Рішення

від 24.06.2020 по справі 640/1076/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 640/1076/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІО ГРУП" до Державна фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІО ГРУП" із позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, рішення комісії ДФС України № 1010905/35679410 від 03.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018, скасувати рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 21.12.2018 №53082/35679410/2, зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН ПН від 20.11.2018 №4, зобов`язати ДФС України надати звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 позовну заяву залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 позов відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Магнолія" було укладено договір поставки товару №10/07-18 від 10.07.2018. Вартість авансового внеску товару становить 143 361, 12 грн, на виконання якого позивач отримав попередню оплату. На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України позивач склав та подав на реєстрацію податкову накладну від 20.11.2018 № 1. Згідно квитанції №4 податкову накладну було прийнято, реєстрацію зупинено з тих підстав, що податкова накладна відповідає вимогам п. п.1.6 п. "Критеріїв ризиковості платника податку" та п. 201.16, ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. На вимогу фіскального органу позивачем пояснено зміст операції з поставки товару, а також, надано документи на підтвердження реальності господарської операції по податковій накладній № 1 від 02.11.2018. Проте, за результатами розгляду поданих пояснень та документів, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. На рішення комісії про відмову у реєстрації П/Н, позивач подав скаргу № 11 від 12.12.2018. Однак, за результатами розгляду скарги, рішенням №53082/35679410/2 від 21.12.2018, скарга залишена без задоволення та у скасуванні рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018 було відмовлено.

Позивач наголошує на тому, що його діяльність є відкритою і зрозумілою, операції фактично виконуються та відсутні будь-які підстави для віднесення підприємства до ризикових платників податку, відносно вищезгаданої податкової накладної операція також є зрозумілою та її формування є обов`язковим в силу проведеної попередньої оплати.

Позивач також акцентує увагу, що здійснюючи поставки товарів за аналогічними договорами договором, в одному випадку п/н реєструється, а у другому, аналогічному випадку, реєстрація п/н зупиняється.

При цьому, відповідачем так і не деталізовано - які документи мав подати позивач, але не подав, відповідачі не визначили конкретного переліку документів, які мав би подати позивач.

Підстави як зупинення реєстрації, так і відмови у реєстрації не містять чіткого визначення підстав для вчинення таких дій та прийняття такого рішення.

Позивач наголошує, що у фіскального органу були відсутні підстави для зупинення реєстрації п/н та відмови у їх реєстрації, оскільки проведена попередня оплата, відносини з контрагентом належним чином оформлені, після зупинення реєстрації п/н, в контексті останнього, був наданий пакет документів щодо фактичних обставин виконання операції з контрагентом. Рішення та дії органів ДФС не мали жодного належного обґрунтування, яке б пояснювало юридично сформульовану підставу для зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації.

Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Відповідач у встановлені строки відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності до вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДОМІНЮ ГРУП зареєстровано як юридичну особу, код за ЄДРПОУ 35679410, місцезнаходження юридичної особи: 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 8/10, одним з основних видів діяльності оптова торгівля меблями, килимами освітлювальними приладами(код КВЕД 45.47).

Позивач з 26.03.2008 зареєстрований платником податку на додану вартість.

ТОВ ДОМІНІО ГРУП (Постачальник) та ТОВ Епіцентр К (Покупець) було укладено договір поставки товару №10/07-18 від 10.07.2018.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 Договору оплата за товар проводиться покупцем у два етапи: перший етап - на умовах передплати (70%) від загальної вартості договору, вказаної у специфікації.

На сплату товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000043 від 10.07.2018 на суму 143361, 12 грн.

Позивачем складено податкову накладну №4 від 20.11.2018 (за першою подією - отримання попередньої оплати), яку подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією від 27.11.2018 реєстрація податкової накладної від №4 від 20.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена та . зазначено, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначених пунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, затверджених ДФС України 21.03.2018 листом №959/99-99-07-18. Платнику запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На вимогу фіскального органу позивачем подано лист пояснення №5 від 27.11.2018 щодо підтвердження реальності господарської операції за податковою накладною №4 від 20.11.2018.

За наслідками опрацювання вказаних документів, податковим органом прийнято рішення № 1010905/35679410 від 03.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018, з підстав ненадання платником податків копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав скаргу № 11 на рішення комісії про відмову у реєстрації П/Н. з проханням скасувати рішення контролюючого органу 1010905/35679410 від 03.12.2018.

За результатами розгляду скарги комісією з питань розгляду скарг ДФС прийнято рішення від 21.12.2018 №53129/35679410/2 яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін з підстав: відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами а , б пункту 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі положення наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117(у редакції чинній на час виникнення спору) (далі - Постанова № 117), яка набрала чинності з 22.03.2018, затверджено:

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення реєстрації);

Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи комісій);

Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок розгляду скарг).

Згідно з пунктом 1 Порядку зупинення реєстрації цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр).

Так, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації).

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Критерії ризиковості платника податку встановлені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 (далі - Критерії).

Так, згідно з пунктом 1.6 Критеріїв комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Віднесення Комісією контролюючого органу Товариства до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.08.2019 у справі №540/2077/18.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12 Порядку зупинення реєстрації).

Згідно з пунктом 13 Порядку зупинення реєстрації у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 15 Порядку зупинення реєстрації письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 16 Порядку зупинення реєстрації).

Відповідно до пункту 18 Порядку зупинення реєстрації письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (пункт 19 Порядку зупинення реєстрації).

Відповідно до пункту 20 Порядку зупинення реєстрації зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 22 Порядку зупинення реєстрації визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Згідно з пунктом 23 Порядку зупинення реєстрації комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), а також права та обов`язки її членів визначає Порядок роботи комісій чинний на час винесення оскаржуваного рішення)

Пунктом 17 Порядку роботи комісій визначено, зокрема що: рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування; під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Відповідно до пункту 21 Порядку роботи комісій Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Згідно з пунктом 22 Порядку роботи комісій розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Протокол засідання комісії контролюючого органу повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення (пункт 23 Порядку роботи комісій).

Згідно з пунктом 1 Порядку розгляду скарг розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Пунктом 13 Порядку розгляду скарг визначено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень:

задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін;

залишає скаргу без розгляду.

Згідно з пунктом 18 Порядку розгляду скарг рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що, у разі зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючий орган у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зобов`язаний не тільки чітко вказати на конкретний вид критерію, визначений пунктом 1.6 Критеріїв.

У свою чергу, дослідженням змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної встановлено відсутність таких даних.

Також, суд зауважує, що у квитанції контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення/та або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Проте, конкретний перелік документів не вказаний.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано до контролюючого органу пакет документів, достатній, на думку позивача, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Зі змісту положень Порядку роботи комісій слідує, що комісія зобов`язана опрацювати такі документи щодо достовірності вказаних даних та прийняти відповідне рішення. Засідання комісії та прийняті рішення фіксуються у протоколі засідання комісії.

Дослідженням оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної встановлено, що останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податків копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Проте, аналізуючи рішення комісії відповідача від було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018 суд дійшов висновку, що вказане рішення не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки з його змісту неможливо з`ясувати чи прийнято його з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того суд зазначає, що станом на листопад 2018 року Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.06.2017 № 567 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018 №409 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988) (дата набрання чинності - 25.05.2018). Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Як зазначено вище критерії ризику були встановлені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Суд вважає, що лист Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, прийнятий всупереч пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03.03.2020 по справі №240/3665/19, провадження №К/9901/36283/19.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення комісії ДФС України 03.12.2018 №1010903/35679410 про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про залишення без задоволення скарги ДОМІНІО ГРУП на рішення ДФС України від № 1010905/35679410 від 03.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018, суд зазначає, що така вимога є похідною, та підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає, що таке рішення комісії ДФС також є необґрунтованим, оскільки з його змісту неможливо з`ясувати чи прийнято його з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що всі мотиви, з яких виходить контролюючий орган - суб`єкт владних повноважень, мають бути наведені у відповідному рішенні, а не у заявах по суті спору, оскільки суд перевіряє рішення на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст оскаржуваного рішення. Відсутність відображення у рішенні підстав для його прийняття, мотивів, з яких виходив суб`єкт владних повноважень, свідчить про те, що такі обставини при прийнятті рішення не враховані.

У свою чергу, суд при вирішенні справи неповноважний перебирати на себе функції відповідачів та надавати оцінку первинній документації ДОМІНІО ГРУП замість контролюючих органів.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предмет доказування у справі щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень складають, зокрема обставини щодо підстав вчинення оскаржуваних дій. Предметом доказування у цій справі не є обставини щодо виконання позивачем зобов`язань за договором поставки №11/2017, укладеним між позивачем та ТОВ Епіцентр К , тому що вказане перенесе вирішення спору у площину правової оцінки цих обставин,

Зазначена правова позиція також висловлена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 по справі №640/1131/19, провадження №К/9901/27031/19 та від 10.04.2020 по справі №819/330/18, провадження №К/9901/65222/18.

Що стосується вимоги щодо зобов`язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладну №4 від 20.11 .2020 суд зазначає, що пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації визначено, що податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, реєструється у день, зокрема, набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

Зважаючи на те, що рішення ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної та рішення ДФС про залишення без задоволення скарги ТОВ ДОМІНІО ГРУП є протиправними та підлягають скасуванню, то, відповідно, з урахуванням положень пункту 28 Порядку зупинення реєстрації, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов`язання ДФС, як органу уповноваженого на здійснення реєстрації податкової накладної за рішенням суду, зареєструвати податкову накладну від №1 від 02.11.2018, в Єдиному реєстрі податкових накладних є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати протягом одного тижня з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачі правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довели, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДОМІНІО ГРУП (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, буд. 8/10, код за ЄДРПОУ 35679410) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1010905/35679410 від 03.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.12.2018 №53082/35679410/2 про залишення без задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ДОМІНІО ГРУП на рішення №1010905/35679410 від 03.12.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 20.11.2018.

Зобов`язати Державну фіскальну служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДР: 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 20.11.2018, датою її подання.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДОМІНІО ГРУП (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, буд. 8/10, код за ЄДРПОУ 35679410) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДРПОУ 39292197) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДОМІНІО ГРУП (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, буд. 8/10, код за ЄДРПОУ 35679410) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур