Рішення

від 25.06.2020 по справі 400/1576/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р. № 400/1576/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2020 р. ВП № 61665363,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" (надалі - позивач) до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2020 р. ВП № 61665363 про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2020 р. ВП № 61665363 прийнята з порушенням приписів Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки виконавче провадження за виконавчим листом від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19, визнаним таким, що не підлягає виконанню, було закінчено. Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Всупереч вказаним приписам відповідач 30.03.2020 року відкрив виконавче провадження з виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення з позивача збору. Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, а отже постанова про відкриття виконавчого провадження № 61665363 зі стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.04.2020 року на виконаня ухвали суду від 21.04.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням своєї адреси електронної пошти.

Ухвалою від 04.05.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1576/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що інформація про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до відділу не надходила та доводи скаржника щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким що не підлягає виконанню, не відповідає дійсності. Так, виконавче провадження з виконання виконавчого документу завершено у зв`язку з надходженням заяви стягувана про повернення виконавчого документу. При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Однак, не зважаючи на викладене боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження щодо нього та винесення постанови про стягнення виконавчого збору, обов`язки передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не виконав та процесуальними правами не скористався, що мало наслідком винесення оскаржуваної постанови. Разом з цим, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не звільняє від обов`язку щодо його виконання.

Позивач в судове засідання, призначене на 03.06.2020 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.06.2020 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач клопотав про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі № 400/2088/19 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" задоволено, застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю до товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл", а саме: зупинено виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" по переробці відходів шкіряного виробництва для виготовлення білково-жирової добавки «Продикон» за допомогою обладнання «Прес екструдер (черв`ячний прес)» , «Гідравлічний прес екструдер «Черв`ячно-гідравлічний прес» , Дробарка ДКУ 2» , що пов`язано із утворенням та поводженням з відходами до усунення порушень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 400/2088/19 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ ПРОТЕМІЛ" - залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року без змін.

На виконання резолютивної частини вказаного рішення Миколаївським окружним адміністративним судом 22.01.2020 року видано виконавчий лист по справі №400/2088/19.

Державною екологічною інспекції у Миколаївській області було пред`явлено виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Постановою головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.02.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61240567 з примусового виконання виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19.

Також, 15.02.2020 року головним державним виконавцем Вознесенського МР ВДВС прийнято постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61240567 у сумі 18892,00 грн.

10.03.2020 року товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про визнання виконавчого документа (виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22.01.2020 року по справі №400/2088/19) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 19.03.2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 визнано таким, що не підлягає виконанню.

19.03.2020 року Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області надано відповідачу заяву про повернення виконавчого документа на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

27.03.2020 року головним державним виконавцем Кириловим Ю.С. Вознесенського МР ВДВС винесено постанову у ВП № 61240567 про повернення виконавчого документу, пунктом 2 якої постановлено виділити постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в окреме провадження для подальшого виконання.

Постановою головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.03.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61665363 з примусового виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

Не погоджуючись з постановою головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61665363 з примусового виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн., позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Основного Закону України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» , підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, крім певних випадків.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 згаданого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з абзацами 13-14 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження" передбачає, що з дня винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження - розпочалась стадія примусового виконання рішення.

У відповідності до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями частини п`ятої статті 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір з боржника стягненню не підлягає.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підстави за яких виконавчий збір не стягується.

Частиною 5 статті 27 вказаного Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

При цьому, у відповідності до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Також частиною 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

У той же час за приписами ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 40 Закону України Про виконавче провадження , що кореспондується з положеннями абзацу 12 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Таким чином, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що державним виконавцем може бути прийнято рішення щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору як на стадії відкриття виконавчого провадження, так і на стадії його закінчення.

Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає виконанню у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку шляхом відкриття на його підставі окремого виконавчого провадження.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі № 400/2088/19 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" задоволено, застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю до товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл", а саме: зупинено виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" по переробці відходів шкіряного виробництва для виготовлення білково-жирової добавки «Продикон» за допомогою обладнання «Прес екструдер (черв`ячний прес)» , «Гідравлічний прес екструдер «Черв`ячно-гідравлічний прес» , Дробарка ДКУ 2» , що пов`язано із утворенням та поводженням з відходами до усунення порушень.

Державною екологічною інспекції у Миколаївській області було пред`явлено виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Відповідач у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" прийняв 15.02.2020 року постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61240567 з примусового виконання виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 та постанови про стягнення із боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61240567 у сумі 18892,00 грн.

19.03.2020 року Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області надано відповідачу заяву про повернення виконавчого документа на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

27.03.2020 року головним державним виконавцем Кириловим Ю.С. Вознесенського МР ВДВС винесено постанову у ВП № 61240567 про повернення виконавчого документу, пунктом 2 якої постановлено виділити постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в окреме провадження для подальшого виконання.

Постановою головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.03.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61665363 з примусового виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення із боржника виконавчого збору у сумі 18892,00 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, 21.10.2019 року позивач звернувся до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області з заяваю про проведення позапланової перевірки щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 04/06.

За результатами позапланової перевірки складено акт про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №02-03-07-08/278, яким встановлено, що ТОВ "Аве Протеміл" вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у визначені строки виконано.

Тобто, позивачем до відкриття виконавчого провадження ВП №61240567 з примусового виконання виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 було добровільно виконано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі № 400/2088/19.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Однак, як встановлено судом, позивач у лютому отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2019 року з примусового виконання виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19.

Однак, про добровільне виконання ним виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 він державного виконавця, як це передбачено частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", не повідомляв.

Стятувач Державна екологічна інспекція у Миколаївській області також не повідомляла державного виконавця про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тож у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення цього виконавчого провадження за пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", на чому наполягає позивач у позові.

10.03.2020 року товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про визнання виконавчого документа (виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22.01.2020 року по справі №400/2088/19) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 19.03.2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, 19.03.2020 року Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області надано відповідачу заяву про повернення виконавчого документа на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

27.03.2020 року головним державним виконавцем Кириловим Ю.С. Вознесенського МР ВДВС винесено постанову у ВП № 61240567 про повернення виконавчого документу, пунктом 2 якої постановлено виділити постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в окреме провадження для подальшого виконання.

Тож у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення цього виконавчого провадження за частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", на чому наполягає позивач у позові, оскільки на момент прийняття постанови у ВП № 61240567 про повернення виконавчого документу, державний виконавець не був повідомлений про визнання судом виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 таким, що не підлягає виконанню.

Станом на 27.03.2020 року у матеріалах виконавчого провадження були відсутні будь-які докази того, що виконавчий лист був виконаний боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про визнання судом виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, виконавче провадження №61240567 не закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, у державного виконавця були усі підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61665363 з примусового виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення із боржника виконавчого збору у сумі 18892,00 грн. у відповідності до частини третьої статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Суд зазначає, що виконавче провадження, відкрите з метою виконання постанови про стягнення виконавчого збору, має свій номер, а саме №61665363, та не є продовженням виконавчого провадження №61240567, в межах якого її винесено, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, винесеним державним виконавцем у межах повноважень, передбачених Законом №1404.

Визнання ухвалою від 19.03.2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 таким, що не підлягає виконанню, не стосується виконавчого провадження № 61665363.

Вказаний виконавчий документ був предметом виконання виконавчого провадження № 61240567, у той час як у виконавчому провадженні № 61665363 підставою для його відкриття була постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

На час розгляду справи постанова державного виконавця про стягнення суми виконавчого збору від 15.02.2020 року у сумі 18892,00 грн. не скасована.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення державний виконавець діяв згідно приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, частиною сьомою статті 27 цього Закону передбачено підставу нестягнення або повернення стягнутого виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження - це скасування рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Такий виконавчий документ не породжує для боржника правових наслідків у вигляді стягнення з моменту визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, частиною 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В процесі розгляду справи було встановлено, що ухвалою від 19.03.2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем до відкриття виконавчого провадження ВП №61240567 з примусового виконання виконавчого листа від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 було добровільно виконано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі № 400/2088/19.

Проте, незважаючи на це, Державною екологічною інспекції у Миколаївській області було пред`явлено виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі №400/2088/19 до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Крім того, Державна екологічна інспекця у Миколаївській області не повідомила виконавця про те, що ухвалою від 19.03.2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 22.01.2020 року по справі № 400/2088/19 визнано таким, що не підлягає виконанню.

В контексті наведеного суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року по справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11), зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 61665363 від 30.03.2020 року та визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15.02.2020 року.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що судом в процесі розгляду справи встановлено відстутність порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Протеміл" (вул. Київська, 287-А, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56507, ідентифікаційний код 32037602) до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Пушкінська, 15, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 34993838) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2020 р. ВП № 61665363 -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61665363 з примусового виконання постанови Вознесенського МР ВДВС від 15.02.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 15.02.2020 року.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

При цьому, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 25.06.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва