Постанова

від 24.06.2020 по справі 805/4702/15-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року справа №805/4702/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря Ашумова Т.Е., представника позивача Нещерета О.С., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 р. у справі № 805/4702/15-а (головуючий І інстанції суддя Бабіч С.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення 0000172202/3636.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2015 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0000172202/3636 від 05.10.2015 (т. 2 а.с. 178-181).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000172202/3636 від 05.10.2015 мотивовано порушенням позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в той час як станом на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення (05.10.2015) такої норми у Податковому кодексі України взагалі не існує.

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, у зв`язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважав, що позивачем згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України належними первинними бухгалтерськими документами не підтверджені витрати (т.2 а. с. 186-187).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 рішення суду першої інстанції змінено щодо обґрунтування мотивувальної частини судового рішення (т. 2 а.с. 265-268).

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, вірно вирішив справу за суттю вимог, але безпідставно досліджував господарські операції між позивачем та його контрагентом за період з 01.01.2014 до 31.12.2014, оскільки норми закону, за порушення якої податковим органом прийнято спірне повідомлення-рішення з огляду на відсутність належного підтвердження суб`єктом господарювання реального здійснення господарських операцій за цей період, не існувало, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови.

Вказані мотиви стали підставою для постановлення судом апеляційної інстанції 12.07.2016 окремої ухвали, якою вирішено довести до відома начальника Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області Санжура Л.І. про допущені порушення при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 0000172202/3636, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2236071,25 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1788857 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 447214,25 грн. за порушення п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України (т. 2 а.с. 268).

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду, з підстав того, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача права керуватись п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України під час винесення спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки його не існувало, є помилковими (т. 3 а.с. 11-116).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено: позивач - ТОВ Віктор Енд Віктор Ко ЛТД (код ЄДРПОУ 20341364), зареєстрований в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку у відповідача (т.1 а. с. 12-15).

Відповідачем проведено документальну планову перевірку ТОВ Віктор Енд Віктор Ко ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року. За результатами цієї перевірки складено акт № 50/05-15-22-02-20341364 від 17.09.2015 року (т.1 а. с.161-170).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення норм податкового законодавства ТОВ Віктор Енд Віктор Ко ЛТД :

- п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 1788857 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 1788857 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 року у сумі 23613 грн.;

- п. 2.11 глави 2, пункту 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., а саме: відсутні документи, що підтверджують факти витрачання коштів під час відряджень на загальну суму 23656,00 грн.;

- ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасно отриманої валютної виручки при виконанні експортного контракту № 08/05/13-01 від 08.05.2013 року, укладеного з нерезидентом Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu « OMIKRON GROUP» (Latvia) у сумі 658018,80 дол. США з затримкою 19 днів з 19.09.2014 р. по 07.10.2014 р.

- п.1 ст. 9 Декрету КМУ Про систему валютного регулювання та валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993 року, п.2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 № 207 Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в частині порушення порядку декларування валютних цінностей станом на 01.10.2014 р.;

- п. 51.1 ст.51, п.70.16 ст. 70, пп. б пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: до податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за 1 квартал 2014 року не включені відомості про виплачену ФОП ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу, за 4 квартал 2014 року включено недостовірні відомості про нараховані та виплачені доходи ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 );

- п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: ТОВ Віктор Енд Віктор Ко ЛТД не утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб з суми додаткового блага, виплаченого працівнику підприємства ОСОБА_2 у вигляді відшкодування витрат (на проживання) без підтверджуючих документів, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за листопад 2014 року в сумі 4813, 58 грн. (т.1 а. с. 169).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що податковий орган дійшов висновку про те, що в реальному часі та просторі господарські операції між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_1 є неможливими, що свідчить про відсутність фактичного здійснення цим контрагентом позивача робіт по демонтажу барж за період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року. На чому засновано таке твердження у змісті акту не вказано.

Не погодившись з висновками акту, позивачем на адресу податкового органу були направлені заперечення № 35 від 24 вересня 2015 року на акт перевірки № 50/05-15-22-02-20341364 від 17.09.2015 року.

Податковим органом прийнято рішення про результати розгляду заперечень на акт перевірки № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року, відповідно до якого висновки, викладені в акті № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року про результати документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року позивача залишені без змін, а вимоги, які були викладені позивачем у запереченнях, залишені без задоволення (т. 1 а.с. 171-177).

На підставі висновків акту перевірки, а саме: у зв`язку з порушенням позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2015 № 0000172202/3636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2236071,25 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1788857 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 447214,25 грн. (т.1 а. с. 178).

Спірним у справі є правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.10.2015 № 0000172202/3636, яке прийняте податковим органом за порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (підрядником) та Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське Пароплавство (замовником) були укладені договори купівлі продажу металобрухту № 337 від 04.09.2013 року, № 348 від 16.09.2013 року, № 388 від 15.10.2013 року, № 389 від 15.10.2013 року, № 437 від 05.11.2013 року, № 483 від 24.12.2013 року, відповідно до яких замовник передає для різання металобрухт, а підрядник приймає судна, що перебувають в процесі списання з балансу замовника, згідно плану списання майна.

Факт надання Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське Пароплавство послуг Товариству з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД за договорами № 337 від 04.09.2013 року, № 348 від 16.09.2013 року, № 388 від 15.10.2013 року, № 389 від 15.10.2013 року, № 437 від 05.11.2013 року, № 483 від 24.12.2013 року підтверджується актами приймання виконаних робіт, актами приймання - передачі металобрухту, протоколами приймання - передач (т. 1 а.с. 213-250, т. 2 а.с. 1-96).

Крім цього між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД (клієнт) та Державним підприємством Ізмаїльський морський торговельний порт (підприємство) були укладені договори про надання послуг з перевалки вантажів № 99 КВ-П від 09 грудня 2013 року та № 01 КВ-П від 08 січня 2014 року, відповідно до яких підприємство за заявкою клієнта зобов`язується здійснювати перевалку (навантажувально- розвантажувальні роботи) і зберігання народногосподарських вантажів клієнта в номенклатурі і обсягах, визначених в додатку 1 до цього договору, а також за заявкою клієнта надавати інші послуги, пов`язані з перевалкою і зберіганням вантажів, а клієнт зобов`язується забезпечувати завіз/вивіз вантажу до/з підприємства і своєчасно сплачувати підприємству вартість робіт (послуг) (т. 2 а.с. 122-127, 134-139).

Факт надання Державним підприємством Ізмаїльський морський торговельний порт послуг позивачу за договорами № 99 КВ-П від 09 грудня 2013 року та № 01 КВ-П від 08 січня 2014 року підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), довідками - розрахунками виконаних робіт та довідками - розрахунками на виконання послуг (т. 2 а.с. 128-133, 140-176).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) було укладено договір підряду № 2/13 від 01 жовтня 2013 року, відповідно до якого підрядник зобов`язується за завданням замовника надати послуги з демонтажу (різання) барж, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл та м. Кілія, з наступним складуванням демонтованого брухту чорних металів на складі Ізмаїльського морського торгового порту або на складі вказаним замовником, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити якісно в строк виконану роботу (т.1, а.с. 37-40).

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД послуг за договором № 2/13 від 01 жовтня 2013 року підтверджується актами приймання виконаних робіт, актами приймання - передач та банківськими виписками по рахунках позивача та ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41-160).

З матеріалів справи вбачається, що в ході подальшої господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКТОР ЕНД ВІКТОР КО ЛТД (продавець) були укладені контракти з ALMERIA IPMEX LP (покупець) № 28/03/14-01 від 28.03.2014 року, за яким позивач зобов`язується поставити покупцю металобрухт чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 в кількості 20 000 тон. та з Sabiedrїba ar ierobezotu atbildїbu Omikron group (покупець) № 08/05/13-01 від 08.05.2013 року, відповідно до якого позивач зобов`язується поставити покупцю металобрухт чорних металів класу 3 (ДСТУ 4121-2002) в кількості 60 000 тон. (т. 2 а.с. 97-105).

Доказами підтвердження проведених господарських операцій між позивачем та ALMERIA IPMEX LP та Sabiedrїba ar ierobezotu atbildїbu Omikron group є митні декларації, які були видані Південною митницею (т. 2 а.с. 106-115).

За змістом п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати (на момент виникнення спірних правовідносин), що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України обумовлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 окреслює: бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарські операції - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу усі документи, що стосуються виконання умов договору підряду № 2/13 від 01.10.2013 року.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ними та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

Основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Фактично ці спеціальні принципи податкового законодавства спрямовані, окрім іншого, на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Нормами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України закріплено правило, згідно з яким у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейський суду з прав людини у Рішенні по справі Щокін проти України , яке набрало статусу остаточного 14 січня 2011 року, вказав, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. У вказаному рішенні ЄСПЛ, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Зі змісту норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу випливає, що рішення на користь платника податків приймається, зокрема, за наявності одночасно двох умов у сукупності: 1) норми певного нормативно-правового акта (зокрема, й самого Податкового кодексу України) суперечать між собою; 2) відповідні норми припускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів.

Закон набуває чинності відповідно до трьох правил (принципів):

- пряма дія (перспективна дія) - новий акт поширюється тільки на факти чи правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності, тобто діє лише "уперед" і зворотної сили не має;

- зворотна дія (зворотна сила) (ретроактивна форма) - акт поширює свою дію на нові і старі факти, правовідносини, що виникли до і після набрання чинності, тобто закон поширюється на всі факти не лише "уперед", але й "назад". За Конституцією України (ст. 58), зворотну силу мають акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність фізичних осіб;

- переживаюча дія (ультраактивна форма) - акт, що втратив юридичну чинність і за спеціальною вказівкою нового акта (закону) продовжує поширювати свою дію на старі триваючі факти з окремих питань (часткова дія).

За загальним правилом нормативні акти в часі мають пряму дію.

Втрата чинності:

1) з моменту (дати) закінчення строку, на який він був прийнятий (наприклад, Закон про державний бюджет приймається на один рік);

2) з моменту (дати) зміни обставин, на які він був розрахований (наприклад, закон про правовий режим надзвичайної ситуації, оголошений у зв`язку зі стихійним лихом на території держави, втрачає дію після закінчення стихійного лиха);

3) з дати скасування: а) прямого (формального) - скасовує орган, який прийняв цей акт або інший орган, якому закон надає таке право); б) фактичного - прийняття нового акта вищої або однакової юридичної сили з того ж предмета регулювання, без формального скасування старого акта;

4) із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність (невідповідність Конституції України) законів, інших правових актів або їх окремих положень; із дня ухвалення рішення судом про визнання нечинними (такими, що суперечать закону) актів органів виконавчої влади або актів органів місцевого самоврядування.

Момент припинення дії нормативно-правового акта є моментом втрати його юридичної сили.

Призупинення чинності закону - тимчасове переривання його дії у часі, що залежить від певних обставин і передбачено законом. Призупинити чинність нормативного акта в Україні може: 1) орган, який його прийняв (дію Сімейного кодексу в Україні було призупинено Верховною Радою до моменту набрання чинності Цивільного кодексу); 2) інший орган, якому це право надано законом (Президент України може зупинити дію актів Кабінету Міністрів України через невідповідність Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо перевірки його відповідності).

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року у справі № 826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч. 5 статті 242 КАС України.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Отже, позивачем були правомірно сформовані показники податкової звітності з податку на прибуток у спірних правовідносинах.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення він діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 р. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 р. у справі № 805/4702/15-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко