Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/16591/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/16591/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 35007886)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златовлад" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код ЄДРПОУ 31511949)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Філія міста Києва та Київської області державного підприємства Національні інформаційні системи (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4)

про зняття приватного обтяження,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Златовлад" про зняття приватного обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.11.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

09.12.2019 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020.

13.01.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відкладено розгляд справи на 29.01.2020.

Сторони участь своїх представників у засідання суду 29.01.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2020 залучено до участі у справі Філію міста Києва та Київської області державного підприємства Національні інформаційні системи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.02.2020.

У судовому засіданні 19.02.2020 представник позивача повідомив, що доказів направлення копії позовної заяви з додатками наразі, суду представити не може.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 19.02.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 відкладено підготовче засідання на 26.02.2020.

У судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача надав суду клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи, а також клопотав про відкладення підготовчого засідання, для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 26.02.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 відкладено підготовче засідання на 11.03.2020.

Через відділ діловодства суду 11.03.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 11.03.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

За результатами дослідження письмових пояснень третьої особи, суд на місці ухвалив, не приймати дані поясненя до розгляду, оскільки останні подано з порушенням строку на подачу, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні 11.03.2020 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2020.

Листом від 17.03.2020 повідомлено сторонам, що судове засідання у справі, призначене на період дії карантину, тому запропоновано, у зв`язку з протиепідемічними заходами розгляд справи здійснювати за поданими письмовими документами без явки і участі представників (за їх відсутності) сторін в засіданнях; запропоновано сторонам у справі направити клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

27.03.2020 через відділ діловодства суду третьою особою подано клопотання про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 призначено судове засідання у даній справі на 05.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 призначено судове засідання у даній справі на 05.05.2020.

Листом від 27.04.2020 повідомлено сторонам, що судове засідання у справі, призначене на період дії карантину, тому запропоновано, у зв`язку з протиепідемічними заходами розгляд справи здійснювати за поданими письмовими документами без явки і участі представників (за їх відсутності) сторін в засіданнях; запропоновано сторонам у справі направити клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, на виконання доручення Президента України та рішення Державної комісії з питань ТЕБ і НС Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 11/0/2-20 Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19 , судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 05.05.2020, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 розгляд справи призначено на 01.06.2020.

25.05.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

Сторони та третя особа участь своїх представників у засідання суду 01.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 розгляд справи відкладено судове засідання на 24.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/16591/19.

При цьому, за змістом п. 4. Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (зміни набрали чинності 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 34, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В судове засідання 24.06.2019 представники учасників справи не з`явились, причини неявки своїх представників суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання були належним чином повідомлені.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Златовлад (надалі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер (надалі - позивач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 (надалі договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору орендодавець надає в оренду, а орендар орендує офісне приміщення за адресою: м. Київ. вул. Прорізна, 25 літ. А, загальною площею 434 кв.м., які належать Орендодавцю на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу №1-ПЗ від 27 листопада 2003 року, зареєстрованого в БТІ 27-го листопада 2003 року, реєстраційне посвідчення № 2945п, для розміщення офісу ТОВ Лаян Віннер .

Згідно з п.1.2. договору приміщення розміщене на 1-му, 2-му та 3 поверхах(сі) і складається з: офісних приміщень - 60, 7 метрів квадратних, коридору - 17, 6 метрів квадратних, сходів - 10,4 метрів квадратних та сантехнічного вузлу - 2,8 метрів квадратних - всього 101,5 метрів квадратних на першому поверсі; офісних приміщень - 104,2 метрів квадратних, коридору - 38,3 метрів квадратних, сходів - 16,9 метрів квадратних та сантехнічного вузлу - 5,9 метрів квадратних - всього 165,3 метрів квадратних на другому поверсі; та офісних приміщень 113,2 метрів квадратних, коридору - 31,1 метрів квадратних, сходів - 16,8 метрів квадратних та сантехнічного вузлу - 6,1 метрів квадратних - всього 167,2 метрів квадратних на третьому поверсі.

Приміщення, зазначене в п.1.1. цього договору, знаходиться в нежилому будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення (наказ управління охорони пам`яткою історії, культури та історичного середовища КМДА від 30.12.96 № 14). Охоронний договір № 901 від 30.03.2004, укладений між орендодавцем та Головним управлінням охорони культурної спадщини КМДА знаходиться у орендодавця (п.1.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору строк оренди приміщення обчислюється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення, не пізніше 01 травня 2015 року.

Строк оренди встановлюється з дня підписання Акту приймання-передачі і по 31 квітня 2017 року включно (п.3.2. договору).

Згідно з п.4.2. договору орендна плата становить за місяць 54 170, 00 грн, крім того ПДВ - 10 834,00 грн. Всього до сплати 65 004, 00 грн.

Відповідно до п.8.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Строк договору починає обчислюватись з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення і закінчується 31 квітня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, факт повернення майна з користування орендодавцю підтверджується актом приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 30.11.2016, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв нерухоме майно загальною площею 434, 00кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 25, літ. А.

За договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Златовлад" в сумі 119 505, 62 грн.

Проте, 11.07.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" виплачена повна сума заборгованості відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням №121 від 11.07.2017 на суму 119 505, 62 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про безпідставність внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження рухомого майна за договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 від 01.05.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/8183/17, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Златовлад" за договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 припинилося у зв`язку з його виконанням, тобто повною оплатою боргу.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо припинення зобов`язань позивача за договором), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" було виконано в повному обсязі зобов`язання по договору оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 від 01.05.2015 укладеного між сторонами.

Листами №108 від 21.09.2017, №108 від 30.10.2017, №257 від 24.11.2017, №28 від 15.01.2018, №43 від 25.09.2018, №521 від 18.11.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою звернутися до державного реєстратора із заявою про зняття обтяжень з його рухомого майна у зв`язку з припиненням зобов`язання за договором оренди індивідуально визначеного майна, однак, дані прохання не були задоволенні.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56683967 від 22.8.2018 року на позивача накладено приватне обтяження за договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 від 01.05.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Златовлад та Товариством з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер , №16331739 зареєстроване 21.06.2017о 16:10:12. Обтяжувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Златовлад на рухоме майно, а саме: р/р НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851 на загальну суму 98 171,22 грн, відомості про обмеження відчуження : заборонено відчужувати.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Доказів подання відповідачем заяви до державного реєстратора про зняття обтяжень з рухомого майна позивача суду на подано.

Договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 від 01.05.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Златовлад та Товариством з обмеженою відповідальністю Лаян Віннер не передбачено обтяження майна боржника та відсутній опис предмета обтяження.

Вищевказане майно належить позивачеві на праві власності, на підставі договору про обслуговування рахунка.

За приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього оправа чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивача за припиненим договором оренди індивідуально визначеного майна № 37/15 від 01.05.2015, обмежує право власності позивача у незаконний спосіб.

Згідно з роз`ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення", господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи, що спір стосується усунення перешкод у користуванні майном, а не оскарження дій оператора Державного реєстру під час внесення відомостей про обтяження, то права позивача підлягають захисту шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідних записів.

Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву не надав. Жодних доказів в спростування наведених позивачем обставин, відповідачем не було подано також.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Златовлад" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код ЄДРПОУ 31511949) подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо, а саме: з банківського рахунку р/р НОМЕР_1 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851 на загальну суму 98 171,22 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Златовлад" (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 23-а, код ЄДРПОУ 31511949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-а, код ЄДРПОУ 35007886) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.06.2020.

Суддя І.О. Андреїшина