Рішення

від 17.06.2020 по справі 701/404/19

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/404/19

Номер провадження2/701/7/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - Г.І.Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: приватного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу Завірюхи Оксани Василівни та Маньківської Державної нотаріальної контори Головного територіального Управління юстиції у Черкаській області про визнання заповіту недійсним ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання заповіту недійсним .

На підставу своїх вимог спирається на те, що ОСОБА_3 , є рідною дочкою від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області, 26 лютого 2016 року, складено відповідний актовий запис №27 та видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 . Інших рідних дітей у ОСОБА_4 , не було.

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина і позивачка, як спадкоємиця першої черги, 19 серпня 2016 року, звернулась до Маньківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Черкаській області із заявою про прийняття спадщини та дізналась, що ІНФОРМАЦІЯ_3 2016 року за №132 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З заявою про прийняття спадщини на все майно звернулась дружина померлого - ОСОБА_2 .

Заповіт на її ім`я був посвідчений 6 лютого 2016 року приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Завірюхою Оксаною Василівною на нотаріальному бланку НОМЕР_2 і зареєстровано в реєстрі за №95 і сторона позивача вважає його недійсним з наступних підстав.

Позивачка по справі була єдиною рідною дитиною спадкодавця ОСОБА_4 . Протягом життя, у останнього зберігались добрі батьківські стосунки з позивачкою. Він весь час її матеріально підтримував.

Наприкінці літа, початку осені 2008 року, спадкодавець придбав квартиру АДРЕСА_1 . З моменту покупки і до останнього спілкування, спадкодавець запевняв позивачку, що дана квартира буде належати їй. В проміжках між навчанням, позивачка проживала разом з батьком за вищевказаною адресою і була там зареєстрована з 11.03.2009 року по 09.09.2009 року. 8 грудня 2015 року, на прийомі у сімейного лікаря Маньківської ЦРЛ, у ОСОБА_4 , було діагностовано тяжке онкологічне захворювання черевної порожнини. Встановлено діагноз: Неходжкінська дифузна В-великоклітинна лімфома стадія 4Б. З 02.02.2016 року по 05.02.2016 року, спадкодавець знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради. Він отримав курс поліхіміотерапії (вікрістин 1 мг., преднізолон 30 мг/добу - 5 діб) та симптоматичне лікування. Хворий страждав постійними болями та потребував знеболювальної терапії. 05.02.2016 року, спадкодавця було виписано з КЗ ЧООД ЧОР, як безнадійно хворого під нагляд лікаря онколога.

Позивач вважає, що 06.02.2016 року, під час засвідчення заповіту, батько знаходився під впливом тяжкої хвороби, від якої він і помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому не міг належним чином керувати своїми діями та віддавати за них звіт.

Даними обставинами, з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіти всім спадковим майном скористалась дружина спадкодавця, відповідач по справі ОСОБА_2 , яка використала хворобливий стан ОСОБА_4 , і у змові з приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., використовуючи безпорадний стан хворого засвідчили ніби то від його імені заповіт, з метою позбавити спадку єдину доньку спадкодавця, позивача по справі ОСОБА_1 . При детальному вивченні самого тексту заповіту, вбачаються ознаки його незаконності та фальсифікації.

Так, згідно ст. 41 Закону України Про нотаріат , нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи в приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, або коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть вчинятися поза вказаними приміщеннями.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, у заповіті зазначаються час та місце складання заповіту, дата та місце народження заповідача.

Відповідно ч. ч. 2, 3 Глави 1, Порядку, Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за №1318/18613 (із змінами).

В тексті заповіту ОСОБА_4 , посвідченому приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Завірюхою О.В., вчиненому на нотаріальному бланку НОМЕР_2 від 06.02.2016 року, місце складання заповіту вказано: Селище Маньківка Маньківський район Черкаська область, Україна , без зазначення конкретного місця де був складений заповіт, що суперечить вимогам Закону.

