий: Кандаурова А. П.,

Від ДП "УкрНТІ "Промтехнологія": Насурлаєва К.Е., Марущак Т. О.,

Від ВАТ Лізингова компанія Украгромашінвест : Узун М. К. ,

Вільний слухач: Пухкан.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/12727/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (ідентифікаційний код 1369700) про банкрутство.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у справі №910/12727/16 про визнання недійсним протоколу №2 про проведення аукціону з виявлення найвищої ціни банкрута Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" від 31.08.2018 року; витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкар поін плюс" та повернення Державі права вимоги боргу, дебіторської заборгованості, товарних запасів та рухомих речей.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2019 призначено підготовче засідання з розгляду заяви на 11.11.2019, та встановлено строки сторонам для подачі відповідних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

24.10.2019 до суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки та сільського господарства України про заміну учасника провадження у справі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про заміну учасника провадження у справі, замінено сторону по справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та відкладено підготовче засідання у справі на 09.12.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2019 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.01.2020.

20.01.2020 до суду надійшло клопотання ДП УкрНТІ Промтехнологія про відкладення розгляду справи у зв`язку із розглядом Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Мінекономіки щодо призначення арбітражного керуючого Кандаурової А.П. ліквідатором Державного підприємства Український державний науково-технічний інститут промислових технологій .

У судове засідання, призначене на 20.01.2020, з`явилися представник позивача та арбітражний керуючий Кандаурова А.П.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 20.01.2020 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 20.01.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження з розгляду заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у справі №910/12727/16 про визнання протоколу недійсним та витребування майна із незаконного володіння. Також вказаною ухвалою було призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 10.02.2020.

У призначеному судовому засіданні 10.02.2020 представник Міністерства просив суд задовольнити подану заяву, посилаючись на обставини та факти, викладені у заяві та запереченнях на відзив.

Представник Боржника під час судового засідання 10.02.2020 залишив вирішення вказаної заяви на розсуд суду.

У судовому засіданні 10.02.2020 відповідно до приписів ст. 233 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/12727/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" до Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" (ідентифікаційний код 1369700) про банкрутство.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі № 910/12727/16 було припинено процедуру санації - Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", припинено повноваження виконуючого обов`язки керуючого санацією арбітражного керуючого Шкоди Андрія Сергійовича, Державне підприємство "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" було визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шкоду Андрія Сергійовича. Вказана постанова була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 року та постанова Верховного Суду від 24.07.2018.

03.09.2018 було оприлюднено інформаційне повідомлення про визначення аукціону з визначення найвищої ціни майна боржника - ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій " (02094, Україна, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Б, п/рахунок № НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 13697008, МФО 321842, КГРУ ПАО КБ "Приватбанк") таким, що відбувся (http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=53889&v=ad0a8342a2&t=8).

Згідно опублікованої інформації організатором аукціону є Товарна біржа "Межрегіональна Українська Біржа" (код ЄДРПОУ 31402754). Об`єктом аукціону (лот 1) є : Права вимоги боргу, дебіторської заборгованості, в тому числі на гараж, літера Б - сарай, літера В - підпірну стіну (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: м.Київ, вул. Олександра Пироговського, 19, корпус 7/14. Товарні запаси та рухомі речи.. Переможцем за результатами вказаного аукціону визнано - ТОВ "ЛАСКАР ПОІНТ ПЛЮС" (Ідентифікаційний код юридичної особи 41918529 місцезнаходження 02225, м.Київ, ВУЛИЦЯ БРАТИСЛАВСЬКА, будинок 52, офіс 401, тел.+38095 184 17 58 email: laskarplus@bigmir.net). який запропоновав ціну за лот № 1 - 237 831 грн 00 коп. Вказана інформація відображена за посиланням http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=53889&v=ad0a8342a2&t=8.

За приписами частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Як вказано судом вище, Міністерство не погоджуючись із процедурою та результатами проведеного аукціону, звернувся із заявою до суду, в межах якої просить суд:

- визнати недійсним протокол № 2 про проведення аукціону з виявлення найвищої ціни банкрута Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" від 31.08.2018;

- витребувати із незаконного володіння ТОВ ЛАСКАР ПОІНТ ПЛЮС та повернути Державі - права вимоги боргу, дебіторської заборгованості, товарні запаси та рухомі речі.

Матеріально-правовим обґрунтуванням поданої заяви Міністерство зазначає, що ліквідатором порушено вимоги частини 18 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та частини 2 статті 41, частини 1 статті 42, частини 12 статті 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), яке полягає в тому, що Заявник не погоджував перелік ліквідаційної маси майна банкрута ліквідатору Шкоді А. С., а тому реалізація належного державі майна на аукціоні не можлива.

Також Міністерство зазначає, що ліквідатором порушено вимоги пунктів 4-6 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.12.2013 № 1483, статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яке полягає в тому, що Заявник не погоджував арбітражному керуючому організатора аукціону.

Крім того, Міністерство, як на підставу визнання недійсним протоколу № 2 посилається на те, що ліквідатором та Біржею порушено правила щодо підготовки торгів (аукціону).

Разом з тим Міністерство, посилаючись на те, що майно Банкрута спочатку реалізовується у вигляді цілісного майнового комплексу за сумою оцінки і потім за сумою всіх вимог кредиторів, чого здійснено не було, зазначає, що Біржею було порушено правила проведення прилюдних торгів (аукціону).

Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви кредиторів, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд дійшов висновків про наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку , встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону , за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам (ч. 2 ст. 49 Закону).

Частиною 5 ст. 51 Закону передбачено, що організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Поряд з зазначеним, враховуючи, що відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд зазначає таке:

Позивач просить суд визнати недійсними протокол № 2 про проведення аукціону з виявлення найвищої ціни банкрута Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" від 31.08.2018.

Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" результати аукціону , проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними . Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Таким чином, вимогами Закону , якими врегульовано порядок, зокрема оскарження результатів проведеного в межах провадження у справі про банкрутство аукціону з продажу майна банкрута не передбачено визнання недійсним протоколу , яким зафіксовано процес проведення відповідних торгів.

Протокол торгів (аукціону) від 31.08.2018 , який просить визнати недійсним Міністерство, згідно аналізу приписів статті 69 Закону, фіксує лише процес проведення аукціону з продажу майна Державного підприємства "Український державний науково технічний і проектний інститут промислових технологій" та визначення переможця аукціону, отже не є актом, який може бути оскаржений в судовому порядку .

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обраний Міністерством спосіб захисту шляхом визнання недійсним протоколу аукціону № 2 від 31.08.2018 не є ефективним способом захисту та не є таким, що узгоджується із приписами Закону, зокрема статті 55.

Щодо вимоги про витребування із незаконного володіння ТОВ ЛАСКАР ПОІНТ ПЛЮС та повернення Державі - права вимоги боргу, дебіторської заборгованості, товарні запаси та рухомі речі суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини 1 статті 388). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 920/1000/16 від 17.05.2018.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про недоведеність матеріально правового обґрунтування вимоги Міністерства та недоведеність належними та допустимим доказами наявності тих обставин, з якими законодавець передбачає застосування приписів статті 387-388 ЦК України, зокрема щодо безпідставного та незаконного вибуття майна (права вимоги боргу, дебіторської заборгованості, товарні запаси та рухомі речі) з власності саме Міністерства.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, відмову в задоволенні поданої заяви.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. ст. 20, 42, 44, 49, 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2,73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 234, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у задоволенні заяви про визнання результатів аукціонів недійсними у справі №910/12727/16.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 18.06.2020 р.

Суддя А.В. Яковенко