Постанова

від 24.06.2020 по справі 640/18801/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

Київ

справа №640/18801/18

адміністративне провадження №К/9901/25384/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/18801/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МОНТАЖНА КОМПАНІЯ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА МОНТАЖНА КОМПАНІЯ (далі по тексту - позивач, ТОВ УМК ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0074211207 від 2 лютого 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведення контролюючим органом камеральної перевірки у випадку виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), оскільки такі обставини є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 18 січня 2018 року № 33/26-15-12-01-20.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 187.1 статті 187 та пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження за листопад 2017 року суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету у розмірі 1278706 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0074211207 від 2 лютого 2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 969451 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку, замість документальної, тоді як відповідачем перевірялось питання правильності нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість. У разі виникнення певних розбіжностей між задекларованими показниками та відомостями Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідач мав право призначити та провести документальну перевірку, чого відповідачем протиправно не було зроблено. Оскільки акт перевірки, одержаний з порушенням встановленого законом порядку, не може визнаватися допустимим доказом, то податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішеннями судів, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

У касаційній скарзі скаржник наполягає, що в даному випадку у відповідача була відсутня необхідність для призначення документальної перевірки, оскільки камеральна перевірка була проведена на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. В результаті камеральної перевірки було встановлено, що податкові зобов`язання задекларовані не в повному обсязі, до податкового кредиту віднесено податкові накладні, зареєстровані із порушенням строку реєстрації постачальниками, а також допущено помилку в рядку 15 уточнюючого розрахунку від 22 грудня 2017 року. Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов`язань, завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2017 року, в сумі 1278706 грн. При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувалася сутність виявлених порушень.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що під час камеральної перевірки не підлягають дослідженню інші питання, ніж визначені підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Також під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність:

- подання податкових декларацій (розрахунків);

- реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- виправлення помилок у податкових накладних;

- сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

При цьому абзац сьомий пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачає, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

З акта камеральної перевірки від 18 січня 2018 року вбачається, що підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження належного до сплати податку на додану вартість у листопаді 2017 року, стало:

- невідображення у податковій звітності податкових зобов`язань за зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними, виписаними на користь ТОВ Інтерпайп Ніко Тьюб , на суму ПДВ 1517983 грн;

- податковий кредит у сумі 1002157 грн сформовано за рахунок податкових накладних, які були зареєстровані постачальниками в ЄРПН з порушенням граничних термінів їх реєстрації;

- в рядку 15 уточнюючого розрахунку (реєстраційний №9275112561 від 22 грудня 2017 року) допущено технічну помилку.

Враховуючи наведені вище норми права, колегія суддів погоджується, що встановлені відповідачем обставини щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних контрагентом в ЄРПН, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, а також декларування податкових зобов`язань не в повному обсязі, свідчать про наявність розбіжностей між даними, що містяться у податковій звітності позивача, та даними ЄРПН, що є підставою для вчинення дій з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Відтак, при збільшенні позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року (справа №804/6286/17), від 1 жовтня 2018 року (справа №821/1648/17), від 29 серпня 2019 року (справа 808/818/15).

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Враховуючи викладене, висновок судів про задоволення позову є правильним, обґрунтованим та відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року у справі №640/18801/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко