Ухвала

від 25.06.2020 по справі 757/21714/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21714/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі представника власника майна адвоката ОСОБА_3 ,

процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «Мегаполіс» (ЄДРПОУ 35690099) ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладених ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42014150020000020,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «Мегаполіс» (ЄДРПОУ 35690099) ОСОБА_5 , яке передане слідчому судді того ж дня, про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42014150020000020.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що арешт накладено безпідставно, з порушенням положень ст. 170 КПК України, а також, що необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала, а відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність арешту та обумовлює необхідність його скасування.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання з викладених в ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував в повному обсязі, зазначивши, що в даному кримінальному провадженні п`яти особам повідомлено про підозру, потреба в арешті майна не відпала, а слідство триває.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 42014150020000020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 219, ч. 2 ст. 364-1, ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.365-2 КК України.

Офіс Генерального прокурора здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014150020000020.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на цінні папери, а саме іменні інвестиційні сертифікати ПАЙОВОГО ВЕНЧУРНОГО НЕДИВЕРСИФІКОВАНОГО ЗАКРИТОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ «МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ» ТОВ «КУА «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДІМ «МЕГАПОЛІС», що знаходяться на рахунках відкритих в ПАТ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 30370711) ТОВ «ДЖЕРОМ СЕКЬЮРИТИЗ» (ЄДРПОУ 24747790) рахунок НОМЕР_1 НОМЕР_2 , в ПАТ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 30370711) ТОВ «СТ КОМ-БРОК» (ЄДРПОУ 35888649) рахунок НОМЕР_3 (за адресою: вул. Нижній Вал, 17/8, м. Київ, 04071), з зупиненням видаткових операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальних частин ухвал Печерського районного суду м. Києва, при накладенні арешту слідчі судді керувалися вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення дієвості досудового розслідування та у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дане майно має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Наряду з вказаним, слідчими суддями, при накладенні арешту на майно, встановлено, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, а незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, може призвести до неможливості виконання завдань кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Під час судового розгляду, та при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42014150020000020.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності володільця майна обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав володільця майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Одночасно слідчий суддя звертає увагу на те, що у вступній частині ухвали слідчого судді, постановленій за результатами розгляду даного клопотання, було допущено описку. Тому слід вважати написаним у вступній частині судового рішення: «розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «Мегаполіс» (ЄДРПОУ 35690099) ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладених ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 42014150020000020».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1