Згідно п. 1.7. ч. 1, Глави 3 Порядку нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно, або за допомогою загальноприйнятних технічних засобів.

При зовнішньому огляді фотокопії заповіту ОСОБА_4 , засвідченого приватним нотаріусом Завірюхою О.В., на нотаріальному бланку ПАР 749768, вбачається, що текст заповіту виготовлений шляхом комп`ютерного друку.

Текст заповіту має наступний зміст: все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, в тому числі квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 2,1222 га., кадастровий №7123185500:02:003:0209, розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, заповідаю ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таке викладення тексту заповіту, викликає у сторони позивача, обґрунтований сумнів, у тім, що цей текст було продиктовано самим заповідачем, а не іншою особою, або навіть складений самою приватним нотаріусом Завірюхою О.В., що з огляду на вимоги чинного законодавства, що регулює порядок засвідчення заповітів, остання категорично не мала права робити.

Крім того, в тексті заповіту не зазначено населений пункт, в якому розташована квартира АДРЕСА_1 , проте ідеально точно вказано розмір земельної ділянки, та кадастровий номер, який зазвичай складно піддається запам`ятовуванню. Більш того, заповідач ОСОБА_4 , за життя не був фаховим юристом та не володів юридичною термінологією, і йому не притаманні були вирази, на кшталт: все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право... , також, заповідач навряд чи міг назвати по пам`яті точний розмір та кадастровий номер земельної ділянки. При цьому, він чомусь, зовсім не зазначив у заповіті автомобілі, а також інші земельні ділянки що йому належали і на які він мав право. З невідомих причин, а швидше за все з відомих, акцент у заповіті було зроблено саме на те майно, що найбільше цікавило спадкоємицю - відповідачку по справі. Саме з огляду на це, нотаріусом було зроблено виділення курсивом у тексті заповіту. Дану обставину підтверджує Лист Маньківської державної нотаріальної контори від 23.03.2017 року №626/01-16, згідно якого, 18.102016, ОСОБА_2 , були видані Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на два автомобілі, які в заповіті не згадувались. Можливо особам, що складали та засвідчували заповіт про їх існування не було відомо. Згідно п. 2.1 ч. 2, Глави 3 Порядку, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало не зрозумілостей чи суперечок, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача - адвокат Забальський Ю.П. та представник позивача - ОСОБА_6 , позовні вимоги позивача підтримали та просили їх задоволити.

Відповідач та її представник - адвокат Звірянський А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа: приватний нотаріус Маньківського районного нотаріального округу Завірюхи Оксани Василівни в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності, а у прийнятті рішення покладається на думку суду.

Представник третьої особи: Маньківської Державної нотаріальної контори Головного територіального Управління юстиції у Черкаській області міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності, а у прийнятті рішення покладається на думку суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставіст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є визнання заповіту складеного 06 лютого 2016 року ОСОБА_4 посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Завірюхою Оксаною Василівною , зареєстрований в реєстрі за № 95, недійсним з підстав визначених ст. 1257 ЦК України, зокрема того, що він складений з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення, а також того, що при посвідченні заповіту спадкодавець не міг розуміти своїх дій та керувати ними внаслідок хвороби.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області, 26 лютого 2016 року, складено відповідний актовий запис №27 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачка - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 .

Відповідачка - ОСОБА_2 була дружиною померлого ОСОБА_4 на час його смерті.

Згідно заповіту складеного 06 лютого 2016 року ОСОБА_4 посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Завірюхою Оксаною Василівною , зареєстрований в реєстрі за № 95 ОСОБА_4 зробив заповідальне ирозпорядження, згідно якого висловив свою волю, щоб все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2,1222 га кадастровий номер 7123185500:02:003:0209, розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області заповів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11,т.1).

У відповідності до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як визначено в ст. 1234 ЦК України, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

У ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Такий висновок відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 761/19304/17 (провадження № 61-14917св19).

Відповідно до ст. 41 Закону України Про нотаріат , нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи в приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, або коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть вчинятися поза вказаними приміщеннями.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, у заповіті зазначаються час та місце складання заповіту, дата та місце народження заповідача.

Відповідно ч. ч. 2, 3 Глави 1 Порядку нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно з додатком 14 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за №1318/18613 (із змінами).

Досліджуючи оспорюваний заповіт судом встановлено, що він складений у письмовій формі, містить: місце, час та дату його складення , прізвище ім`я та по батькові заповідача та спадкоємця, при цьому зазначено дату та місце народження заповідача, місце його проживання, ідентифікаційний номер, саме заповідальне розпорядження спадкодавця, підпис спадкодавця, особу, яка посвідчувала заповіт із її підписом, дані про встановлення дієздатності заповідача, реєстрацію в реєстрі .

Посилання позивача та його представника проте, що заповіт не відповідає формі та порядку посвідчення свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло та спростовуються обставинами встановленими та перевіреними в судовому засіданні, а саме в судовому засіданні оглянуто оригінал та долучено до матеріалів справи копію Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори за період з 10.02.2015 р по 02.12.2017 р. і згідно записів даного журналу запис про виклик нотаріуса для вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту ОСОБА_4 відсутній (а.с.190-195, т.1), що дає суду підстави вважати, що заповіт був вчинений в приміщенні нотаріальної контори за особистою участю ОСОБА_4 та посвідчений в порядку передбаченому чинним законодавством та форма і зміст заповіту відповідають вимогам до даного правочину встановленого законом, тобто твердження позивача та його представника про те, що заповіт посвідчений з порушенням вимог ст. 1257 ЦК України, є безпідставним.

Щодо відсутності волевиявлення заповідача під час складення заповіту, суд зазначає наступне.

Заповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маньківського районного управління юстиції у Черкаській області, 26 лютого 2016 року, складено відповідний актовий запис №27 та видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 .

Причиною смерті було діагностовано в кінці 2015 р. тяжке онкологічне захворювання черевної порожнини. З 02.02.2016 року по 05.02.2016 року, спадкодавець знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради.05.02.2016 року, спадкодавця було виписано з КЗ ЧООД ЧОР, під нагляд лікаря онколога.

Позивач та його представник вважає, що 06.02.2016 року, під час засвідчення заповіту, батько знаходився під впливом тяжкої хвороби, від якої він і помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому не міг належним чином керувати своїми діями та віддавати за них звіт, проте дане твердження не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується висеновком судово-психіатричного експерта №114 від10.03.2020 р. (а.с.137-140, т.2), згіно якого вбачається, що у ОСОБА_4 на час укладення ним заповіту ІНФОРМАЦІЯ_7 . не відмічалося проявів хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності, а виявлялися астенічні розлади у зв"язку із злоякісним утворенням черевної порожнини в термальній стадії, при відсутності церебрально-органічної симптоматики, інтелектуального зниження, розладів свідомості і проявів дезорієнтації - що не позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Згідно показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 які були допитанні безпосередньо в судовому засіданні вбачається, що останні засвідчили факт того, що в період вчинення заповіту поведінка і висловлювання ОСОБА_4 не свідчили про ознаки його недієздатності, останній був адекватний, спілкувався, розумів свою хворобу та її наслідки.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 на момент складення заповіту був недієздатним, мав якісь фізичні вади, не розумів значення своїх дій матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, за пунктом 23 рішення Європейської комісії з прав людини від 18 липня 2006 року Проніна проти України (№ 2) (Заява №63566/00) визначено, що суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном, відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач та його представник належних та допустимих доказів не надали.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що непідлягає до задоволення в повному обсязі..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 215, 1216, 1217, 1218, 1233, 1234, 1236, 1257 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: приватного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу Завірюхи Оксани Василівни та Маньківської Державної нотаріальної контори Головного територіального Управління юстиції у Черкаській області про визнання заповіту недійсним - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження .

Повний текст рішення проголошений 25.06.2020 р.

Суддя І.Д.Калієвський