Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/3052/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/3052/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5)

до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 21)

про стягнення 218 402,52 грн

за участю представників

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: Калита Л.М.

У судовому засіданні 24.06.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України про стягнення 218 402,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач всупереч умовам Угоди №Р-1532668/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.07.2018 №1532668 не виконав своїх зобов`язань щодо належної та своєчасної сплати заборгованості, крім того сплати поточних платежів за період з листопада 2019 року по грудень 2019 року, що стало наслідком виникнення у останнього боргу у розмірі 214 841,27 грн. За неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано до стягнення з відповідача пені у розмірі 3 182,04 грн та 3 % річних у розмірі 379,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2020.

31.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., призначені на 01.04.2020 не відбулись.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 суд призначив судове засідання у справі №910/3052/20 на 13.05.2020.

У судовому засіданні 13.05.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.06.2020.

У судовому засіданні 10.06.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 24.06.2020.

У судовому засіданні 24.06.2020 представник позивача подав довідку, у якій зазначає, що заборгованість відповідача за Договором №1532668 від 23.07.2018, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати у розмірі 10 500,00 грн від 09.06.2020, складає 204 341,27 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про реструктуризацію боргу строком на 1 рік, згідно наданого графіку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Щодо заявленого відповідачем клопотання зазначив на розсуд суду.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю визнав заборгованість за договором, яку просив реструктуризувати строком на 1 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 липня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач, постачальник) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (надалі- відповідач, споживач) укладено договір №1532668 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.05.2019 року.

Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія Договору поширюється на правовідносини, які фактично виникли між Сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1, п. 4.2 договору).

Листом №30/1/1/6493 від 19.11.2019 договір було продовжено до 15.05.2020.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4 договору), а саме до будинку № 12 по вул. Велика Васильківській у м. Києві для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року.

Кількість спожитої споживачем теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до п. п. 2, 8 додатку 2 до договору.

Відповідно до Акту про готовність вузла комерційного обліку до роботи та наданими споживачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії вбачається, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 12, обладнаний будинковим приладом обліку, а тому кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів.

Відповідно до п. 10 додатку 2 до договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області AT Ощадбанк (код банку 322669), щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.3.1. договору споживач зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Проте, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року включно у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01.11.2019 становила 203 347,36 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 07.11.2019 між сторонами було укладено Угоду №Р-1532668/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.07.2018 № 1532668 (далі - Угода про реструктуризацію), відповідно до якої споживач зобов`язався сплатити заборгованість у розмірі 203 347,36 грн. щомісячно до 25 числа кожного місяця протягом листопада 2019 року- квітня 2020 року.

На виконання умов Угоди про реструктуризацію споживачем на рахунок постачальника було сплачено кошти у розмірі 61 005,06 грн., тобто здійснено один платіж відповідно до графіку Угоди про реструктуризацію за листопад місяць.

Відповідно до п.8-9 Угоди про реструктуризацію, у разі порушення споживачем строків та/або розмірів погашення заборгованості угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому умови угоди реструктуризації втрачають чинність, постачальник набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу та має право нараховувати пеню, індекс інфляції та 3% річних.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок того, що відповідач належним чином не виконував умови Угоди про реструктуризацію, не оплатив залишок боргу у розмірі 142 342,30 грн, а також не сплачував поточні платежі за договором, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості в період з листопада по грудень 2019 року у розмірі 72 498,97 грн. Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем складає 214 841,27 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем було також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 182,04 грн та 3 % річних у розмірі 379,21 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором сторонами 07.11.2019 було укладено Угоду №Р-1532668/2019/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.07.2018 № 1532668, відповідно до якої відповідач зобов`язався сплатити позивачу заборгованість у розмірі 203 347,36 грн. щомісячно до 25 числа кожного місяця в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року.

Отже, зі змісту вказаної Угоди про реструктуризацію вбачається, що відповідач визнав та підтвердив факт наявності станом на 07.11.2019 заборгованості за договором № 1532668 від 23.07.2018 у сумі 203 347,36 грн та зобов`язався здійснювати оплату заборгованості в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця за встановленим графіком.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан розрахунків за спожиту від КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплоенергію, вбачається, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за Угодою про реструктуризацію за листопад 2019 року у розмірі 61 005,06 грн. Інша частина боргу, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, залишена відповідачем без оплати.

Крім того, судом встановлено, що в період з листопада по грудень 2019 року відповідачем не були сплачені поточні платежі за теплопостачання згідно договору, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 72 498,97 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість перед КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у розмірі 10 500,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1051 від 09.06.2020 та не заперечується позивачем.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 10 500,00 грн, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в цій частині, внаслідок відсутності предмету спору, та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача іншої частини основного боргу у розмірі 204 341,27 грн (214 841,27 грн - 10 500,00 грн), який є належним чином підтверджений, доведений та визнається відповідачем.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем було нараховано пеню у розмірі 3 182,04 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розмір останньої є меншим, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 174,62 грн.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 379,21 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений за визначений позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 378,38 грн, в частині нарахованих 0,83 грн слід відмовити.

Судом також прийнято до уваги, що у судовому засіданні 24.06.2020 представником відповідача було подано клопотання про реструктуризацію боргу строком на 1 рік, згідно наданого графіку, який передбачає сплату боргу рівними частинами в період з липня 2020 року по червень 2021 року.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач зазначає, що зважаючи на поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, запровадження карантинних заходів, безробіття та безгрошів`я населення, існує затримка щодо оплати комунальних послуг.

Заслухавши представників сторін та дослідивши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що останнє слід розглядати як клопотання про розстрочення виконання рішення.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

Згідно з ч. 5 ст. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Прийнявши до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду на один рік, а саме з липня 2020 року по червень 2021 року, шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними платежами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову. При розподілі судового збору судом враховано ту обставину, що відповідачем частково сплачено борг після відкриття провадження у справі.

Стосовно клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 974,78 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22376 від 11.02.2020.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн 00 коп.

Таким чином, враховуючи, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 218 402,52 грн становила 3 276,04 грн, а також беручи до уваги заявлене позивачем клопотання про повернення судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення останньому надмірно сплаченого судового збору у розмірі 698,74 грн з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 500,00 грн.

3. Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 21, ідентифікаційний код 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 204 341 (двісті чотири тисячі триста сорок одну) грн 27 коп., пеню у розмірі 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн 62 коп., 3 % річних у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 3 275 (три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн 92 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 698 (шістсот дев`яносто вісім) грн 74 коп. на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421), що був сплачений згідно платіжного доручення №22376 від 11.02.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Розстрочити виконання рішення у справі №910/3052/20 строком на 1 рік рівними платежами згідно графіку погашення:

- до 25.07.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.08.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.09.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.10.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.11.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.12.2020 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.01.2021 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.02.2021 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.03.2021 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.04.2021 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.05.2021 сплатити 17 324,52 грн;

- до 25.06.2021 сплатити 17 324,55 грн.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2020

Суддя Л. Г. Пукшин