Рішення

від 29.10.2014 по справі 183/5889/14

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5889/14

№ 2/183/3713/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О.,за участі секретаря судового засідання Борух Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попасненської сільської ради, ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати договір купівлі-продажу жилого будинку з господарсько- побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого Логвіновою О.А., приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1512 від 18 грудня 2001 року, дійсним. Визнати за ОСОБА_3 , право власності на жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 , право власності на жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2984 га, розташованої по АДРЕСА_2 , яку передано для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0484 га, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого О. ОСОБА_4 .Логвіновою, приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1514 від 18 грудня 2001 року, дійсним. Визнати за ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,2984 га, розташовану по АДРЕСА_2 , яку передано для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0484 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17781 28 травня 2001 року. Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2984 га, розташовану по АДРЕСА_2 , яку передано для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0484 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17781 від 28 травня 2001 року, у порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , право засновника Фермерського господарства Геліос (місцезнаходження: с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 21901552), видане Новомосковською райдержадміністрацією 05 березня 1993 року, зареєстроване за № 137, в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 грудня 2001 року, його батько, ОСОБА_3 , став власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки площею 0,2984 га, в тому числі 0,2110 га сільськогосподарських угідь, з них: 0,2110 га ріллі; 0,0874 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Також у 2001 році ОСОБА_3 , став засновником та головою Фермерського господарства Геліос . 17 жовтня 2013 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , помер. В установлений законом термін позивач звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого була заведена спадкова справа № 417/13. 05 вересня 2014 року постановою Державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за № 1472/02- 14 від 05.09.2014 року мені відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначені житловий будинок, земельну ділянку та Селянське (Фермерське) господарство Геліос . Відмова мотивована тим, що позивачем надано договір купівлі-продажу щодо житлового будинку, посвідчений О. ОСОБА_4 . Логвіновою, приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, за реєстровим № 1512 та довідка комунального підприємства Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради № 20106/14 від 16 червня 2014 року про відсутність інформації щодо реєстрації прав власності на будинок АДРЕСА_2 , але не представлений правовстановлюючій документ на спадковий жилий будинок; також наданий договір купівлі-продажу щодо спадкової земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений 18 грудня 2001 року, приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, за реєстровим № 1514, та довідка управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області № 1596/01-07 від 18 липня 2014 року про відсутність інформації щодо реєстрації прав власності на зазначену земельну ділянку на ОСОБА_3 , але не представлений правовстановлюючий документ на спадкову земельну ділянку. В зв`язку з тим, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 належним чином не оформив правовстановлюючий документ на спадковий будинок та не зареєстрував право власності на спадкову земельну ділянку, свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок та на земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , видане бути не може. Крім того, позивачем не представлені правовстановлюючі документи на майно селянського (фермерського) господарства Геліос , тому свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на зазначене майно видане бути не може.

В судове засідання позивач та їх представник не з`явились, в своїх заявах просили суд розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач-1, представник відповідача-2 та третіх осіб в судове засідання не з`явились, згідно заяв, що надійшли до суду просили розглядати справу за їх відсутності. Причин неявки суду не повідомлено. Відповідачі позов визнали.

В зв`язку з неявкою сторін фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, з наступного.

Судом встановлено, що 18 грудня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_2 , згідно якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 означений житловий будинок за суму 18036,00 грн. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Логвіновою О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1512.

Також, 18 грудня 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2984 га, в тому числі 0,2110 га сільськогосподарських угідь, з них: 0,2110 га ріллі; 0,0874 га під будівлями, лісами та іншими угіддями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчено Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Логвіновою О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1514.

Крім того,згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Фермерського господарства Геліос (ЄДРПОУ 21901552), зареєстрованого 05 березня 1993 року Новомосковською районною державною адміністрацією за № 137 та Статуту Фермерського господарства Геліос зареєстрованого Новомосковською районною державною адміністрацією 28 грудня 2001 року ОСОБА_3 є засновником та головою, означеного підприємства.

Так, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Також, згідно вимог ст.ст.18, 22, 23 ЗК України 1990 року, придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Так, угоди купівлі продажу відбулись 18 грудня 2001 року. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП №107166 від 28 травня 2001 року земельна ділянка площею 0,2984 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , передана для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0484 га на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом№2-2550 від 01 серпня 2000 року передана у приватну власність ОСОБА_2 . У відповідності до Технічного паспорту, виданого щодо домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , складеного 04 вересня 2001 року, житловий будинок, розташований за означеною адресою належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом№2-2550 від 01 серпня 2000 року №2-2550. У відповідності до довідок, виданих виконавчим комітетом Попасненської сільської ради №220 від 12 травня 2014 року, №179 від 17 квітня 2014 року, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 у погосподарській книзі зареєстрований на ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постійно проживали в означеному домоволодінні. Згідно відповіді КП "Новомосковське міське БТІ" ДОР від 16 червня 2014 року №30206/14, реєстрація прав власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 не відбувалась, Договір купівлі продажу будинку в БТІ не зареєстровано. Згідно відповіді Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області №1596/01-07 від 18 липня 2014 року, за ОСОБА_3 , 17 жовтня 2003 року не зареєстровано земельних ділянок на території Новомосковського району.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали угоду купівлі продажу нерухомого майна, посвідчили дану угоду нотаріально, однак не здійснили реєстрацію переходу прав власності на майно. При цьому право власності продавця на майно підтверджено матеріалами, наявними в справі, таким чином ОСОБА_3 у встановленому станом на час здійснення угод порядку набув права власності на означене майно і підстав для додаткового визнання означених договорів купівлі продажу від 18 грудня 2001 року дійсними та визнання за спадкодавцем права власності на будинок і земельну ділянку судом не вбачається, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог в цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, житловий будинок та прав засновника, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , батьком позивача - помер.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Статтею 63 Господарського Кодексу України встановлені види та організаційні форми підприємств в Україні, в тому числі - приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

У відповідності до ст. 66 Господарського Кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

В той же час, у відповідності до ст. 23 Закону України Про фермерське господарство , що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

П. 4 ст. 35 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Ч.1 ст.1258 ЦК України встановлює, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно отриманої судом копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 вбачається що позивач є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці відсутні, внаслідок чого з урахуванням доказів на підтвердження належності спадкового майна спадкодавцеві, того, що ОСОБА_3 був засновником ФГ Геліос та позивач висловив бажання продовжити діяльність господарства, суд приходить до переконання, що до позивача, як до єдиного спадкоємця засновника фермерського господарства повинні перейти права засновника зазначеного господарства та право власності на майно, що належало спадкодавцеві, внаслідок чого суд вважає позов в цій частині обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Попасненської сільської ради, ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який складається з: А - будинок із цегли, Б- літня кухня із шлакобетону, Г- погріб із цегли, Д - убиральня із дерева, № 2-3 - огорожа із дерева, металу, № 1 - колодязь із дерева зруб, розташований за адресою: АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_3 за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2984 га, розташовану на території АДРЕСА_3 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,250 га, ведення особистого підсобного господарства 0,0484 га, у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право засновника Фермерського господарства Геліос (місцезнаходження: с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 21901552), видане Новомосковською райдержадміністрацією 05 березня 1993 року, зареєстроване за № 137, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов