Постанова

від 23.06.2020 по справі 906/150/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/150/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2020 (суддя Вельмакіна Т. М.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 (Саврій В. А. - головуючий, судді Коломис В. В., Дужич С. П.) у справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миколи Лисенка, 3"

до: 1) Житомирської міської ради,

2) Департаменту реєстрації Житомирської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватна ремонтно-будівельна фірма "Комунальник",

про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миколи Лисенка, 3" (далі - ОСББ "Миколи Лисенка, 3") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (далі - міськрада) та Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (далі - Департамент), зокрема просило скасувати:

- рішення міськради від 28.09.2017 № 751 "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади міста Житомира та внесення доповнення до рішення міської ради від 13.10.2016 № 382" (далі - спірне рішення) у частині затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, а саме щодо віднесення нежитлового приміщення загальною площею 98,8 кв.м., розташованого за адресою: вул. Миколи Лисенка, 3, до власності територіальної громади м. Житомира згідно з додатком до рішення міськради від 28.09.2017 № 751 у частині зазначення у переліку об`єктів комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Житомира, нежитлового приміщення загальною площею 98,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2017, індексний номер: 37730432, прийнятого державним реєстратором виконавчого комітету міськради Баренком Євгеном Олександровичем, на підставі якого було зареєстровано право власності за територіальною громадою м. Житомира в особі міськради на нежитлове приміщення загальною площею 98,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3.

1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 16, 21, 382, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частини 2 статті 1, частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 4 Житлового кодексу України аргументовано тим, що 15.12.2017 житловий комплекс, розташований за адресою: вул. Миколи Лисенка, 3 у м. Житомирі (попередня назва - домоволодіння № 26 по вул. С. Лазо в м. Житомирі) було передано в управління ОСББ "Миколи Лисенка, 3" на підставі акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, згідно з яким, загальна площа житлових квартир становить 1 209,4 кв.м., загальна площа допоміжних приміщень - 538,7 кв.м., з яких: сходові клітки, вестибюль, коридор - 97,1кв.м., тамбур - 5,7 кв.м., підвал - 435,9 кв.м. Загальна площа будинку становить 1 748,1 кв.м.

Позивач наголошує, що нежитлове приміщення, загальною площею 98,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3, є допоміжним приміщенням, призначеним для експлуатації будинку, становить його невід`ємну частину та належить співвласникам (мешканцям) будинку. ОСББ "Миколи Лисенка, 3" вважає, що спірне рішення міськради та рішення державного реєстратора виконавчого комітету міськради Баренка Є. О. є незаконними і такими, що підлягають скасуванню.

ОСББ "Миколи Лисенка, 3" додатково зазначає, що спірне приміщення є підвалом, тобто допоміжним приміщенням, право власності на яке згідно Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

1.3. Міськрада у відзиві на позовну заяву заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що: спірне приміщення перебувало на балансі ВЖРЕП № 3; згідно з технічним паспортом буд. № 26 по вул. С. Лазо, власником будинку є міськрада, а користувачем - ЖЕК№ 3; відповідно до загальних відомостей про будинок, у ньому є підвал площею 331,3 кв.м., напівпідвал - 104,6 кв.м., який належить до приміщень установ; з часу будівництва і до 2003 року у спірному нежитловому приміщенні розміщувався обласний Гідрометцентр; наразі приміщення перебуває в оренді у Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" (далі - ПРБФ" Комунальник"); будучи власником всього будинку до приватизації житлового фонду, в тому числі й спірного приміщення, територіальна громада в особі міськради оформила право комунальної власності за територіальною громадою м. Житомира в особі міськради на нежитлове приміщення площею 98,8 кв.м. по вул. Миколи Лисенка, 3 в м. Житомирі, згідно з рішенням міськради від 28.09.2017 № 751; станом на 2013 рік міськрада виготовила технічний паспорт на нежитлове приміщення, згідно з яким нежитлове приміщення розташовано у напівпідвальному приміщенні, площа якого становить 98,8 кв.м.; згідно з рішенням виконавчого комітету від 06.12.2017 № 1129 "Про зняття з балансу житлового будинку по вул. Миколи Лисенка", ОСББ "Миколи Лисенка, 3" було передано житловий будинок, окрім нежитлових приміщень, що перебувають у власності територіальної громади міста; напівпідвальні приміщення позивачеві передані не були; спірні приміщення по вул. Миколи Лисенка, 3, площею 98,8 кв.м. не є допоміжними приміщеннями житлового будинку, не належать до підвальних, у цьому приміщенні не має будь-якого обладнання, що забезпечує експлуатацію житлового будинку.

1.4. Департамент у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, зауважуючи, що державну реєстрацію права комунальної власності на спірне приміщення здійснено відповідно до норм чинного законодавства та на підставі рішення міськради від 28.09.2017 № 751.

1.5. ПРБФ" Комунальник" у письмових поясненнях акцентувала, що є орендарем спірного нежитлового приміщення і здійснила невід`ємні поліпшення (капітальний ремонт) на загальну суму 116 574,00 грн. Фірма зауважила, що в разі задоволення позову змушена буде звертатися до міськради для відшкодування понесених збитків у формі витрат на будівництво (здійснення невід`ємних поліпшень). Вважає позов безпідставним, оскільки орендоване ПРБФ" Комунальник" приміщення не є допоміжним, а з моменту введення в експлуатацію було та є нежитловим приміщенням. На думку фірми, позивач хибно вважає спірне приміщення допоміжним, виходячи лише із місця його розташування у підвалі будинку та наявності у цьому приміщенні мережі водовідведення. Наголошує, що у технічному паспорті на будинок є відомості про розміщення у його напівпідвалі "установи", що свідчить про віднесення спірного приміщення до нежитлових. ПРБФ" Комунальник" вважає висновок експерта недостовірним через неповноту досліджень первинних документів і неврахування конструктивних особливостей цього приміщення, тому стверджує про необхідність його відхилення судом.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2020 у справі № 906/150/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020, позовні вимоги задоволено повністю; скасовано рішення міськради від 28.09.2017 № 751 "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Житомира та внесення доповнення до рішення міської ради від 13.10.2016 № 382" в частині затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 98,8кв.м, що знаходяться за адресою: вул. М. Лисенка, 3 до власності територіальної громади міста Житомира, згідно з додатком до рішення міської ради від 28.09.2017 № 751 в частині визначення в переліку об`єктів комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Житомира нежитлового приміщення, загальною площею 98,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37730432 від 24.10.2017, прийнятого державним реєстратором виконавчого комітету міськради Баренко Євгеном Олександровичем, на підставі якого було зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради на нежитлового приміщення, загальною площею 98,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул.Миколи Лисенка, 3.

2.2. Судові рішення аргументовані тим, що спірне приміщення є допоміжним, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та становить його невід`ємну частину. Отже у міськради не було підстав для віднесення спірного приміщення до об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Житомира та реєстрації прав на це приміщення.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2020 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/150/19, ПРБФ" Комунальник" (третя особа) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) (далі - ГПК України). Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги неправильний висновок судового експерта, який суперечить положенням статті 98 ГПК України щодо визначення категорії приміщення житлового багатоквартирного будинку відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17 і від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц.

3.3. Скаржник зауважує, що суди безпідставно відхилили відомості з інвентаризаційної справи і технічного паспорта на будинок позивача, в яких наведено дані про наявність у будинку нежитлового приміщення - "установа" (рос. "учреждение"), яке і є спірним приміщенням і завжди було нежитловим.

Заявник касаційної скарги стверджує, що розташування приміщення у підвалі та проходження через нього мережі водовідведення не є підставою для віднесення цього приміщення до числа допоміжних.

На думку скаржника, висновок судового експерта Юрова А. Н. від 07.11.2019 про наявність у спірного приміщення статусу допоміжного є неправильним через неврахування конструктивних особливостей цього приміщення та відомостей інвентаризаційної справи і техпаспорта на будинок.

ПРБФ" Комунальник" також звертає увагу, що в журналі внутрішніх обмірів і підрахунків площ інвентаризаційної справи № 12930 під № 13 зазначено приміщення, яке складається із виробничого відділу (рос. "производственного отдела"), кабінету начальника та архіву загальною площею 104,6 кв.м. Площа спірного приміщення наразі становить 98,8 кв.м., хоча це одне і те саме приміщення. Зменшення площі зумовлено неодноразовими ремонтами спірного приміщення, оздобленням його будматеріалами, що призвело до зменшення його загальної площі із первинних 104,6 кв.м. до 98,8 кв.м. Отже, в інвентаризаційній справі на будинок точно відображено приміщення, яке складається із виробничого відділу, кабінету начальника та архіву, що свідчить про наявність у цього приміщення статусу нежитлового.

Так, скаржник акцентує, що у зазначених документах на будинок (інвентаризаційна справа і техпаспорт) наведено відомості про наявність у ньому нежитлового приміщення - установи, що за змістом положень статті 4 Житлового кодексу України безумовно виключає віднесення цього приміщення до числа допоміжних.

Скаржник зазначає, що у зв`язку з наявністю у первинних документах на будинок (інвентаризаційній справі і техпаспорті) відомостей про розміщення у будинку установи, конструктивною відокремленістю цього приміщення від решти підвальних приміщень будинку, наявність до нього окремого входу, наявність повноцінних вікон і вхідних дверей у цокольній частині будинку спірне приміщення було та є нежитловим і в жодному разі не може бути віднесено до числа допоміжних.

3.4. 16.06.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява міськради, в якій рада зазначила, що повністю підтримує викладені у касаційній скарзі вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

3.5. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, згідно із Законом України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 31 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", рішеннями виконавчого комітету Житомирської обласної ради народних депутатів від 22.02.1992 № 30 "Про розмежування майна комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських міст обласного підпорядкування Рад народних депутатів", рішення Житомирської обласної ради від 18.03.1992 "Про розмежування об`єктів комунальної власності між власністю обласної Ради і власністю районних та міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів", рішення міськради від 22.10.1992 "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради" весь житловий фонд Житомирської міської Ради народних депутатів включено до Переліку майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира.

25.09.2017 зареєстровано ОСББ "Миколи Лисинка, 3", як юридичну особу, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.09.2018.

15.12.2017 житловий комплекс, розташований за адресою: вул. Миколи Лисенка, № 3 в м. Житомирі (попередня назва - домоволодіння № 26 по вул. С. Лазо в м. Житомирі) передано в управління ОСББ "Миколи Лисенка, 3" на підставі акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, підписаного між начальником Комунального підприємства "ВЖРЕП № 3" міськради та головою правління ОСББ "Миколи Лисенка, 3".

Згідно із зазначеним актом, загальна площа житлових квартир, що передається з балансу КП "ВЖРЕП № 3" міськради на баланс ОСББ "Миколи Лисенка, 3" становить 1 209,4 кв.м, загальна площа допоміжних приміщень становить 538,7 кв.м., з яких: сходові клітки, вестибюль, коридор - 97,1 кв.м., тамбур - 5,7 кв.м., підвал - 435,9 кв.м. Загальна площа будинку становить 1 748,1 кв.м. Інформації про наявність у будинку будь-яких нежитлових приміщень на дату його передачі немає.

Зазначене також узгоджується з відомостями інвентаризаційної справи № 12930 на домоволодіння № 26 по вул. С. Лазо в м. Житомирі, яка містить повну інформацію про приміщення будинку та їх площі, зокрема про загальну площу підвалу - 435,9 м.кв.

При цьому в інвентаризаційній справі № 12930 немає жодної інформації про наявність у будинку приміщень, не зазначених в акті приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, підписаному між начальником КП "ВЖРЕП №3" міськради та головою правління ОСББ "Миколи Лисенка, 3".

Рішенням двадцять сьомої сесії міськради сьомого скликання від 28.09.2017 № 751 "Про затвердження переліку об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади міста Житомира та внесення доповнення до рішення міської ради від 13.10.2016 № 382" затверджено перелік об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади міста Житомира, згідно з додатком, до переліку об`єктів комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Житомира включено нежитлові приміщення, загальною площею: 98,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3.

Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 101323221 23.10.2017 державний реєстратор виконавчого комітету міськради Баренко Є. О., на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2017, індексний номер: 37730432 та зареєстрував право комунальної власності на нежитлові приміщення загальною площею: 98,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3 за територіальною громадою міста Житомира в міськради (код ЄДРПОУ: 13576954).

ОСББ "Миколи Лисенка, 3", наголошуючи, що спірне приміщення є допоміжним, призначеним для експлуатації будинку, становить його невід`ємну частину та належить співвласникам (мешканцям) будинку, вважає, що спірне рішення міськради та рішення державного реєстратора виконавчого комітету міськради Баренка Є. О. є незаконними і такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом у цій справі.

4.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

У процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом положень статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004, допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема ОСББ, вступу до нього.

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не належить і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності на ці приміщення у цих осіб не виникає.

У частині 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України визначено правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

При вирішенні цього спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи належить спірне приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, на які не поширюється правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 справі №906/1169/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18.

4.4. Як свідчать матеріали справи, вирішуючи питання, до якого типу належить спірне приміщення, суди попередніх інстанцій врахували висновок експерта від 07.11.2019 № 05/19, за змістом первинне функціональне призначення приміщень (поз. 1, 2, 3) площею 104,8 кв.м. (згідно з копією інвентаризаційної справи № 12930 по вул. С. Лазо № 26 в м. Житомирі) з яких утворено приміщення літ. "А" площею 98,8 кв.м. по вул. Миколи Лисенка, 3 в м. Житомирі - допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку; приміщення (поз. 1, 2, 3) з яких утворено приміщення літ."А" площею 98,8 кв.м., розташовані в цокольному поверсі житлового будинку, які відповідно до проєктного рішення за своїм функціональним призначенням є допоміжними приміщеннями житлового будинку, передбаченими для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Через приміщення літ. "А" прокладена загальнобудинкова мережа водовідведення (влаштована у коробі на рівні стелі), передбачена для експлуатації будинку, про що зазначено у висновку експерта, а також підтверджують фотознімки зроблені під час огляду приміщення експертом.

Як установили суди попередніх інстанцій ці фотознімки засвідчують наявність у цьому приміщенні ревізійних люків, необхідних для обслуговування загальнобудинкової мережі водовідведення, доступ до яких має бути відкритим цілодобово, зокрема з метою негайного реагування на аварійні ситуації в будинку, пов`язані із цією мережею. Щодо наявності інших загальнобудинкових комунікацій та запірної арматури експерт зазначив, що за результатами візуального обстеження встановити їх розташування неможливо.

Крім того, згідно з висновком експерта другий вхід у приміщення поз. 1, 2, 3 влаштований під час будівництва будинку (згідно з планом підвалу інвентаризаційної справи № 12930 на домоволодіння № 26 по вул. С. Лазо в м. Житомир) - через сходову клітину під`їзду житлового будинку згідно з проектним рішенням. Тобто як вхід до підвального приміщення загальною площею 331,3 кв.м., так і вхід до спірного приміщення проєктувалися через сходову клітину під`їзду житлового будинку, а не як окремий вхід.

Розглядаючи спір у цій справі, суди також установили, що приміщення літ. "А", площею 98,8 кв.м., яке є предметом дослідження, розташовано у цокольному поверсі житлового будинку та було утворено в результаті перепланування приміщень, розташованих у цокольному поверсі з приміщень: площею 51,9 кв.м., 13,1 кв.м, 39,6 кв.м, всього 104,8 кв.м., згідно з планом приміщень та експлікації в інвентаризаційній справі № 12930 на домоволодіння № 26 по вул. С. Лазо (вул. Миколи Лисенка, 3) м. Житомир.

При цьому у матеріалах справи немає документів на підтвердження зміни цільового призначення (здійснення реконструкції) та документів стосовно прийняття новоутвореного приміщення літ."А" площею 98,8 кв.м в експлуатацію.

За змістом завдання на проєктування житлового будинку по вул. С. Лазо № 26 (вул. Миколи Лисенка, 3), розміщення нежитлових приміщень у структурі житлового будинку не передбачено.

В акті державного приймання будинку по вул. С. Лазо № 26 (вул. Миколи Лисенка, 3) від 1971 року також немає відомостей про допоміжні приміщення, а лише констатовано, що комісія прийняла в експлуатацію три поверховий житловий 12 - квартирний будинок будівельним об`ємом 7 290 куб.м.

Згідно з інвентаризаційною справою № 12930 станом на час будівництва 1978 року загальна площа підвалу становила 435,9 кв.м., будь-якої інформації щодо наявності нежитлових приміщень у ній не зазначено. Немає також і поділу підвальних приміщень на підвал і напівпідвал, а загальна площа підвалу відповідає сукупній площі підвального приміщення, згідно з планом "підвалу" 435,9 кв.м.

Саме таку загальну площу підвалу - 435,9 кв.м. передано ОСББ "Миколи Лисенка, 3" на баланс (в управління) КП "ВЖРЕП № 3" міськради відповідно до рішення МВК від 06.12.2017 № 1129.

При цьому приміщення площею 108,4 кв.м., зазначене в інвентаризаційній справі № 12930 як підвал (яке є тим самим приміщенням, що і приміщення площею 98,8 кв.м, на яке зареєстровано право власності за Житомирською міською радою), передано ОСББ "Миколи Лисенка, 3" з балансу КП "ВЖРЕП № 3", згідно з актом приймання-передачі.

4.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна.

До прийняття Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" аналогічні законодавчі визначення відповідних понять були наведені в Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно з основними положеннями Державних будівельних норм України, житлові будинки, будинки і споруди (ДБН В.2.2-15-2005) підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

За змістом ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" Додаток Б (обов`язковий) підвал - приміщення під першим поверхом будинку нижче рівня землі, заглиблене або напівзаглиблене в землю, призначене для зберігання запасів продуктів, товарів і т.ін. Висота іноді перевищує два метри, призначений для господарських потреб. У малоповерхових будівлях має невелику глибину.

4.6. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з висновком експерта, за рахунок рельєфу місцевості в одній частині підвалу позначка підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш ніж на половину висоти приміщення, в другій частині підвалу позначка підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень. Досліджуване приміщення літ."А" площею 98,8 кв.м, згідно з ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", розташоване в цокольному поверсі житлового будинку.

Наведене підтверджують фото таблиці приміщення, долучені до висновку експертом.

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи, спірне приміщення розташовано у три поверховому будинку, натомість місцезнаходження цього приміщення не вважається окремим поверхом, а розташовано під першим поверхом і відображено як підвал літ. "А".

Тобто відповідно до проєктного рішення за своїм функціональним призначенням спірне приміщення належить до числа допоміжних приміщень житлового будинку, передбачене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, що виключає можливість його віднесення до числа нежитлових.

При цьому, у матеріалах справи немає доказів, що це приміщення було запроєктовано як самостійний об`єкт нерухомого майна.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про визначення статусу спірного приміщення як допоміжного, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та становить його невід`ємну частину.

За таких підстав висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в цій частині є обґрунтованими та законними, адже у міськради не було підстав для віднесення зазначеного спірного приміщення до числа об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Житомира та, як наслідок, для прийняття спірного рішення в оскаржуваній частині.

4.7. Варто також зауважити, що згідно з абзацом 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки рішення міськради від 28.09.2017 № 751 скасовано в частині віднесення нежитлового приміщення загальною площею 98,8 кв.м, розташованого за адресою: вул. Миколи Лисенка, 3 до власності територіальної громади м. Житомира, суди попередніх інстанцій також правомірно скасували рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37730432 від 24.10.2017, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренко Євгеном Олександровичем, на підставі якого було зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради на нежитлового приміщення, загальною площею 98,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Миколи Лисенка, 3.

4.8. Наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування рішення і постанови у цій справі, оскільки їм уже надали оцінку суди, такі твердження не спростовують викладеного та установленого судами.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, надав оцінку доводам міськради і третьої особи про те, що відомості, наведені у технічному паспорті на будинок про розміщення у його напівпідвалі "установи" свідчать про віднесення спірного приміщення до числа нежитлових, акцентувавши, що технічний паспорт на будинок виготовляється після завершення будівництва та не є належним доказом при визначенні категорії того чи іншого приміщення.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення та постанову без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17 і від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц з огляду з таке.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, зазначену справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В постанові наголошено, зокрема, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи є спірне приміщення нежитловим, оскільки зі стадії проєктування житлового будинку призначалося для торговельних потреб непромислового характеру, чи використовувалося воно як самостійний об`єкт нерухомості, а отже чи є допоміжним.

Так, остаточне рішення у цій справі прийнято не було, а постанова не містить висновків щодо застосування норми матеріального права, які можна було би розглядати у контексті справи № 906/150/19 як такі, що не були враховані судами попередніх інстанцій під час її розгляду. Направлення справи на новий розгляд стало наслідком недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а за результатами такого розгляду встановлені фактичні обставини і матеріально-правове регулювання, яке належить застосувати до правовідносин, може істотно змінитися.

Щодо правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі № 906/1169/17 (постанова від 15.05.2019), то як убачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, останній переглянув судове рішення з урахуванням цієї постанови.

Отже, наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, і до переоцінки доказів по справі, та фактично - до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Згідно з частиною 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення і постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/150/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