Постанова

від 24.06.2020 по справі 702/789/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Черкаси

справа № 702/789/18 провадження № 22-ц/821/364/20 категорія 301030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретар: Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , Івахнянська сільська рада Монастирищенського району Черкаської області;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року (ухвалене в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді Діденка Т.І., повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Івахнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на будинок, визнання незаконним та скасування рішення в частині, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Івахнянської сільської ради Монастирищенського р-ну Черкаської обл., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП ЧООБТІ про визнання права власності на будинок, визнання незаконним та скасування рішення в частині, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що в 1937 році мати позивача, ОСОБА_4 в селі Івахни Монастирищенського р-ну Черкаської області збудувала будинок, в якому проживала до смерті. Біля будинку викопала льох. Разом із ОСОБА_4 в даному будинку проживала позивач разом із своїми дітьми: ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_6 (після одруження ОСОБА_7 ).

Наказом по Цибулівському цукровому комбінату від 23 березня 1976 року № 73а матері позивача було виділено присадибну ділянку площею 0,33 га. У 1984 році позивачка поруч із будинком, який збудувала ОСОБА_4 почала будувати новий будинок на надвірні споруди біля нього.

Рішенням Івахнівської сільської Ради народних депутатів від 18 грудня 1993 року № 12-21 (перейменована рішенням Черкаської обласної ради від 24 червня 2011 року на Івахнянську) земельну ділянку площею 0,33 га передано у приватну власність ОСОБА_4

ОСОБА_4 померла у 2000 році. Позивач ОСОБА_1 , яка проживала постійно до дня смерті з матір`ю в її будинку, прийняла спадщину. Стверджує, що до спадкового майна увійшов будинок з приватизованою присадибною земельною ділянкою площею 0,33 га та земельна ділянка (земельний пай) площею 3,604 га на території Івахнянської сільської ради.

ОСОБА_1 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, тимчасово проживала в дочки в Одеській області. У серпні 2018 року позивач доручила своїй дочці ОСОБА_7 оформити правовстановлюючі документи на її будинки по АДРЕСА_1 . Під час звернення до Івахнянської сільської ради у серпні 2018 року стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . До свідоцтва на право власності було безпідставно внесено два житлових будинки позивачки.

Свідоцтво на право власності на будинок відповідачу видано на підставі рішення виконавчого комітету Івахнівської сільської ради від 11 березня 2004 року № 9. Відповідно до свідоцтва про право власності та плану земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу) житловий будинок, збудований ОСОБА_4 в 1937 році, позначений як літня кухня 3, прибудова - з, а льох - Є. Будинок з надвірними спорудами, який збудований позивачкою позначений, як житловий будинок А; веранда а; ганок І; хлів Б; хлів Г; жомова яма Д; вбиральня Ж; гараж Е.

Відповідно до інформаційної довідки № 13686736 від 06 вересня 2018 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 6924227 від 05 серпня 2004 року зареєстровано право приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказано ОСОБА_3 .

Позивач просила визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку А площею 75,7 кв.м., житловою площею 33,6 кв.м.; веранди а; ганку І; хліва Б; хліва В; хліва Г; жомової ями Д; вбиральні Ж; літньої кухні З; прибудови з; гаража Е; льоху Є; воріт 1; паркану 2; хвіртки 3; воріт 4; колодязя к.

Визнати нечинним та скасувати рішення виконкому Іванівської сільської ради № 9 від 11 березня 2004 року в частині дозволити оформити свідоцтво про право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 та доручити Монастирищенській дільниці Державного комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації /Бондар В.С./ оформити та засвідчити свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житлові будинки по АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 в с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане виконавчим комітетом Івахнівської сільської ради 05 серпня 2004 року на будинок за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .

Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 6924227 від 05 серпня 2004 року про реєстрацію права приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 та ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадку, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Метою подання даного позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві належному особі, а також здійснення суб`єктивного права особою. Для задоволення позову на підставі вказаної норми судове рішення повинно базуватися на встановленому юридичному факті і не може собою підміняти правовстановлюючих документів. Тобто, на підставі вказаних норм законний власник може підтвердити виникле в минулому право власності, а не встановити його вперше. Право власності на нерухоме майно та інші похідні від нього права виникають з моменту державної реєстрації таких прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом не підтвердила належними доказами виникнення у неї права власності на нерухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування рішення виконкому Івахнянської сільської ради № 9 від 11 березня 2004 року в частині та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та запису в Реєстрі прав власності, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а відтак, якщо в задоволенні вимог про визнання права власності відмовлено, тому не підлягають задоволенню і вищевказані позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Домачука В.А. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Домачук В.А. просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповно перевірив доводи сторін, які вони надавали для обгрунтування своїх вимог, порушив норми матеріального та процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, представником ОСОБА_1 зазначено, що районний суд, встановивши факт смерті матері позивача у справі ОСОБА_4 помилково до спірних правовідносин застосував норми права, визначені ЦК України від 16 січня 2003 року, замість застосування норм ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року за № 1540-VІ.

Крім того, ст.ст. 150, 155 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів сім`ї і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд; власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою). В апеляційній скарзі зазначено, що фактично вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 було позбавлено права приватної власності на житло, оскільки іншого житла позивачка не має.

Також зазначено, що згідно позиції Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так як право позивача на доступ до суду прийнятим рішенням районного суду було обмежено, тому судове рішення підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_3 зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, під час розгляду справи, районний суд дав належну правову оцінку кожному доказу, в тому числі і наданими позивачем та його представником.

Вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки її доводи не спростовують законність висновків районного суду про відмову в задоволенні позову.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що в 1937 році мати позивача, ОСОБА_4 в селі Івахни Монастирищенського р-ну Черкаської області збудувала будинок, в якому проживала до смерті. Біля будинку викопала льох. Разом із ОСОБА_4 в даному будинку проживала позивач разом із своїми дітьми: ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_6 (після одруження ОСОБА_7 ).

Наказом по Цибулівському цукровому комбінату від 23 березня 1976 року № 73а (а.с. 12 Т. 1) матері позивача було виділено присадибну ділянку площею 0,33 га.

Згідно виписки із рішення виконавчого комітету Монастирищенської районної ради народних депутатів № 275 від 14 грудня 1984 року (а.с. 163 Т.1) наданий дозвіл ОСОБА_4 на будівництво індивідуального житлового будинку житловою площею 32,4 кв.м. в с. Івахни, після побудови нового житлового будинку, старий будинок знести в місячний термін .

У 1984 році позивачка поруч із будинком, який збудувала ОСОБА_4 було розпочато будівництво нового будинку.

Рішенням Івахнівської сільської Ради народних депутатів від 18 грудня 1993 року № 12-21 (перейменована рішенням Черкаської обласної ради від 24 червня 2011 року на Івахнянську) земельну ділянку площею 0,33 га передано у приватну власність ОСОБА_4

ОСОБА_4 померла у 2000 році. Позивач ОСОБА_1 , яка проживала постійно до дня смерті з матір`ю в її будинку, прийняла спадщину. Стверджувала, що до спадкового майна ОСОБА_4 увійшов старий будинок з приватизованою присадибною земельною ділянкою площею 0,33 га та земельна ділянка (земельний пай) площею 3,604 га на території Івахнянської сільської ради.

ОСОБА_1 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, тимчасово проживала в дочки в Одеській області. У серпні 2018 року позивач доручила своїй дочці ОСОБА_7 оформити правовстановлюючі документи на її будинки по АДРЕСА_1 . Під час звернення до Івахнянської сільської ради у серпні 2018 року стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . До свідоцтва на право власності було безпідставно внесено два житлових будинки позивачки.

Свідоцтво на право власності на будинок відповідачу видано на підставі рішення виконавчого комітету Івахнівської сільської ради від 11 березня 2004 року № 9. Відповідно до свідоцтва про право власності та плану земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу) житловий будинок, збудований ОСОБА_4 в 1937 році, позначений як літня кухня 3, прибудова - з, а льох - Є. Будинок з надвірними спорудами, який збудований позивачкою позначений, як житловий будинок А; веранда а; ганок І; хлів Б; хлів Г; жомова яма Д; вбиральня Ж; гараж Е.

Відповідно до інформаційної довідки № 13686736 від 06 вересня 2018 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 6924227 від 05 серпня 2004 року зареєстровано право приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Власником вказано ОСОБА_3 .

Позивач просила визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку А площею 75,7 кв.м., житловою площею 33,6 кв.м.; веранди а; ганку І; хліва Б; хліва В; хліва Г; жомової ями Д; вбиральні Ж; літньої кухні З; прибудови з; гаража Е; льоху Є; воріт 1; паркану 2; хвіртки 3; воріт 4; колодязя к.

Визнати нечинним та скасувати рішення виконкому Івахнівської сільської ради № 9 від 11 березня 2004 року в частині дозволити оформити свідоцтво про право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 та доручити Монастирищенській дільниці Державного комунального підприємства Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації /Бондар В.С./ оформити та засвідчити свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житлові будинки по АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 в с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане виконавчим комітетом Іванівської сільської ради 05 серпня 2004 року на будинок за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .

Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 6924227 від 05 серпня 2004 року про реєстрацію права приватної власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з довідки Івахнянської сільської ради Монастирищенського р-ну Черкаської обл. № 162 від 14 вересня 2018 року (а.с. 20 Т.1) станом на 01 січня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_2 . Правовстановлюючі документи на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 а відсутні. Івахнянською сільською радою рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок ОСОБА_1 не приймалося.

Згідно витягу з по господарської книги № 1 Івахнівської сільської ради за 2001-2005 роки (а.с. 21-23 Т.1) по особовому рахунку АДРЕСА_3 , земельна ділянка під будівлями та для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,05 га, ОСОБА_1 зазначена як голова двору.

Відповідно до листа Івахнянської сільської ради № 178 від 25 жовтня 2018 року (а.с. 39 Т. 1) ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 а згідно відомостей погосподаської книги за 2016-2020 роки.

Згідно копії спадкової справи № 279 за 2001 рік ОСОБА_1 26 липня 2001 року подала заяву до Монастирищенської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини на майно, яке складається із земельного сертифікату, що знаходиться в СВАТ Тікич с. Івахни Монастирищенського р-ну Черкаської обл., після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 94 Т.1).

Дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відмовилася у встановленому порядку від спадщини, яка складається із земельного сертифікату серії ЧР № 0316482, що знаходиться в СВАТ Тікач с. Івахни Монастирищенського р-ну Черкаської обл. на користь своєї сестри ОСОБА_1 (а.с. 95 Т.1).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 96 Т.1).

Згідно довідки Івахнівської сільської ради № 496, виданої в 2001 році про право власності на жилий будинок, яка видається у зв`язку з оформленням спадкових прав, ОСОБА_4 , яка померла, була останнім членом колгоспного двору. Після ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається із сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0316482. ОСОБА_1 прийняла спадщину протягом шести місяців з моменту смерті ОСОБА_4 , тим самим реалізувала своє право на отримання спадкового майна. (а.с. 97 Т.1). При оформленні права на спадщину було встановлено наявність спадкового майна, а саме, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0316482, іншого спадкового майна встановлено не було і позивачка на нього не претендувала і вимоги відносно нього, при оформленні спадкового права не заявляла.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 10 серпня 1979 року та свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 08 листопада 1959 року ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 98 Т.1).

Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 0316482 (а.с. 100 Т.1) ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВАТ Тікич , розміром 3,57 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 101 Т.1) спадкоємцем майна, яке складається із сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 3,57 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, серія ЧР № 0316482 є ОСОБА_1 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 140392579 від 05 жовтня 2018 року (а.с. 119 Т.1) ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1661160371234, право власності виникло на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 594229 від 05 серпня 2004 року.

Відповідно до заповітів від 23 жовтня 1996 року та від 29 лютого 2000 року ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, що все належне їй майно - новий жилий будинок, сарай, гараж, погріб, а також приватизовану земельну ділянку в розмірі 0,33 га заповіла ОСОБА_3 , що проживає в с. Івахни Монастирищенського р-ну Черкаської області (а.с. 120, 151, 187 Т.1).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, що по АДРЕСА_2 ., який виданий 10 березня 2004 року Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, реєстраційний № 147 ОСОБА_3 є власником даного житлового будинку в частці 1, рік побудови цього будинку 1986. Серед будівель та спору є літня кухня та льох 1965 року побудови (а.с. 16-17, 152-161 Т.1).

Відповідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161787985 від 01 квітня 2019 року та № 161784048 від 01 квітня 2019 року ОСОБА_3 є власником земельних ділянок кадастровий номер 7123481500:01:001:0222 площею 0,15 га, яка виділена для ведення особистого селянського господарства; та 7123481500:01:001:0205 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, присадибна ділянка. Обидві ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності виникло на підставі рішення Івахнянської міської ради № 27/9-УІІ від 14 лютого 2019 року (а.с. 224-225 Т.1).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину на земельну ділянку (пай), що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину (а.с. 101 Т.1).

Суду не надано доказів і не спростовану ту обставину, що в шестимісячний термін після смерті спадкодавця, ОСОБА_1 подавала заяву про прийняття спадщини на інше майно.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено відсутність іншого майна у спадкодавця ОСОБА_4 (крім сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0316482).

ОСОБА_4 до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 права власності на новозбудований житловий будинок та земельну ділянку площею 0,33 га, що по АДРЕСА_2 не зареєструвала, а відповідно ОСОБА_1 не набула права на обов`язкову частку через відсутність права власності спадкодавця на вказане майно. Фактично, вказані в позовній заяві об`єкти не увійшли до складу спадкового майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР із змінами та доповненнями, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Районним судом достовірно було встановлено, що ОСОБА_4 крім сертифікату на земельну частку (пай) іншого спадкового майна не мала. Досліджена в суді першої інстанції довідка Івахнівської сільської ради № 496 від 2001 року (а.с. 97 Т.1) спростовує запис у по господарській книзі № 1 Івахнівської сільської ради за 2001-2005 роки по особовому рахунку АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 про те, що ОСОБА_1 зазначена як голова двору. Крім того, колгоспне право в 1991 році скасоване ЗУ Про власність і з 1991 року таке поняття як голова двору перестало існувати. ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та на земельну ділянку площею 0,33 Га не зареєструвала.

Тому, враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надано доказів, які були б підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачкою права власності на будинок АДРЕСА_2 . є правильним, оскільки останньою не доведено, що вона будувала цей будинок у відповідності до діючого законодавства та отримала для його будівництва земельну ділянку станом на 1986 рік.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 6924227 від 05 серпня 2004 року про реєстрацію права власності АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є передчасною, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-ІV із змінами та доповненнями, у разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як позивач не позбавлена в позасудовому порядку звернутися до відповідного органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі рішення, скасованого у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюються відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В даному випадку, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та встановив, що ч. 2 ст. 331 ЦК України необхідно розглядати у зв`язку із ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає винятків. Всі об`єкти нерухомого майна після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Моментом виникнення права власності на новостворене майно є державна реєстрація. Так як житловий будинок АДРЕСА_2 не був нерухомим майном в розумінні ст.ст. 181, 182 ЦК України, тому районний суд дійшов правильного висновку про те, що спадкодавець не набув право власності на це майно чи його частину.

Згідно ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадку, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Метою подання позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві належному особі, а також здійснення суб`єктивного права особою. На підставі вказаних норм законний власник може підтвердити виникле в минулому право власності, а не встановити його вперше. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, районний суд обгрунтовано вказав на ту обставину, що на час звернення до суду з позовом, позивач не підтвердив належними доказами виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у справі про визнання права власності на нежитлові приміщення від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, предметом якої був спір про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність позовних вимог у тому формулюванні, що були викладені в позовній заяві та ухвалив законне рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Івахнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на будинок, визнання незаконним та скасування рішення в частині, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України (з урахуванням змін внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ).

Повний текст виготовлено 25 червня 2020 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак