ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24.06.2020Справа № 910/5043/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО"
про стягнення 46373,62 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" про стягнення 46373,62 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №С-1959/11 від 19.11.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5043/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд продовжити строки на подання відзиву на позов на строк дії карантину та продовжити строки встановлені ч.2 ст.252 ГПК України.
25.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд продовжити строки подання відзиву на строк дії карантину.
Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239) та п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, наведене у відзиві на позов про продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подачі відзиву на позовну заяву та долучення до матеріалів справи поданого відповідачем відзиву.
У поданому відзиві на позов відповідач заперечив отримання товару за видатковими накладними, посилаючись на те, що у долученій до матеріалів справи видатковій накладній №0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн відсутній підпис отримувача товару - уповноваженої особи від Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" на отримання товару, а відбиток печатки не відповідає відбитку оригінальної печатки Товариства. Відповідач зазначає, що видаткові накладні, що долучені позивачем до матеріалів справи не відповідають вимогам щодо оформлення вказаних документів та не дають можливості ідентифікувати особу, що отримала товар. Відповідач стверджує, що будь-яких інших доказів на підтвердження поставки/передачі товару за відповідними видатковими накладними (наприклад, товарно-транспортних накладних) позивачем не надано. У зв`язку із наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" у частині заборгованості за видатковою накладною№042081 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн.
15.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності на видаткових накладних підписів уповноваженої відповідачем особи. Позивачем долучено до відзиву оригінали для огляду судом видаткових накладних № 0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн, № 0430596 від 12.02.2020 на суму15753,11 грн та № 0500913 від 19.02.2020 на суму 14513,53 грн; копії податкових накладних №420281 від 11.02.2020, №430596 від 12.02.2020, №500913 від 19.02.2020 та копії квитанцій про реєстрацію вказаних податкових накладних ЄРПН; копію акту звіряння розрахунків станом на 29.02.2020. Також у відповіді на відзив позивач просить суд продовжити подання відповіді на відзив на строк дії карантину.
Розглянувши клопотання позивача про продовження строку для подачі відповіді на відзив, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 та п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, суд дійшов висновку про його задоволення та продовження позивачу процесуального строку встановленого судом для подачі відповіді на відзив на позовну заяву та долучив до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
19.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №С-1959/11 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець на протязі дії чинного договору зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору, найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною договору.
Згідно із п.3.1. договору, прийом та передача товару від відносно його кількості здійснюється на підставі врахованої кількості місць і згідно з їх ваговим маркуванням ваги-нетто по трафарету. У випадку виявлення відмінностей ваги-нетто від трафаретної покупець зобов`язаний на місці, в процесі прийому товару узгодити вагу-нетто з продавцем.
Момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п.3.2. договору).
Згідно з п.4.3. договору оплата за отриманий товар здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн, № 0430596 від 12.02.2020 на суму15753,11 грн та № 0500913 від 19.02.2020 на суму 14513,53 грн поставив відповідачу товар на суму 46373,62 грн.
Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 46373,62 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №С-1959/11 від 19.11.2019 щодо поставки відповідачу товару на суму 46373,62 грн позивачем надано у матеріали справи видаткові накладні № 0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн, №0430596 від 12.02.2020 на суму15753,11 грн та № 0500913 від 19.02.2020 на суму 14513,53 грн.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у долученій до матеріалів справи видатковій накладній №0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн відсутній підпис уповноваженої особи від Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" на отримання товару, а відбиток печатки не відповідає відбитку оригінальної печатки Товариства. Відповідач стверджує, що видаткові накладні, що долучені позивачем до матеріалів справи не відповідають вимогам щодо оформлення вказаних документів та не дають можливості ідентифікувати особу, що отримала товар; будь-яких інших доказів на підтвердження поставки/передачі товару за відповідними видатковими накладними (наприклад, товарно-транспортних накладних) позивачем не надано.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У пункті 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; . Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно із п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п. 2.5. Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
За змістом пункту 2.2. договору, найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною договору.
З урахуванням наведеного та у відповідності до погоджених сторонами умов договору, первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції є накладна, в якій зазначається найменування товару, його кількість, асортимент та вартість.
Умовами договору не визначено обов`язку сторін складати будь-які інші, окрім видаткової накладної, первинні документи на підтвердження здійснення поставки товару, у зв`язку зі чим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність надання позивачем інших доказів, товарно-транспортних накладних, на підтвердження факту поставки відповідачу товару.
Дослідивши надані позивачем у матеріали справи видаткові накладні № 0420281 від 11.02.2020, №0430596 від 12.02.2020, № 0500913 від 19.02.2020, судом встановлено, що вказані видаткові накладні містять відомості про найменування, кількість і вартість товару, містять підписи представників сторін.
Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Отже, довіреність є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей, а не первинними документом, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару.
З огляду на наведене, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, у зв`язку із чим заперечення відповідача суд відхиляє.
При цьому, наведені вище норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не встановлюють обов`язку скріплювати підпис на первинному документі печаткою.
Окрім того, у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
Позивачем також надано у матеріали справи акт звіряння розрахунків складений станом на 29.02.2020, що був підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" бухгалтером підприємства Мурашко М.А.
Акт звірки містить відомості щодо найменування операції, номер первинного документа, зокрема в акті відображено поставку за видатковими накладними № 0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн, №0430596 від 12.02.2020 на суму15753,11 грн та № 0500913 від 19.02.2020 на суму 14513,53 грн.
Суд зазначає, що у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки не є первинним документом.
Однак, відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.
Оскільки, у акті звірки станом на 29.02.2020 знайшли відображення поставки позивачем відповідачеві товару за видатковими накладними на загальну суму 46373,62 грн, у тому числі за видатковою накладною № 0420281 від 11.02.2020, вказаний акт також підтверджує здійснення поставки товару за такою видатковою накладною.
Щодо наданих позивачем у матеріали справи податкових накладних №420281 від 11.02.2020, №430596 від 12.02.2020, №500913 від 19.02.2020 та квитанцій про реєстрацію вказаних податкових накладних ЄРПН, то суд зазначає наступне.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі суд має враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Наразі у матеріалах справи наявні докази відображення господарських операції зі спірних поставок товару на підставі видаткових накладних № 0420281 від 11.02.2020, №0430596 від 12.02.2020 та № 0500913 від 19.02.2020 в податковому обліку продавця - позивача.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та факт поставки товару, у тому числі за видатковою накладною № 0420281 від 11.02.2020, повинен довести зазначені обставини.
Проте відповідач всупереч наведеним приписам процесуального закону не надав жодних доказів у підтвердження своїх заперечень.
Враховуючи вище наведене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача викладені у відзиві.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надавши оцінку поданим позивачем доказам, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт поставки товару на суму 46373,62 грн за видатковими накладними № 0420281 від 11.02.2020 на суму 16106,98 грн, №0430596 від 12.02.2020 на суму15753,11 грн та № 0500913 від 19.02.2020 на суму 14513,53 грн.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 4.3. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату за отриманий товар здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу №С-1959/11 від 19.11.2019 у сумі 46373,62 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 46373,62 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" про стягнення 46373,62 грн заборгованості.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САН БЕРНАРДІНО" (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 72; ідентифікаційний код 42767311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН СІФУД" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОФЕСОРА ПІДВИСОЦЬКОГО, будинок 6-В; ідентифікаційний код 39369112) заборгованість у сумі 46373,62 грн та судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2020.
Суддя С.О. Турчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2020 |
Оприлюднено | 26.06.2020 |
Номер документу | 90023753 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Турчин С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні