Рішення

від 17.06.2020 по справі 910/3066/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2020Справа № 910/3066/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 910/3066/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія"

(03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-А; ідентифікаційний код: 41653568)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Інвест Україна"

(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-В, оф. 4; ідентифікаційний код: 42299386)

про стягнення 350 577,94 грн

Представники сторін :

від позивача: Юхименко С.В., довіреність № 4 від 30.03.2020;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Інвест Україна" (далі - відповідач) про стягнення 350 577,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 26072019 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.07.2019, з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 10.10.2019, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 350 577,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, з огляду на заявлене позивачем клопотання, справу визнано судом малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк - протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.04.2020, а також встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 42299386) є: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-В, оф. 4.

На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.03.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та про його право подати, зокрема, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву.

12.03.2020 до Господарського суду міста Києва повернулось поштове відправлення №0103051497760, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпеля за 10.03.2020 не вручене під час доставки відповідачу, у зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Судове засідання 01.04.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

15.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/3066/20 призначено на 17.06.2020.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та у встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судове засідання 17.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться у матеріалах справи, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.06.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апекс Інвест Україна" (далі - відповідач, клієнт) було укладено Договір № 26072019 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів (далі - вантаж), зазначених клієнтом, залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за цим Договором і погоджених з клієнтом.

Згідно з п. 2.3 Договору експедитор зобов`язаний виконувати роботу відповідно до вказівок клієнта, які повинні бути правомірними, здійсненними й конкретними.

За умовами п. 2.4 Договору клієнт зобов`язаний здійснити експедитору оплату вартості експедирування за Договором.

Відповідно до п. 2.5 Договору факт надання послуг експедитором і виконання своїх зобов`язань за Договором підтверджується залізничною накладною та Актом виконаних робіт/наданих послуг.

У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що вартість (ціна) послуг за кожною заявкою клієнта визначається і фіксується сторонами в окремій додатковій угоді до Договору, згідно з попередньо погоджених договірних тарифів, і вказується в рахунку.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата вартості послуг з експедирування за Договором здійснюється на розрахунковий рахунок експедитора в наступній пропорції: 70 % в якості передоплати згідно з виставленим рахунком; 30 % вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг за кількість фактично відправленого вантажу в пункт призначення.

За змістом пункту 4.1 Договору оплата послуг / робіт / витрат за Договором здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 3.2 Договору. Допускається оплата по сканкопіях документів, переданих за допомогою засобів електронної пошти.

Експедитор надає для підписання Акт виконаних робіт/наданих послуг за результатами кожного перевезення (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору за результатами кожного перевезення сторони погоджують і підписують Акт виконаних робіт/наданих послуг.

Цей Договір та інші документи, що стосуються Договору, можуть бути зроблені і передані за допомогою засобів електронної пошти на адреси, зазначені в розділі 10 Договору (пункт 8.1 Договору).

У пункті 8.3 Договору сторони домовились, що заявки та інші документи, завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід`ємною частиною цього Договору. Факсимільні та електронні (у тому числі сканкопії) передані за допомогою електронної пошти копії Договору та додатків до Договору (в тому числі заявки) мають юридичну силу оригіналу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного їх завершення та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 Договору).

10.10.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої клієнт доручає, а експедитор зобов`язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом вантажу, згідно із заявкою клієнта. Загальна сума наданих послуг попередньо становить 350 660,00 грн, у тому числі ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1023 від 31.10.2019 на суму 350 660,00 грн.

На виконання умов Договору, між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт виконаних робіт № 1114 від 31.10.2019 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №26072019 від 26.07.2019 на суму 350 660,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 1/16-01 від 16.01.2020 про сплату заборгованості за Договором в розмірі 350 577,94 грн, з урахуванням наявної у відповідача передоплати за Договором в сумі 73,29 грн (докази направлення претензії відповідачу містяться в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за послуги з експедирування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 350 577,94 грн заборгованості за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

При цьому, з урахуванням вищевказаних положень Цивільного кодексу України, а також пунктів 8.1, 8.3 Договору, суд приймає надані позивачем сканкопії Договору та Додаткової угоди до нього, як такі, що мають юридичну силу оригіналів вказаних правочинів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться в статті 316 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу послуги з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування на суму 350 651,23 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками Акту виконаних робіт № 1114 від 31.10.2019 до Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №26072019 від 26.07.2019.

Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.2 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості послуг з експедирування за Договором мав бути виконаний в наступному порядку, а саме: 70 % в якості передоплати згідно з виставленим рахунком; 30 % вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача передоплати за Договором в сумі 73,29 грн. Доказів повної оплати вартості наданих позивачем послуг з експедирування матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 350 577,94 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 258,67 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Інвест Україна" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-В, оф. 4; ідентифікаційний код: 42299386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова транспортна компанія" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 10-А; ідентифікаційний код: 41653568) заборгованість в розмірі 350 577 (триста п`ятдесят тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 258 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 67 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.06.2020

Суддя О.В. Нечай