Ухвала

від 25.06.2020 по справі 914/1830/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1830/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Сокальської міської ради ?Сокальтеплокомуненерго?

про стягнення 213 487,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі № 914/1830/19, подана 14.05.2020 через Західний апеляційний господарський суд.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1830/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 213 487,73 грн санкцій за поставку газу, що значно менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2 102,00 грн х 500 = 1 051 000,00 грн станом на 2020 рік), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа не підлягає касаційному оскарженню.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, яким зменшено на 50 % розмір заявленої до стягнення пені, обґрунтовуючи звернення з касаційною скаргою, стверджує, що оспорювані судові акти в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів; має виняткове значення для учасника справи, оскільки стосується регулювання правовідносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан підприємств - учасників даного ринку.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права, а саме, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Аналіз приписів статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Так, суди попередніх інстанцій з урахуванням статті 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України дійшли висновку про зменшення розміру пені, зазначивши в судових рішеннях мотиви та обґрунтування такого зменшення, про що свідчить зміст оскаржуваних рішень.

Відтак посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/18, Судом не приймаються з огляду на те, що правовий висновок у цій справі не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Оскаржувані судові рішення ухвалені з правовими висновками щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, про що свідчить стала судова практика з викладенням правової позиції Верховного Суду щодо застосування даних норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки питання застосування судом положень статті 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України неодноразово викладалось у постановах Верховного Суду.

Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до власного викладення обставин стороною по справі та до переоцінки доказів, які вже були враховані судом апеляційної інстанції. А саме лише посилання в касаційній скарзі на фундаментальність значення спору для формування єдиної правозастосовчої практики та його винятковість для скаржника, оскільки спірні правовідносин впливають на фінансовий стан учасників ринку природного газу, не дає підстав для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: ?виняткове значення?, "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі № 914/1830/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі №914/1830/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 18 (вісімнадцяти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков