Рішення

від 27.12.2019 по справі 376/3318/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3318/19

Провадження № 2/376/1732/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Клочка В.М.,

за участю секретаря судових засідань Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом.

Свої вимоги до суду позивач, ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з 2008 року і по теперішній час постійно проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відкрито володіє і користується ним та безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє земельною ділянкою, площею 7,323 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кам`яногребельською сільською радою Сквирського району Київської області 11.03.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 44.

Власниками житлового будинку та земельної ділянки є її мати - ОСОБА_2 (3/4 частка) та брат - ОСОБА_4 (1/4 частка), який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер .

Після смерті брата ОСОБА_4 , позивач переїхала до будинку АДРЕСА_1 , де проживає і на даний час. Мати ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_2 по даний час.

Таким чином, понад десять років, позивач добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном як власним, доглядає та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, оскільки постійно та безперервно проживає в будинку, сплачує належні платежі, і вважає, що являється його власником.

За домовленістю між рідними, позивач, ОСОБА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2005 року по теперішній час безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє земельною ділянкою площею 7,323 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кам`яногребельською сільською радою Сквирського району Київської області 11.03.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 44, здає в оренду Спільному україно-німецькому аграрному підприємству Інтерагро Сквира та отримує орендну плату, тобто фактично стала її власником.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що набула права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнали повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати у їхню відсутність, про що зазначив в письмових заявах до суду.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 200 ч. 3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки відповідачі позов визнали та подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд приходить до висновку про ухвалення рішення по справі в підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

За змістом приписів ст. 16 ЦК України захист цивільних прав шляхом визнання права власності здійснює суд. Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Судом встановлено з 2008 року, ОСОБА_1 проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання, згідно довідки виконавчого комітету Кам`яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області.

Позивач безперервно проживає у будинку, проводить поточні та капітальні ремонти, сплачує комунальні послуги, обробляє присадибну земельну ділянку.

З 2005 року позивач, ОСОБА_1 по теперішній час безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє земельною ділянкою, площею 7,323 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області , здає в оренду Спільному україно-німецькому аграрному підприємству Інтерагро Сквира та отримує орендну плату, тобто фактично стала її власником.

За змістом ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

У відповідності до роз`яснень постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав : п. 9. Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність ), якщо інше не встановлено ЦК. Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

У поставові від 14 травня 2019 року (справа № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: 43. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18) вказано, що умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений у ЗК України. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, враховуючи, той факт, що позивач добросовісно заволоділа майном і більше 15 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком та володіти земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за нею права власності за набувальною давністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідно до ст. 344 ЦК України.

За таких обставин суд, керуючись ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, ст. 344 ЦК України,-

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, розміром 7,323 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`яногребельської сільської ради Сквирського району Київської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кам`яногребельською сільською радою Сквирського району Київської області 11.03.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 44.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя