Рішення

від 08.05.2020 по справі 741/403/20

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/403/20

Провадження № 2/741/436/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 08 травня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Марус А.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспних дворів. Станом на 15 квітня 1991 року членами даного колгоспного двору були ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом (дружина та син). Він (позивач), як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий житловий будинок.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на:

- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ;

- 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання представник Носівської міської ради Чернігівської області не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без участі їх представника.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити без її участі.

Суд проводить підготовче засідання у відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 в ньому були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житловий будинок від 25 жовтня 1989 року (а.с. 10) та копією довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 826 від 29 березня 2018 року (а.с. 11).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. а п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

За таких обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , як членам колишнього колгоспного двору.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя не зареєстрували у встановленому порядку право власності на належний їм житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 12).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

У судовому засіданні встановлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складав, спадкова справа після його смерті не заводилася, що підтверджується повідомленням Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 1892/01-17 від 9 квітня 2020 року (а.с. 57) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 5 травня 2020 року (а.с. 67).

Таким чином, спадкоємство після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, встановлено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, крім іншого, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом (дружина та син), після смерті ОСОБА_3 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, безпосередньо перед його смертю проживали та були зареєстровані разом із ним, що підтверджується копіями свідоцтв про одруження (а.с. 13), про народження (а.с. 14) та копією домової книги господарства АДРЕСА_1 (а.с. 15-20).

ОСОБА_2 також є спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом, але спадщину після його смерті не прийняла та на неї не претендує, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , успадкували після його смерті по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 21).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а також все інше майно, яке їй належить і на що за законом вона матиме право на день смерті, заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідного заповіту (а.с. 22).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, в силу ст. 1223 ЦК України ОСОБА_1 , як особа, визначена у заповіті, має право на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

У судовому засідання встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , за його заявою приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рекухою Р.Б. було заведено спадкову справу № 51/2017 та 16 лютого 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 7423810100:06:001:0011, яка розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 49686618 від 1 листопада 2017 року ( а.с. 23) та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 лютого 2018 року (а.с. 24).

Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_4 належні їй 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначений житловий будинок у зв`язку із відсутністю на нього чинного правовстановлюючого документа, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 50/02-31 від 29 березня 2018 року (а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлена технічна документація (а.с. 27-31).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Ураховуючи те, що відповідачі не вчинили жодних дій, які б порушували права позивача, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 200, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності на:

- 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв. м., житловою площею 46,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв. м., житловою площею 46,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв