Рішення

від 24.06.2020 по справі 905/492/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Справа № 905/492/20

За позовом Маріупольської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ»

про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 166 788,05 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Маріупольська міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 166 788,05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 25 вересня 2007 року, строк дії якого закінчився 07 серпня 2017 року, внаслідок чого на переконання позивача відповідач заборгував орендну плату в розмірі 166 788,05 грн за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року, справу № 905/492/20 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року відкладено розгляд справи № 905/492/20 у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Чернівецької області на період дії на території України карантину.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 травня 2020 року призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 11 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року задоволено клопотання представника позивача та вирішено провести судове засідання 11 червня 2020 року в режимі відеоконференції; доручено Донецькому апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 905/492/20 у режимі відеоконференції в приміщенні Донецького апеляційного суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 905/492/20; призначено справу до розгляду по суті на 24 червня 2020 року.

Позивач у судове засідання 24 червня 2020 року не з`явився. При цьому, 11 червня 2020 року представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

При цьому, надіслані на адресу відповідача ухвали суду повернулися до суду із відміткою поштового оператора про відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто» , рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Чернівецької області у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ).

Отже, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух даної справи безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався, вимог суду не виконав.

Нез`явлення сторін у судове засідання та ненадання відзиву на позовну заяву відповідачем не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2007 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 07 серпня 2007 № 5/14-2295 надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по вулиці 7-й проїзд в Іллічівському районі міста Маріуполя.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,4271 га (пункт 2 договору), а відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 жовтня 2007 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку площею 0,4271 га, кадастровий номер 1412300000:03:001:0133, розташовану за адресою: по вул. 7-й проїзд в Іллічівському районі м. Маріуполя.

Згідно пункту 3.1. договору договір укладено на 10 (десять) років (до 07 серпня 2017 року).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 3.2. договору).

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Донецької області від 04 грудня 2017 року у справі № 905/2553/17, яке набрало законної сили 15 грудня 2017 року, встановлено факт припинення договору 25 вересня 2007 року та зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» повернути Маріупольській міській раді земельну ділянку із кадастровим номером 1412300000:03:001:0133, площею 0,4271 га. по вул. 7-й проїзд в Іллічівському (Кальміуському) районі м. Маріуполя по акту приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 25 вересня 2007 року.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням вимог статей 598, 599 Цивільного кодексу України, статей 180, 202 Господарського кодексу України зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі побутовими товарами та їх ремонту; діяльності ресторанів; діяльності у сфері спорту, відпочинку та розваг; функціонування автомобільного транспорту (будівництво та послідуюче функціонування торгівельного комплексу).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації (пункти 4.4., 4.5. договору).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, договорів та інших правочинів.

Згідно статті 526 цього Кодексу встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення містить і частина 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Однак, всупереч умовам договору та законодавства України, орендар орендну плату не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість по її сплаті за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року.

При цьому, за положенням частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Крім цього, за приписами статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З наведеного вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм права та пункту 4.5. договору дає підстави для висновку про те, що сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 925/1016/16).

Судом встановлено, що пунктом 4.5. договору передбачено, що зміна орендної плати здійснюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У цьому випадку орендар зобов`язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Згідно відомостей головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412300000:03:001:0133 станом на 2016 рік складає 1238,40 грн./м.кв., а станом на 2017 рік - 1 312,70 грн./м.кв.

В пункті 4.8. Договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням середньорічного індексу інфляції, який ураховується при проведенні індексації грошової оцінки земель згідно законодавства.

З урахуванням вказаних положень договору та норм чинного законодавства за підрахунками позивача, які перевірені судом, з відповідача на користь позивача належить стягнути 166 788,05 грн з орендної плати за землю за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219. 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (58001, м. Чернівці, вул. Шевченка, буд. 28, код ЄДРПОУ 34430103) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість за договором оренди землі в сумі 166 788,05 грн та судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано - 25 червня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк